Ухвала суду № 81363873, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/253

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову в роз'ясненні судового рішення

22 квітня 2019 року м. Київ № 640/4905/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29 березня 2019 року в адміністративній справі №640/4905/19 за позовом

ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, адреса: АДРЕСА_1) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (надалі - відповідач, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4а), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо навмисного порушення ним положень, передбачених п.п. 1), 2), ч. 1 ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», п.п. 8, 24, 43, 100, 101 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року;

- визнати протиправними дії відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо навмисного порушення ним конституційних прав позивача - ОСОБА_1, які передбачені у ст. ст. 21, 22, 25, 33, 38, 40, 41, 42, 43 Конституції України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області) на користь позивача - ОСОБА_1 за завдані йому ним матеріальні (реальні) збитки у сумі 25000,00 грн;

- самостійно визначити спричинену моральну шкоду та стягнути її за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області) на користь позивача - ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області розглянути питання щодо оформлення і видачі позивачу - ОСОБА_1 паспорту громадянина України на підставі поданих ним документів та у повній відповідності до п.п. 8, 43, 100, 101 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

18 квітня 2019 року позивачем через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву «з процесуальних питань щодо усунення порушення права сторони на справедливий суд у розумні строки, та необхідності у роз'ясненні судового рішення». В якій позивач просить:

- припинити порушення конституційних (виборчих) прав позивача, передбачених статтею 38 Конституції України, а також і порушення його права на справедливий суд у розумні строки, та терміново розглянути вказаний позов, у строки які передбачені у сумісному застосуванні положень передбачених у частині 11 статті 273 та частинах 2, 5 статті 275 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто у дводенний строк;

- у випадку незгоди з обґрунтуваннями та висновками, викладеними у вказаній заяві з процесуальних питань, роз'яснити позивачу судове рішення (ухвалу про відкриття провадження від 29 березня 2019 року по справі №640/4905/19) у частині незастосування судом положень, передбачених у частині 11 статті 273, у їх необхідній сукупності з застосуванням положень, передбачених у частинах 2, 5 статті 275 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом винесення відповідної письмової ухвали.

В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що він не погоджується з обґрунтуванням суду, викладеним в ухвалі про відкриття провадження у справі від 29 березня 2019 року, щодо відмови у розгляді його позову у дводенний строк, тобто строки, передбачені частиною 11 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

За твердженнями позивача, під час розгляду даної адміністративної справи підлягає застосуванню положення статті 275 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказані положення регламентують право виборця, учасника всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) на оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

В той же час, позивач посилається на те, що останній строк бездіяльності відповідача відраховується з дня останнього факту його бездіяльності, яким є факт нереагування на повторну заяву позивача про ознайомлення з матеріалами перевірки від 19 березня 2019 року, то й останній строк подання позовної заяви, за доводами позивача, відраховується саме з цієї дати, а тому останній строк подачі вказаної позовної заяви є 24 березня 2019 року.

Крім того, позивач наголошує у заяві й на те, що відмовляючи у розгляді адміністративної справи у строки, зазначені частиною 11 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, судом порушено конституційні права (виборчі права), передбачені статтею 38 Конституції України та захист яких передбачений статтею 275 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку позивача, судом при відкритті провадження у справі не обґрунтована відмова у застосуванні положень частини 11 статті 273 та статті 275 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не враховано необхідність сумісного застосування вказаних норм.

Зазначені обставини, як вказує позивач, порушують, окрім прав, передбачених статтею 38 Конституції України, також його право на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку.

При цьому, позивач зазначив, що вказана заява щодо необхідності дотримання процесуальних строків є обґрунтованою та є термінова необхідність усунути допущені порушення щодо законного права позивача на справедливий суд у розумні строки.

Між тим, у заяві вказано, що, у випадку, якщо (мовою оригіналу) «якщо у суду буде інша думка», позивач просив роз'яснити йому зміст ухвали про відкриття провадження у справі.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

З урахуванням того, що ухвала суду про відкриття провадження у адміністративній справі №640/4905/19 від 29 березня 2019 року винесена у письмовому провадженні, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду про відкриття провадження також у письмовому провадженні.

Так, у відповідності до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

При цьому, суд звертає увагу, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення судового рішення незрозумілим стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.

Вказана стаття Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним судового рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення, можливість неоднакового тлумачення висновків суду, що перешкоджає його належному виконанню.

Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Суд зазначає, що роз'ясненню підлягають судові рішення у разі, якщо без такого роз'яснення їх тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання рішення в наслідок неясності його резолютивної частини. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні його змісту. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст судового рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині.

Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто таке судове рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його нерозуміння під час виконання.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому його суть і не торкаючись питань, які не були предметом розгляду.

Так, судом встановлено та було зазначено в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі №640/4905/19, що підставою позову ОСОБА_1 вказано саме протиправні дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо неоформлення та невидачі позивачу паспорту громадянина України на підставі його звернення на отримання паспорту у формі ID-картки, що, в свою чергу, свідчить про те, що спір між сторонами виник у зв'язку з протиправними (на думку позивача) діями відповідача, які полягають у порушенні строків оформлення та видачі паспорту громадянина України, а не у зв'язку з порушенням виборчих прав позивача.

Положення статті 273 КАС України визначають особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, а у статті 275 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум.

Проте, за доводами позивача, пред'явлений ним позов до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності останнього щодо неоформлення та невидачі позивачу у строки, встановлені чинним законодавством України, паспорта громадянина України стосується саме виборчих прав позивача.

Суд повторно наголошує на тому, що предмет спору у адміністративній справі №640/4905/19 не стосується рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій або рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум, оскільки виник внаслідок неоформлення та невидачі територіальним органом Державної міграційної служби України позивачу паспорта громадянина України.

Більш того, суд звертає увагу на те, що позивачем помилково зазначається, що початок перебігу строків звернення до суду слід обчислювати з 19 березня 2019 року, оскільки про порушення свого права позивач вперше дізнався ще навесні 2018 року, тобто після спливу 60-денного терміну після подання заяви на отримання паспорту громадянина України (у формі ID-картки), а тому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення частини 4 статті 275 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд в своїй ухвалі від 29 березня 2019 року зазначав, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, а також в подальшому, при розгляді даної адміністративної справи по суті, не підлягають застосуванню ані вимоги статті 275, ані положення статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд зазначає, що позивач у позовній заяві, при обґрунтуванні заявлених позовних вимог, послався на положення статей 273 та 275 КАС України в частині строків розгляду справи, а не в частині порушення його виборчих прав відповідачем, що також виключає можливість застосування вимог вказаних норм законодавства України при вирішенні цієї адміністративної справи по суті.

Стосовно вимог, зазначених у пункті 1 прохальної частини заяви позивача щодо припинення порушення конституційних прав, суд зазначає, що позивачем вказані вимоги належним чином не обґрунтовані та не доведено порушення його прав з боку суду в частині несвоєчасного розгляду адміністративної справи, провадження у якій відкрито 29 березня 2019 року.

За таких підстав та враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року є зрозумілою, чіткою та такою, що не підлягає роз'ясненню, а тому заява ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 254, 241-246, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова