Рішення № 81364293, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 квітня 2019 року справа №826/3514/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу” (далі по тексту – позивач, ДП “ЦСЕНСМ”)

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2016 року №0054431206 та №0054421206

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобов’язань, оскільки перевищення строків відбулося не з вини позивача, а внаслідок арешту рахунків позивача згідно наказу Господарського суду м. Києва від 15 липня 2015 року №922/1387/14 про стягнення з позивача боргу; позивач також посилався на погіршення фінансового стану підприємства та порушення відповідачем строку проведення камеральної, визначеного законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3514/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність своїх рішень вимогам чинного законодавства.

В судовому засідання 13 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши пояснення сторін, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 16 вересня 2016 року №0054431206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі положень статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на строк від 32 до 145 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 3 053 789,80 грн. ДП “ЦСЕНСМ” зобов’язано сплатити штраф розмірі 20% у сумі 610 757,97 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 16 вересня 2016 року №0054421206 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі положень статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 8, 22, 28 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 160 459,50 грн. ДП “ЦСЕНСМ” зобов’язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 16 045,95 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі від 30 серпня 2016 року №454/26-59-12-06-30 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов’язання за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, лютий, березень 2015 року ДП “ЦСЕНСМ” (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що платником податків порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, лютий, березень 2015 року.

В акті перевірки зазначено про порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість; в акті перевірки наведено таблицю із інформацією про дату сплати – згідно законодавства та фактично сплачено; про суму боргу, кількість днів затримки та суму штрафної санкції.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов’язаний сплачувати визначені ним податкові зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов’язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

За правилами підпункту 49.18. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, податкове зобов’язання з податку на додану вартість, самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних податкових декларацій, платіжних документів.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень унеможливлює встановити порушення ДП “ЦСЕНСМ” граничних строків сплати податкового зобов’язання, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення ДП “ЦСЕНСМ” вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими.

Крім того, суд дійшов висновку, що перевірка у межах спірних правовідносин здійснена із порушенням приписів Податкового кодексу України.

Так, підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності суцільним порядком та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів), відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючий орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов’язань у межах камеральної перевірки.

Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов’язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.

У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов’язання може бути перевірена проведенням документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 14 червня 2018 року у справі №812/1028/17 (адміністративне провадження №К/9901/685/17).

Суд звертає увагу, що право проведення перевірки своєчасності сплати грошового зобов’язання в межах камеральної перевірки надано контролюючим органам лише з 01 січня 2017 року.

Наведене свідчить, що ДПІ у Шевченківському районі здійснила не камеральну перевірку ДП “ЦСЕНСМ”, а документальну; водночас посилань на будь-які норми Податкового кодексу України, які визначають підстави та порядок проведення перевірок контролюючими органами, акт перевірки не містить.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Отже, документальні перевірки можуть бути плановими, передбаченими у плані роботи контролюючого органу, або позаплановими, які не передбачені у плані та проводиться за наявності обставин, визначених Податковим кодексом України.

Вичерпний перелік обставин, за яких може бути проведена документальна позапланова перевірка, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до пунктів 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для проведення документальної перевірки ДП “ЦСЕНСМ” та дотримання порядку її проведення, зокрема у справі відсутні докази включення позивача до плану-графіка перевірок, або докази наявності обставин, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідний наказ про проведення документальної перевірки, докази його вручення або направлення позивачу та докази дотримання порядку, передбаченого статтею 79 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Однак, як видно зі змісту акта перевірки, відповідач провів перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за періоди 2014, 2015 років, тобто з порушенням 30-денного терміну.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Шевченківському районі з проведення перевірки ДП “ЦСЕНСМ”, результати якої оформлені актом від 30 серпня 2016 року №454/26-59-12-06-30, суперечать нормам Податкового кодексу України, вчинені не на підставі не у межах повноважень, що ним передбачені, а тому є протиправними.

У свою чергу відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах від 10 травня 2018 року у справі №826/1975/17 (адміністративне провадження №К/9901/33866/18) та від 13 червня 2018 року у справі №806/902/16 (адміністративне провадження №К/9901/19833/18), невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок відповідно до вимог статей 77, 78, 79Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов’язання.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, проведена відповідачем перевірка ДП “ЦСЕНСМ” не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень та застосування штрафу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 16 вересня 2016 року №0054431206 та №0054421206 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує, що рішенням ДФС України від 06 лютого 2017 року №2156/6/99-99-11-03-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року №0054431206 та №0054421206 в частині застосування штрафних санкцій, які були нараховані податковим повідомленням-рішенням від 24 грудня 2015 року.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Як визначає пункт 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу.

Проте, доказів надходження до позивача нових рішень, які містять зменшену суму грошового зобов’язання, та, відповідно, доказів відкликання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у справі не міститься.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “ЦСЕНСМ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу” (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код 37884028) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16 вересня 2016 року №0054431206 та №0054421206.

3. Стягнути на користь Державного підприємства “Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 402,00 грн. (дев’ять тисяч чотириста дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державне підприємство “Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу” (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; ідентифікаційний код 37884028);

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5а; ідентифікаційний код 39561761).

Суддя В.А. Кузьменко