Рішення № 81363469, 23.04.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1559/19

Провадження № 2/211/1108/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 квітня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 11 січня 2017 року в сумі 150868,25 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором., з яких: 82113,93 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14029,78 грн.. – сума заборгованості за відсотками; 38200,71 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом; 16523,83 грн. – сума заборгованості за пенею.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до пункту другого частини першої статті 274 ЦПК України, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу направлено рекомендоване поштове відправлення на виконання ухвали суду від 01 квітня 2019 року, яке ОСОБА_2 не отримано, поштове повідомлення повернуто за минуванням строку зберігання.

Оскільки відповідач на виконання положень частин п’ятої, сьомої статті 279 ЦПК України, проти розгляду справи в такому порядку заперечень суду не направила, ухвала суду чинна, відзив на позовну заяву відповідач суду також не надала, тому суд розглядає позовну заяву за наявними у справі письмовими доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 11 січня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НОМЕР_1 (а.с. 5-7 – копії договору, заяви на отримання кредиту, графіку платежів), відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 82797,08 грн. на 48 місяців зі сплатою річних процентів 11,99%, щомісячної плати за кредитом 2,69% від суми кредиту, та пені 0,3% від суми прострочення за кожен день прострочення.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30 липня 2018 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення права вимоги № 20180730, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно пункту 1.2 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.

Згідно пункту 3.1 договору відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» гарантує, що йому належить право вимоги за Портфелем заборгованості до боржників, зазначених у Реєстрі боржників (а.с. 19-21 – копія договору).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30 липня 2018 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № НОМЕР_1 від 11 січня 2017 на суму 150868,25 грн. (а.с. 22 – копія витягу).

07 серпня 2018 року позичальнику було повідомлено про зміну кредитора та рахунки нового кредитора (а.с. 17, 18 – копії повідомлень).

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов’язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

У зв’язку порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 11 січня 2017 року в сумі 112667,54 грн., яка складається з наступного: 82113,93 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14029,78 грн.. – сума заборгованості за відсотками; 16523,83 грн. – пеня (а.с. 16 – розрахунок).

Що стосується вимоги банку про стягнення заборгованості по платі за управління кредитом у сумі 38200,71 грн., то суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 березня 2019 року по справі № 677/1535/15-ц, та по справі № 712/5696/14-ц.

Таким чином, дії банку в частині нарахування плати за управління кредитом не є правомірними, а вимога про стягнення заборгованості за плату за управління кредитом у сумі 38200,71 грн. не підлягає задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надала, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2263,03 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1690,02 грн. (112667,54 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 2263,03 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 150868,25 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, бул. ЄвропейськийАДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 11 січня 2017 року, в сумі 112667 (сто дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 54 коп., з яких: 82113 (вісімдесят дві тисячі сто тринадцять) гривень 93 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14029 (чотирнадцять тисяч двадцять дев’ять) гривень 78 коп.. – сума заборгованості за відсотками; 16523 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять три) гривні 83 коп. – пеня; та судовий збір в сумі 1690 (одна тисяча шістсот дев’яносто) гривень 02 коп.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко