Рішення № 81362936, 23.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/278/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді І.В. Маренича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач) щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок пенсії починаючи із 19.09.2011 року відповідно до довідки №51 від 03.07.2018 року, виданої Чернівецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області.

В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначала, що при призначенні пенсії пенсійними органами використано довідку ДПІ у м. Чернівці №129 від 03.08.2011 р. про заробітну плату за 1990 - 1995 роки, де відсутні дані щодо заробітної плати за 1992 р.

Разом з тим, позивачка вказувала, що протягом 1992 року вона безперервно працювала в податковій службі та отримувала заробітну плату, а також сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду України. Відсутність в довідці ДПІ по м. Чернівці №129 від 03.08.2011 р. даних про її заробітну плату за 1992 р. суттєво зменшили розмір нарахованої їй пенсії.

Таким чином, оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області безпідставне, суперечить вимогам законодавства, порушує її права та наносить фінансові збитки необхідно здійснити перерахунок її пенсії згідно довідки Чернівецької ОДПІ Головного управління ДФС України №51 від 03.07.2018 р., яка видана на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №919 від 05.07.2006 р. "Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в разі втрати документів про її нарахування та виплату". Також позивачка наголошувала, що перерахунок пенсії необхідно здійснити, оскільки втрата документів про нарахування і виплату їй заробітної плати за 1992 р. в ДПІ по м. Чернівці відбулась з незалежних від неї обставин.

Відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що розмір пенсії позивачки визначено правильно за допомогою функції вибору оптимального заробітку. Зазначив, що позивачкою для призначення пенсії надано довідку №129 від 03.08.2011 р., яка врахована при первинному призначенні пенсії, тобто пенсія позивачці вже призначена. Також вказував, що позивачка до 01.07.2000 р. має заробітну плату більш ніж 60 календарних місяців страхового стажу.

Таким чином, враховуючи норми Порядку №919 зарахувати у 1992 році замість нульових сум заробітну плату згідно з довідкою №51 від 03.07.2018 р. немає правових підстав, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивачка скористалася правом передбаченим ст. 163 КАС України та подала до суду відповідь на відзив.

22.03.2019 року Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду справі №824/278/18-а відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін.

15.04.2019 р. позивачка подала до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за її відсутності. Вказувала, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши вступне слово учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКПП НОМЕР_1) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням виданим 25.11.2011 р. серії ААЄ №778110 (а.с. 7, 8, 36).

28.12.2017 р. позивачка звернулася до Чернівецької ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області із заявою, в якій просила надати довідку про заробітну плату за 1992 рік для подання в Пенсійний фонд для перерахунку пенсії (а.с. 12).

Розглянувши вказану заяву, листом від 11.01.2018 р. №18/10/24-12-05-12 Чернівецькою ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області повідомлено позивачку, що в описі справ відсутні особові рахунки щодо оплати праці за 1992 рік, у зв’язку з чим довідку про доходи немає можливості надати (а.с. 13).

19.01.2018 р. на заяву позивачки Державним архівом Чернівецької області повідомлено, що документи Державної податкової інспекції м. Чернівці за 1992 р. на зберігання до архіву не надходили, в зв’язку з чим видати архівну довідку про стаж роботи та заробітну плату за цей період неможливо (а.с. 18).

Чернівецькою ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області розглянувши повторну заяву позивачки листом від 16.03.2018 р. №245/10/24-12-05-12 повідомлено, що в описі справ переданих до архіву ОДПІ відсутні особові рахунки щодо оплати праці за 1992 рік. Також роз’яснено, що середню заробітну плату за відповідною посадою вирахувати неможливо у зв’язку з тим, що усі працівники мають різну надбавку за вислугу років (від 0 до 40 %) до посадового окладу, різну надбавку за звання (від 65 до 130 грн), різний відсоток премії (від 0 до 250 %) до посадового окладу працівника. У зв’язку з викладеним довідку про доходи видати немає можливості (а.с. 14).

19.04.2018 р. Чернівецька ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області розглянувши скаргу позивачки від 30.03.2018 р. та лист Головного управління ДФС у Чернівецькій області повідомила, що в описі справ переданих до архіву ОДПІ відсутні особові рахунки щодо оплати праці за 1992 рік, тому довідку про доходи видати немає можливості (а.с 15).

27.06.2018 р. позивачка подала звернення до начальника Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області, в якому просила провести службове розслідування (перевірку) та зобов’язати Чернівецьку ОДПІ видати довідку про заробітну плату за 1992 р., виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною (аналогічною) професією (посадою) в податковій інспекції, що склались в кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу) (а.с. 25 -26).

03.07.2018 р. Чернівецькою ОДПІ на підставі п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в разі втрати документів про її нарахування та виплату" №919 від 05.07.2006 р. видано довідку №51 про заробітну плату для обчислення пенсії за 2010 р. (а.с. 17).

На підставі вказаної довідки, 05.07.2018 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком.

Відповідач розглянувши вказану заяву, листом від 20.08.2018 р. №22014/02-13 повідомив позивачку, що враховуючи норми Порядку №919, зарахувати у 1992 р. замість нульових сум заробітну плату згідно з довідкою №51 від 03.07.2018 р. немає законодавчих підстав, оскільки наявні дані про заробіток за періоди, що перевищують 60 календарних місяців до 01.07.2000 р., враховуючи інші періоди роботи. З огляду на викладене позивачу відмовлено в перерахунку пенсії по заробітку згідно з довідкою від 03.07.2018 р. №51 (а.с. 19).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, 17.09.2018 р. позивачка оскаржила його до Пенсійного фонду України (а.с. 21 - 23).

Розглянувши вказану скаргу, Пенсійний фонд України листом від 24.10.2018 р. повідомив позивачку, що оскільки в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату за 60 календарних місяців підряд за інші періоди роботи, підстави для застосування Порядку №919 відсутні (а.с. 24).

Крім того, Чернівецькою ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області листом від 17.09.2018 р. №770/24-12-05-12 розглянуто заяву позивачки від 05.09.2018 р. та повідомлено, що відомості про час та причини, що призвели до втрати документів про нарахування та виплату заробітної плати за 1992 рік відсутні (а.с. 16).

Вважаючи відмову у здійсненні перерахунку протиправною, позивачка звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульовано ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV, (в редакції, чинної у спірний період), згідно ч. 1 якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, (в редакції, чинної у спірний період) згідно вимог якого до заяви про призначення пенсії додається, зокрема, довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2.

У п.17 цього Порядку встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Згідно з п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2006 р. №919, (далі – Порядок №919, в редакції чинній у спірний період), цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

З аналізу вказаних норм випливає, що Порядок №919 застосовується в тому разі якщо пенсія призначається, якщо первинні документи про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу втрачені) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин, за дотримання умов, якщо страховий стаж особи починаючи з 01.07.2000 р. становить менш як 60 місяців та у разі відсутності заробітної плати (доходу) за будь які інші календарні місяці страхового стажу поспіль незалежно від перерв до 01.07.2000 р.

Судом встановлено, що при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" позивачкою надано довідки про заробітну плату за період роботи у фінансовому управлінні Чернівецької міської ради у 1985 – 1990 роках та у Державній податковій інспекції м. Чернівці у 1990 -1995 роках. Для розрахунку пенсії врахована заробітна плата за 60 календарних місяців страхованого стажу роботи з 01.05.1990 р. по 30.04.1995 р.

Із матеріалів справи вбачається, що оскільки у довідці про заробітну плату Державної податкової інспекції м. Чернівці №129 від 03.08.2011 р. вказано, що архівні дані про заробіток за 1992 рік відсутні, то відповідачем заробітну плату за цей період враховано в нульовому значенні.

В своєму позові позивачка посилається на можливість здійснити перерахунок пенсії на підставі п.3 Порядку №919, а саме у випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.

Однак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ця постанова не може бути застосована при перерахунку пенсії позивачці, оскільки пенсія їй вже призначена, а цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. та становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р., за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що оскільки позивачка до 01.07.2000 р. має відомості стосовно заробітної плати більше ніж за 60 календарних місяців страхового стажу, то вказана обставина виключає можливість застосування Порядку №919 до спірних правовідносин.

Посилання позивачки на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин суд вважає безпідставними. Оскільки у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 Конституційний Суду України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішень, а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 58005 РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ( вул. Оренбурзька, 7-А, м.Чернівці, 58022, Код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя І.В. Маренич