Рішення № 81363091, 23.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/680/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2019 рокум. Хмельницький

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про скасування протоколу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ПРЕДМЕТ, ПІДСТАВИ І ЗМІСТ ПОЗОВУ.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №13 від 08 лютого 2019 року,

- стягнути з Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу у розмірі 150-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1983 - 1985 роках проходив строкову військову службу у військовій частині ПП 93992 в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов`язків отримав поранення голови та тіла.

21 травня 2004 року за висновком МСЕК йому було встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 червня 2005 року внаслідок поранення, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. В подальшому інвалідність була підтверджена, висновком МСЕК від 23.11.2007 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно.

25 травня 2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до Протоколу №13 від 08 лютого 2019 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. У протоколі зазначається, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення йому інвалідності у 2004 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду, покликаючись на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, що передбачає, що допомога, що не була призначена, призначається та виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Вважає, що він має право на отримання цієї допомоги, не зважаючи на те, що інвалідність була встановлена раніше.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ І СТОРІН.

Ухвалою від 18 березня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

25 березня 2019 року надійшли пояснення ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, який просить у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що діяв виключно відповідно до вимог закону.

08 квітня 2019 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України, у якому відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про те, що грошова допомога може бути призначена та виплачена у порядку, встановленому законодавством, що діяло на день виникнення права особи на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення інвалідності.

Оскільки позивачу інвалідність встановлено у 2004 році, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на той момент. Відповідно до норм законодавства, чинного станом на момент встановлення позивачу інвалідності, у нього було відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.

На думку відповідача, наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання та розмір допомоги. Оскільки після 2004 року у позивача не виникли обставини, з якими Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язує право на отримання допомоги (встановлення більшого відсотка втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання допомоги тощо), позивач не має права на отримання допомоги, яка передбачена законом, який був прийнятий після встановлення позивачу інвалідності. Натомість, позивач набув права на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 488.

Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на підставі наявних доказів, без проведення звукозапису судового розгляду технічними засобами.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26 грудня 1983 року по 26 жовтня 1985 року проходив строкову службу у складі військової частини п/п 93992 в званні рядового в республіці Афганістан.

Під час проходження служби позивач отримав множинні мінно - осколкові поранення голови, грудної клітки, спини.

Відповідно до висновку Шепетівської міськрайонної МСЕК серія МСЕ №009513 від 21.05.2004 pоку позивачу встановлено 3 групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов`язків військової служби.

Пізніше, висновками Шепетівської міськрайонної МСЕК серії МСЕ №033162 від 10.05.2005 року та серії МСЕ №112372 від 23.11.2007 року позивачу підтверджено інвалідність 3 групи.

13 листопада 2015 року позивач звернувся до Міністра оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Міністерством оборони України 18 грудня 2015 року за № 248/3/6/4000 позивачу повідомлено про відмову у виплаті допомоги через відсутність у нього права на її отримання.

25 травня 2018 року ОСОБА_2 повторно через військовий комісаріат звернувся в Міністерство оборони України за виплатою одноразової допомоги.

Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13 від 08.02.2019 року, позивачу відмовлено у виплаті одноразової допомоги.

Відмова мотивована тим, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має зворотної дії в часі. Заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення йому інвалідності у 2004 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога, допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону).

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога особи про скасування протоколу про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги інваліду 3 групи та стягнення цієї допомоги.

Судом встановлено, що третю групу інвалідності позивачу вперше було встановлено у травні 2004 року, одноразова грошова допомога не призначалась, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення у позивача права на отримання такої допомоги.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 3 групи інвалідності вперше) передбачалось, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, позивач у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, яка була чинною станом на момент встановлення йому 3 групи інвалідності вперше.

При цьому, права на виплату одноразової грошової допомоги згідно з Порядком № 975 позивач автоматично не набув, оскільки таке право безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент ( момент встановлення інвалідності - травень 2004 року)

Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, що відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.

У той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов'язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Отже, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано у законодавстві, що регулює ці правовідносини.

Таким чином, оскільки позивачу 3 групу інвалідності вперше встановлено у травні 2004 року, після чого не виникло обставин, з якими Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги (встановлення більшого відсотка втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі), він не має права на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід 3 групи на умовах діючої редакції Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у аналогічних справах у постановах від 7 лютого 2019 року у справі №127/12061/17, від 14 березня 2019 року у справі № 127/12394/17.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що причина відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, наведена у оскаржуваному протоколі, є правомірною, оскільки позивач не набув права на цю виплату.

У той же час, оскільки одноразова грошова допомога йому призначена не була, суд також вважає необґрунтованою вимогу про стягнення суми цієї допомоги з відповідача.

Відповідачем доведено правомірність свого рішення, тому, з урахуванням досліджених судом обставин та доказів, висновків Верховного Суду, викладених у вищезгаданих постановах, суд вважає, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 квітня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Полонне,Полонський район, Хмельницька область,30500 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168 , ідентифікаційний номер - 00034022)

Головуючий суддя ОСОБА_3