Рішення № 81363131, 23.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року Чернігів Справа № 750/2495/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області і просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця УДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18.02.2019 ВП № 57180048, якою на Управління накладено штраф в розмірі 10200,00 грн.

Позов мотивовано тим, що накладення штрафу за невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова є необґрунтованим, оскільки остання виконана позивачем в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, відповідно до встановлених зобов’язань. Крім того вважає, що посадовими особами ГТУЮ у Чернігівській області перевищено службові повноваження, адже встановлювати спосіб виконання судового рішення, роз’яснювати його має право лише суд.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.03.2019 справу передано для розгляду Чернігівському окружному адміністративному суду.

Ухвалою судді від 15.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкрите судове засідання за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Ухвалою суду від 23.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 у справі №750/5563/17 не визначено кінцеву дату перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання стягувача, тому вона повинна виконуватись Чернігівським ОУПФ в повному обсязі і після 01.08.2018. Оскільки з 01.08.2018 боржником не включено до виплати ОСОБА_3 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, постанова суду є не виконаною, у зв’язку з чим винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 10200,00 грн.

Від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, у яких він просив відмовити Чернігівському ОУПФ у задоволенні позову, підтримавши обставини, викладені відповідачем у відзиві.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 у справі №750/5563/17 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені та, в тому числі, зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок у бік збільшення раніше призначеного ОСОБА_3 відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року № 2453- VI з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із збереженням 90 % суддівської винагороди, з 01 травня 2017 року, включивши до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення, та проводити його виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, за виключенням фактично проведених з 01 травня 2017 року виплат. Вказана постанова набрала законної сили 13.12.2017.

На виконання вказаної постанови суду, 02.08.2017 позивачем проведено ОСОБА_3 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно з довідкою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 №13, починаючи з 01.05.2017, що підтверджується відповідним розпорядженням, протоколом та банківськими відомостями (а.с. 7).

Відповідно до поданої стягувачем заяви від 31.07.2018 Чернігівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.08.2018, з урахуванням суддівської винагороди, зазначеної у довідці Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 №04-16/20876/18 (а.с. 9, 11), але без врахування 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 у справі №750/5563/17.

10.09.2018 головним державним виконавцем розглянуто заяву ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа №750/5563/17, виданого 31.07.2017 Деснянським районним судом м. Чернігові, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57180048 (а.с. 54).

24.09.2018 стягувач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області із заявою, в якій просив прийняти всі заходи для виконання вищевказаної постанови Деснянського районного суду м. Чернігова, які передбачені законодавством, а при необхідності порушити клопотання про притягнення посадових осіб до відповідальності, включно до кримінальної (а.с. 14). Заява мотивована тим, що постанова суду виконувалась боржником добровільно до 01.08.2018. Із вказаної дати її виконання незаконно припинено з посиланням на те, що настав новий період перерахування довічного грошового утримання, з урахуванням зміни прожиткового мінімуму з 1600,00 грн. та 1762,00 грн. Однак, такі дії боржника стягувач вважає протиправними, оскільки у постанові суду від 26.06.2017 не визначений кінцевий період її дії і вона є чинною як зараз, так і на майбутній час.

24.09.2018 головним державним виконавцем винесено вимогу №12210, скеровану до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, якою вимагається боржника виконати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 та терміново надати (не пізніше ніж у триденний строк з дня надходження даної вимоги) документальне підтвердження щодо виконання виконавчого документу, з урахуванням заяви стягувача від 24.09.2018.

Листом від 08.10.2018 за №24174/14 Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України повідомило відповідача про добровільне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження та зазначило, що боржником здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно з довідкою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 №13. Крім того, щомісяця до 01.08.2018 стягувачу виплачено розмір щомісячного грошового утримання, розрахованого з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. Вважає, що оскільки рішення суду не зобов’язує Управління включити у розмір суддівської винагороди стягувача суму 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 №04-16/22200/18, та спір про врахування у суддівську винагороду сум матеріальної допомоги після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався і не вирішувався судом, вимога виконавця є незаконною (а.с. 60-61).

18.10.2018 Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівської області винесено постанову про накладення на Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн. (а.с. 62).

Вказану постанову про накладення штрафу рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 по справі № 750/11551/18, яке набрало законної сили, визнано правомірною та відмовлено у її скасуванні (а.с. 65-67, 68).

18.02.2019 стягувач – ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області з заявою про застосування до боржника штрафних санкцій за невиконання рішення суду (а.с. 69).

18.02.2019 державним виконавцем винесено постанову по ВП № 57180048 про накладення штрафу у подвійному розмірі на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн (а.с.71).

Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу від 18.02.2019, Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження”.

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось Чернігівським ОУПФ, позивачем до 01.08.2018 нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_3 щомісячне грошове утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення. Після 01.08.2018 Управління припинило виплату стягувачу грошового утримання із врахуванням матеріальної допомоги мотивуючи тим, що спір про врахування допомоги у суддівську винагороду після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався та судом у постанові від 26.06.2017 у справі №750/5563/18 не вирішувався.

Крім того Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України зазначило, що рішення суду у справі № 750/5563/17 не зобов'язує управління включити в розмір суддівської винагороди стягувану суму 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 року № 04-16/22200/18. Дана довідка є юридично новим документом та вимога врахувати вказані в ній суми матеріальної допомоги на оздоровлення у перерахунок пенсії на підставі рішення суду у справі № 750/5563/17 є протиправною та незаконною.

Однак, суд із вказаною позицією позивача не погоджується, враховуючи таке.

Як вбачається зі змісту постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 №750/5563/17, під час розгляду справи судом вирішено спір про наявність правових підстав для включення до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. У зв’язку з наведеним, постановою суду зобов’язано Чернігівське ОУПФ, в тому числі, включити до заробітної плати ОСОБА_3 для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення (а.с. 60-64).

Тобто вирішуючи спірні правовідносини суд встановив наявність правових підстав для включення до заробітної плати стягувача для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. При цьому суд звертає увагу на те, що вказаною постановою врахування матеріальної допомоги у складі грошового утримання не постановлено в залежність від змін грошового утримання працюючих суддів, та вона не має кінцевого періоду дії. Припинення позивачем нарахування та виплати стягувачу довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в даному випадку є протиправним.

За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача про те, що Чернігівським ОУПФ з 01.08.2018 припинено виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.06.2018 у справі №750/5563/18, щодо якої на підставі виконавчого листа №750/5563/17 відкрито виконавче провадження №57180048, і не доведено наявності поважних причин його невиконання, а отже, Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівської області правомірно та обґрунтовано прийнято постанову від 18.02.2019 по ВП 57180048 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови від 18.02.2019 по ВП 57180048 про накладення на Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України штрафу в розмірі 10200,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови, тому в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання неправомірною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40378209).

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Чернігівської області (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518).

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Кашпур