Рішення № 81364012, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/15421/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до проГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві визнання протиправним та скасування наказу № 11151 від 20.10.2017 рокуВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування Наказу № 11151 від 20.10.2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем прийнято неправомірно наказ, з огляду на відсутність належної підстави та несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до положень пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України направлено письмовий запит про надання документів № 9935/К/26-15-13-12-11 від 28.07.2017 року у якому просить надати пояснення та документальні підтвердження, пов'язані з отримання доходу від операцій з продажу нерухомого майна за 2015 - 2016 рік. Позивач надав відповідь листом від 14.08.2017 року із додатками. 20.10.2017 року ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ № 11151 від 20.10.2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1.

Позивач не погодився із наказом № 11151 від 20.10.2017 року та звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.07.2017 року відповідачем було направлено письмовий запит № 9935/К/26-15-13-12-11, у якому ГУ ДФС у м. Києві з метою здійснення контролю та дотримання вимог законодавства просить надати пояснення та документальні підтвердження, пов'язані з отримання доходу від операцій з продажу нерухомого майна за 2015-2016 рік (договори купівлі-продажу, платіжні документи тощо).

14.08.2017 року позивачем було складено лист-відповідь, у якому окрім пояснень додані документальні підтвердження стосовно дев'яти правочинів з продажу нерухомого майна за 2015-2016 рік.

Також, письмовий запит про надання інформації без дати та номеру ГУ ДФС у м. Києві було надіслано приватному нотаріусу ОСОБА_2. Запитувана інформація стосується операцій з продажу (міни) об'єктів нерухомого майна за 2015-2016 рік.

Листом за вихідним № 56/01-16 від 07.08.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 було надано документи, що підтверджують здійснення ОСОБА_1 тринадцяти правочинів з продажу (міни) об'єктів нерухомого майна за 2015-2016 рік.

20.10.2017 року, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України позивачем було винесено наказ № 11151 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 02.11.2017 року.

Оскаржуваний наказ, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення був відправлений відповідачем 23.10.2017 року та отриманий уповноваженою особою позивача 03.11.2017 року.

22.11.2017 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки було складено акт № 2330/26-15-42-05-2018501072 від 22.11.2017 року.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 Податкового кодексу України). Податковий контроль здійснюється, - зокрема: - шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пункт 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України). Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України), зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, фактів порушення платником податків податкового, валютного законодавства.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок), чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (пункт 10 Порядку).

Отже, документальна позапланова перевірка може бути проведена, зокрема, на підставі наказу, що виданий за умови наявності інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тільки у разі, якщо платник податків не надасть належні пояснення та їх документальне підтвердження протягом 15 днів з дня, наступного за днем отримання такого запиту.

Письмовий запит № 9935/К/26-15-13-12-11 від 28.07.2017 року, що був направлений відповідачем на адресу позивача:

- має підставу надіслання такого запиту;

- має посилання на факти, що були отримані в ході проведення заходів забезпечення формування та реалізації державної фінансової політики;

- містить визначений перелік інформації та документів, що пропонується надати;

- містить печатку контролюючого органу.

Таким чином, контролюючим органом було дотримано вимоги п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Більш того, у разі надання письмового запиту із порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 14.08.2017 року позивачем надано пояснення із документальним підтвердженням без жодного застереження, щодо неналежності запита встановленим вимогам щодо змісту чи суті, чим фактично погодився з його правомірністю та обов'язковістю. Оскільки позивач не реалізував своє право відмовитися від відповіді на зазначений запит, суд критично відноситься до доводів щодо незаконності оскаржуваного наказу на підставі невідповідності запиту № 9935/К/26-15-13-12-11 від 28.07.2017 року, оскільки приписи письмового запиту були реалізовані, а сам запит вичерпав себе у часі як акт індивідуальної дії у момент отримання контролюючим органом відповіді на нього.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для настання відповідної підстави для проведення позапланової перевірки, необхідна наявність одночасно двох умов: (1) отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; (2) платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження протягом 15 днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що з метою реалізації обов'язків, покладених на Державну фіскальну службу та її територіальні підрозділи, з метою визначення наявності чи відсутності підстав для проведення позапланової перевірки, зокрема відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, мають право не лише встановлювати факт наявності чи відсутності відповіді на письмовий запит, а й перевіряти достатність наданих платником податків пояснень та документальних підтверджень.

Відповідач отримав відповідь на письмовий запит і дійшов висновку про недостатність пояснень та їх документальних підтверджень, оскільки на інформаційний запит № 9935/К/26-15-13-12-11 від 28.07.2017 року були подані не всі документи. Приватним нотаріусом ОСОБА_2, як суб'єктом інформаційних відносин, було надано ГУ ДФС у м. Києві документи, пов'язані зі вчиненням правочинів купівлі-продажу (міни) нерухомого майна, а саме - договори купівлі продажу квартири, у яких позивач є продавцем, у кількості на 4 (чотири) більше, ніж було подано позивачем. Даний факт підтверджується копіями відповідних договорів, що наявні у матеріалах справи. Зазначені договори надані у відповідь на аналогічний інформаційний запит за тотожний період часу.

З огляду на вищезазначене, ГУ ДФС у м. Києві правомірно дійшло висновку про недостатність поданих пояснень та їх документальних підтверджень, що є підставою для проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Також, суд не бере до уваги доводи відповідача, стосовно невідповідності підстави проведення перевірки, що зазначена у наказі, оскільки у рішенні, що було оформлене наказом № 11151 від 20.10.2017 року зазначено посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що є самостійною та належною підставою, за наявності якої документальна позапланова перевірка може бути здійснена.

Окремої уваги заслуговує факт несвоєчасного вручення позивачу наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем оскаржується наказ № 11151 від 20.10.2017 року про проведення документальної позапланової перевірки. Наказ є формою рішення керівника контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Підставою для скасування наказу про проведення перевірки можуть бути виключно порушення контролюючого органу, що були вчинені до та/або під час винесення такого наказу.

Таким чином, суд критично оцінює доводи позивача стосовно неправомірності наказу на підставі невчасного повідомлення платника податків, оскілки такі доводи можуть бути підставою для визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб контролюючого органу, але не наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки наказ відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, а надіслання платнику податків наказу та повідомлення не є обов'язковою умовою для правомірності наказу, суд не вбачає порушень зі сторони відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу.

Суд вважає за важливе зазначити, що скасування наказу про проведення перевірки не призведе до поновлення прав позивача, оскільки наказ № 11151 від 20.10.2017 року є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом виконання. Факт виконання наказу № 11151 від 20.10.2017 року підтверджується актом перевірки № 2330/26-15-42-05-2018501072 від 22.11.2017 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 року по справі № 807/2062/17.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у повному обсязі довів правомірність застосування підстави, оформлення та видачу спірного наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також проведення такої перевірки.

У той же час, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, зокрема, щодо порушення ГУ ДФС у м. Києві порядку звернення із запитами про надання інформації та не доведено факт порушення відповідачем прав та інтересів, шляхом винесення наказу № 11151 від 20.10.2017 року.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що наказ № 11151 від 20.10.2017 року винесений, а перевірка проведена у передбачений законом спосіб, у межах повноважень, що були використані з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації, пропорційно, із дотриманням прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення та протягом розумного строку, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Відмова у скасуванні наказу про проведення перевірки не позбавляє позивача права оскаржити податкові повідомлення-рішення, що можуть бути винесені за результатами такої перевірки.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю судовий збір позивачу не відшкодовується відповідно до положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін