Рішення № 81362868, 22.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. № 520/3114/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 57928745 від 12.03.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 57928745 від 12.03.2019 року про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представники сторін, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання телефонограми та направлення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року на електронні поштові скриньки сторін, у зв'язку зі скороченим терміном розгляду даної категорії справ, у судове засідання 22.04.2019 року не прибули.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, відзив не надав.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року по справі № 820/6496/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії про зобов'язання вчинити певні дії – відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 820/6496/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року по справі № 820/6496/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку та обчисленні розміру пенсії з 03 червня 2017 року з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, в розмірах, зазначених у довідці військової частини А 1352 від 22 листопада 2017 року вих. № 1273. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 03.06.2017 року в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, в розмірах, зазначених у довідці військової частини А 1352 від 22 листопада 2017 року вих. № 1273, здійснити виплату суми перерахунку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду по справі № 820/6496/17 набрало законної сили 26.04.2018 року та Харківським окружним адміністративним судом 12.12.2018 року видано виконавчий лист позивачу по справі № 820/6496/17.

На адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла постанова державного виконавця від 28.12.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 57928745.

Листом від 06.02.2019 року № 3756/14-20 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018р. по справі № 820/6496/17 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 03.06.2017 року, в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, в розмірах, зазначених у довідці військової частини А 1352 від 22.11.2017р. №1273.

Доплату за період з 03.06.2017 року по 30.06.2018 року у сумі 39692 грн. 40 коп. проведено в липні 2018 року (а.с. 15).

Вказані обставини також підтверджуються наданим позивачем перерахунком пенсії ОСОБА_1 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с. 13-14). Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Харківській області від 29.01.2019р. по ВП №57928745 на регіональний територіальний орган ПФУ за невиконання рішення суду в частині проведення платежу за перерахованою пенсією було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на підставі виконавчого листа по справі № 820/6497/17, виданого Харківським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 520/1271/19 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень про скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 29.01.2019 р. ВП №57928745 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Харківській області від 29.01.2019р. по ВП №57928745 про накладення штрафу.

Так, вищезазначеним рішенням суду встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018р. по справі № 820/6496/17 виконано позивачем у повному обсязі у добровільному порядку ще у липні 2018р., то у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття рішення про накладення на позивача штрафу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян" (далі по тексту Постанова № 103), яка була прийнята на виконання вищезазначеної норми, встановила умови та порядок проведення перерахунку пенсій, що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 у справі № 818/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, № 73763736) висловив позицію, що Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Таким чином, компетенція Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок та розміри пенсії, яка підлягає перерахунку, передбачена ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У рішенні від 02.03.1999 № 2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, визначені Конституцією України.

Рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст. 23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Пенсійний фонд України сформував потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та направив її до Міністерства соціальної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів.

Також суд зазначає, що Верховний Суд України неодноразово приходив до висновку (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат та, відповідно, накладення штрафів державними виконавцями. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.

Враховуючи вищевикладене, в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 520/1271/19 суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП №57928745 від 29.01.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, враховуючи те, що постанову ВП №57928745 від 29.01.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду скасовано у судовому порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстав у державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення боржником, а тому постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № №57928745 від 12.03.2019 року підлягає скасуванню.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області № №57928745 від 12.03.2019 року про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.