Рішення № 81363148, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 640/19196/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держспоживслужби у м. Києві

третя особа Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту

споживачів

про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити

певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держспоживслужби у м. Києві, третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з наступними позовними вимогами:

- визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати за період жовтень, листопад 2018 року та залучення позивача до надурочних робіт протиправними;

- скасувати наказ від 16 жовтня 2018 року №44-с про позбавлення про не встановлення премій та стимулюючих виплат позивачу;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок премій з вересня 2017 по листопад 2018 року згідно установленого розміру та штатного розпису посади головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі управління захисту прав споживачів ГУ Держпсоживслужби в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушує трудові права позивача та не виплачує заробітну плату та премії протягом тривалого часу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року адміністративний позов залишено без руху у зв'язку з ненаданням позивачем копій додатків, доказів сплати судового збору, заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про здійснення перерахунку премій з вересня 2017 року та надано позивачу строк на усунення недоліків.

12 грудня 2018 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху у в'язку з поданням позивачем незавірених копій документів та надано позивачу строк на усунення недоліків.

11 січня 2019 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15 лютого 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки у діях відповідача відсутні ознаки протиправності; заробітна плата та премії виплачуються позивачу відповідно до вимог законодавства про працю, а спірний наказ станом на грудень 2018 року скасовано відповідачем.

Стосовно заяви про поновлення строків звернення в частині позовних вимог зобов'язати відповідача здійснити перерахунок премій з вересня 2017 по листопад 2018 року згідно установленого розміру та штатного розпису посади головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі управління захисту прав споживачів ГУ Держпсоживслужби в м. Києві суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, премії, винагороди та надбавки є додатковим видом винагороди та входять до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст.233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають на публічній службі, заробітної плати (в даному випадку премії) застосовані положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не положення КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 27 квітня 2016 року №30-О ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста Відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів з 28 квітня 2016 року у порядку переведення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві.

Наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 11 травня 2017 року №104-О ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів з 12 травня 2017 року.

Наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 16 жовтня 2018 року №44-С відповідно до Положення «Про преміювання державних службовців Головного Управління Держспоживслужби у м. Києві», затвердженого наказом від 30 жовтня 2016 року №706 з метою усунення порушень, причин і умов, що їм сприяли, а також недопущення їх у майбутньому позивачу не встановлено премій та стимулюючих виплат терміном на 1 місяць у жовтні 2018 року. Зазначений наказ прийнятий на підставі доповідної записки від 16 жовтня 2018 року заступника начальника Управління аналітично-організаційного забезпечення - начальника відділу адміністративної практики, відповідно до якої позивачем порушено порядок чергування, затверджений наказом Держспоживслужби від 27 січня 2017 року №59 , а саме, черговою ОСОБА_1 не повідомлено чергового апарату Держспоживслужби про закінчення свого чергування із наданням даних щодо виробничих питань або надзвичайних ситуацій.

Не погоджуючись зі спірним наказом, а також з діями відповідача щодо невиплати заробітної плати у жовтні, листопаді 2018 року, залученням позивача до надурочних робіт, а також з діями відповідача щодо розрахунку премій за спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 16 жовтня 2018 року №44-С з метою усунення порушень, причин і умов, що їм сприяли, а також недопущення їх у майбутньому позивачу не встановлено премій та стимулюючих виплат терміном на 1 місяць у жовтні 2018 року.

Наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 25 жовтня 2018 року №48-С скасовано наказ від 16 жовтня 2018 року №44-с «Про не встановлення премій та стимулюючих виплат».

Згідно наявних в матеріалах справи Пропозиції щодо розміру стимулюючих виплат за жовтень 2018 року в межах фактично отриманого фінансування від 25 жовтня 2018 року, а також Пропозиції щодо розміру стимулюючих виплат за жовтень 2018 року (додатково) в межах фактично отриманого фінансування від 07 листопада 2018 року, погоджених начальником ГУ Держспоживслужби в м. Києві, позивача не включено до зазначених списків держслужбовців, яким погоджено надбавку за інтенсивність праці.

Відповідно до приписів ст. 50 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII (далі по тексту - Закон №889-VIII), держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватись премії, які є складовою частиною заробітної плати.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:

1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до ч.6 ст.52 вищевказаного Закону, фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Згідно абз.3 ч.5 ст.52 Закону №889-VIII встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі.

Преміювання державних службовців ГУ Держспоживслужби в м. Києві здійснюється на підставі Положення про преміювання державних службовців апарату ГУ Держспоживслужби в м. Києві, затвердженого наказом ГУ Держспожвслужби в м.Києві від 30 серпня 2016 року №706 в редакції наказу від 29 грудня 2017 року №56-АТ (далі по тексту - Положення).

Відповідно до п.1.2 Положення преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, зацікавленості в досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності працівників за доручену роботу або поставлені завдання.

Преміювання є одним із видів додаткової заробітної плати та нараховується відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи з урахуванням фактично відпрацьованого часу за підсумками місяця або кварталу (п.1.3 Положення).

Згідно п.2.1, 2.2 Порядку розмір премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи з урахуванням таких критеріїв:

1) якість виконання завдань, визначених положенням про Головне управління, самостійним структурним підрозділом, у якому він працює, його посадовою інструкцією, а також дорученням керівництва;

2) ініціативність у роботі;

3) ефективність досягнення поставлених цілей при раціональному використанні ресурсів;

4) терміновість та якість виконання завдань;

5) виконання додаткового обсягу завдань;

6) рівень трудової дисципліни.

Розмір премії державного службовця встановлюється у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Пунктами 2.3, 2.4 Порядку визначено, що державні службовці можуть бути позбавлені премії повністю або частково за:

1) невиконання без поважних причин покладених на них функціональних обов'язків, або порушення правил внутрішнього службового розпорядку, або несвоєчасне виконання доручень;

2) порушення вимог, передбачених нормативно-правовими актами щодо забезпечення охорони державної таємниці;

3) недотримання вимог Закону України «Про державну службу».

Премія не виплачується державним службовцям:

1) за період відпусток і тимчасової непрацездатності, навчання з метою підвищення кваліфікації, в тому числі і за кордоном;

2) протягом строку дії дисциплінарного стягнення;

3) у період випробовувального терміну, який був встановлений при прийнятті на роботу;

4) в інших випадках, коли згідно із чинним законодавством виплати проводяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п.3.3 Порядку обґрунтовані пропозиції щодо розміру премії державних службовців вносяться керівниками структурних підрозділів або особами, які їх замінюють, за чотири робочі дні до кінця звітного періоду, на основі розрахунків, наданих бухгалтерською службою. Погоджені в установленому порядку пропозиції подаються за три робочі дні до кінця звітного періоду до бухгалтерської служби для підготовки наказу про преміювання.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що кожний державний службовець має право на достатній рівень оплати праці, що також включає в себе преміювання. При цьому, премія це додаткова (порівняно з основною заробітною платою) винагорода, що виплачується працівникові лише у певних випадках. Встановлення премії державним службовцям є правом керівника державного органу.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачу встановлюються надбавка за інтенсивність праці у відсотках від посадового окладу, пропорційно часу згідно табелів обліку робочого часу. Наприклад: наказом від 29 серпня 2018 року №175-о за серпень 2018 року встановлено 80% надбавки, наказом від 26 вересня 2018 року №205-о за вересень встановлено 30% надбавки, наказом від 28 листопада 2018 року №259-о за листопад 2018 року встановлено надбавку у розмірі 100%.

