Рішення № 81362436, 22.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. справа № 520/2863/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (пр. О. Яроша, буд. 10,м. Харків,61000) до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022), 2) Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ-14, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України, щодо відмови у поновлені порушеного права на виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, 3 гр. інвалідності;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області поновити виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЄС 1 категорії, 3 гр. інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2014 року та на теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, яким припинено виплату пенсії позивачу в порушення діючого законодавства. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області не усунено причини незаконного зупинення позивачу пенсійного забезпечення, а Пенсійним фондом України протиправно відмовлено у поновленні порушеного права позивача на виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, 3 гр. інвалідності.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду (вх. № 01-26/22136/19) надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 зазначив, що ОСОБА_1 не перебуває на пенсійному обліку ані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, ані в Пенсійному фонді України, а відтак вказаними суб'єктами владних повноважень не порушені права та законні інтереси позивача, а позовні вимоги заявлені до неналежних відповідачів. Представник відповідача 1 звернув увагу суду, що сам позивач в позові посилається на те, що перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, яким і було припинено виплату пенсії ОСОБА_1, з огляду на те, що матеріали пенсійної справи не містили довідки внутрішньо переміщеної особи та документів на підтвердження його проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на зазначене представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 своїм правом на надання відзиву на позов не скористався та відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов, а позивачеві - відповідь на відзиви.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд зазначає, що конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 вказує, що з 2014 року та по теперішній час перебуває на обліку в Шевченківському ОУ ПФУ м. Харкова, де з 01.10.2018 року позивачу припинено виплату пенсії.

Вказані обставини підтверджується даними з пенсійної справи, які надані самим позивачем, та в яких зафіксовано, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням категорії: "потерпілий, інвалід внаслідок аварії на ЧАЄС, переселенець не зареєстрований - з 01.10.2018 по довічно" (а.с. 18).

Відповідачем 1 у відзиві на позов зазначено, що 22.11.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області через Веб-портал Пенсійного фонду України зі скаргою щодо зупинення виплати йому пенсії.

Для з’ясування обставин ГУ ПФУ в Харківській області було направлено запит (вих. № 3338/02-20 від 26.11.2018) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, на який отримано відповідь (вих. № 18951-02-1/19 від 04.12.2018).

За інформацією, що надійшла від Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ОСОБА_1 перебуває на обліку в зазначеному управлінні з 01.09.2014 та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю III групи, захворювання пов’язаного з аварією на ЧАЕС.

При подовженні виплати пенсії згідно виписки з акту МСЕК № 0704439 серія АВ, якою ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи, захворювання пов’язаного з аварією на ЧАЕС з 01.08.2017 по 30.09.2019 при перевірці його пенсійної справи з’ясовано, що матеріали пенсійної справи не містять документів, що підтверджують його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи також не надавалась.

Протоколом № 36 від 26.09.2018 року про результати перевірки комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб фактичного місця преребування внутрішньо переміщених осіб не підтверджене фактичне місце проживання ОСОБА_1, тому виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.10.2018 року.

Листом від 14.12.2018 №ВЕБ-20001-Ф-С-18-027607 позивачу надано відповідь на звернення, в якій роз’яснено норми чинного законодавства щодо порядку виплати пенсій та запропоновано надати до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова документи, що підтверджують проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, пенсійні виплати ОСОБА_1 призупинено з 01.10.2018 року саме Шевченківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому перебуває на обліку позивач.

Суд повторно звертає увагу позивача, що в листі Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, на який отримано відповідь (вих. № 18951-02-1/19 від 04.12.2018) зафіксовано, що протоколом № 36 від 26.09.2018 року про результати перевірки комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб фактичного місця перебування внутрішньо переміщених осіб не підтверджене фактичне місце проживання ОСОБА_1, тому виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.10.2018 року.

При цьому матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду доказів звернення саме до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, як до органу, в якому перебуває на обліку позивач, з метою вирішення питання про поновлення виплати пенсії та/чи оскарження рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у формі протоколу № 36 від 26.09.2018 року, а вказаним суб'єктом владних повноважень не прийнято рішення за результатом такого звернення позивача, яке може бути оскаржено до вищого органу пенсійного фонду України - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Пенсійним фонду України або в судовому порядку, у разі не згоди позивача з таким рішенням.

При цьому, суд враховує, що право позивача на отримання пенсійних виплат не може бути жодним чином обмежене всупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Згідно з частиною другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Пенсійним фондом України, які визначені позивачем як відповідачі по справі, наразі не порушено прав та законних інтересів позивача, а сам позивач перебуває на обліку в Шевченківському ОУ ПФУ в Харківській області, яким має вирішуватись питання про нарахування/призупинення пенсійних виплат.

Отже, наразі позивачем передчасно заявлено позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Пенсійного фонду України, як до органів пенсійного фонду вищого рівня, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 2) Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.