Крім того, актом інспекційного відвідування №КВ1960/58/АВ від 08 січня 2019 року відповідача встановлено, що відповідно до наказів позивачу була встановлена надбавка за інтенсивність праці у відсотках від посадового окладу, пропорційно відпрацьованого часу згідно табелів обліку робочого часу; наказом від 29 серпня 2018 року №175-о за серпень 2018 року встановлено 80% надбавки, наказом від 26 вересня 2018 року №205-о за вересень встановлено 30% надбавки, наказом від 28 листопада 2018 року №259-о за листопад 2018 року встановлено надбавку у розмірі 100%. Під час проведення інспекційного відвідування порушень законодавства про працю не встановлено.

В свою чергу, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту не нарахування та невиплати премій за спірний період, з урахуванням чого позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок премій з вересня 2017 по листопад 2018 року згідно установленого розміру та штатного розпису посади головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі управління захисту прав споживачів ГУ Держпсоживслужби в м. Києві задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи, що збільшення розміру щомісячної премії є правом, а не обов'язком відповідача, суд зазначає, що не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо позовної вимоги скасувати наказ від 16 жовтня 2018 року №44-с про позбавлення про не встановлення премій та стимулюючих виплат позивачу, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення спірний наказ є скасованим наказом ГУ Держспоживслужби в м. Києві від 25 жовтня 2018 року №48-С, тобто, станом на дату внесення Пропозиції щодо розміру стимулюючих виплат за жовтень 2018 року в межах фактично отриманого фінансування від 25 жовтня 2018 року, а також Пропозиції щодо розміру стимулюючих виплат за жовтень 2018 року (додатково) в межах фактично отриманого фінансування від 07 листопада 2018 року, погоджених начальником ГУ Держспоживслужби в м. Києві та станом на дату прийняття рішення у даній справі спірний наказ вичерпав свою дію.

Стосовно позовної вимоги визнати дії відповідача щодо залучення позивача до надурочних робіт протиправними, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 05 жовтня 2018 року №66-АГ «Про чергування у жовтні 2018 року» з метою оперативного виконання невідкладних завдань, які можуть виникнути у вихідні дні, святкові та неробочі дні, на виконання наказів Держспоживслужби від 27 січня 2017 року №59 «Про затвердження порядку організації чергування працівників Держспоживслужби та установ, які відносяться до сфери її управління у вихідні та святкові дні», від 04 жовтня 2018 року №820 «Про чергування у жовтні 2018 року» затверджено графік чергування працівників Держспоживслужби у святкові та неробочі дні жовтня 2018 року з 9:00 до 17:00 год. (у телефонному режимі), відповідно до якого позивач мала чергувати 13 жовтня 2018 року, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.177 Кодексу законів про працю України жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Згідно ст.63 Кодексу законів про працю України до надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати: 1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176); 2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192); 3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має на утриманні двох дітей, одна з яких неповнолітня (ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідач зазначає, що, оскільки позивачем не надано жодних скарг чи заперечень щодо чергування, відсутні підстави вважати, що ним не надано згоду на залучення до надурочних робіт. Крім того, позивачем надано усну згоду на чергування.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження надання згоди позивачем на залучення до надурочних робіт, з урахуванням чого позовні вимоги в частині визнати дії відповідача щодо залучення позивача до надурочних робіт протиправними є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати за період жовтень, листопад 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Так, з наданої позивачем виписки по картці/рахунку нарахування заробітної плати за жовтень 2018 року було здійснене 12 жовтня 2018 року та 31 жовтня 2018 року, а нарахування частини заробітної плати за листопад відбулося 15 листопада 2018 року. При цьому, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася 16 листопада 2018 року. Тобто, станом на дату звернення позивача з адміністративним позовом про невиплату заробітної плати за листопад 2018 року у розумінні положень Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України повне нарахування заробітної плати не могло бути здійснене відповідачем, оскільки календарний місяць не закінчився.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 12 лютого 2019 року №12.0/2275 позивачу щомісячно виплачується заробітна плата відповідно до фактично відпрацьованого часу, з урахуванням чого позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати за період жовтень, листопад 2018 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати дії Головного управління Держспоживслужби у м. Києві щодо залучення ОСОБА_1 до надурочних робіт протиправними.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держспоживслужби у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова