Рішення № 81362291, 18.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/701/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі 22/7-Б-1911 від 07.09.2018, щодо відсутності правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій;

- зобов`язання відповідача визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 04 березня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у зазначеній справі та ухвалив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументи учасників справи

У цьому позові позивач стверджував, що у період часу з листопада 1988 року по лютий 1989 року він був відряджений у складі окремого батальйону Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР до Нагірного Карабаху (Азербайджанська РСР), де в цей період велись бойові дії і військові операції, а тому відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право на визнання його учасником бойових дій.

Відповідач без врахування положень вказаного закону відмовив позивачу у визнанні його учасником бойових дій з посиланням тільки на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач вважав, що хоча Нагірний Карабах і не включений до відповідного переліку держав і періодів бойових дій на їх території, однак матеріалами справи підтверджується, що він брав участь у заходах надзвичайного стану в складі окремого батальйону в Нагірно-Карабаській автономній республіці зі застосуванням вогнепальної зброї та піддавав ризику свої життя і здоров`я, фактично приймаючи участь у бойових діях.

22 березня 2019 року від Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності ОСОБА_2 внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заяву, у якому Департамент проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, у відзиві зазначалось, що Азербайджанська РСР, куди відряджався у складі окремого батальйону навчального закладу позивач, не включена до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63. Вказав відповідач також, що законодавство не передбачає визнання учасниками бойових дій осіб рядового складу органів внутрішніх справ (курсантів), які в 1988-1989 роках перебували у службових відрядженнях в Азербайджанській РСР для виконання службових обов`язків з охорони громадського порядку.

29 березня 2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву і від ОСОБА_2 внутрішніх справ України, у якому зазначалось, що територія (Нагірний Карабах) та період бойових дій, на які посилається позивач, до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63, не віднесена, підстав для визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій відповідно до вимог чинного законодавства немає. Вказано, що надані позивачем докази по справі свідчать лише про виконання ним у визначений період службових обов`язків по охороні громадського порядку і не можуть слугувати підтвердженням участі у бойових діях.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що позивач навчався у Дніпропетровській спеціальній школі міліції МВС СРСР.

22 листопада 1988 року з метою виконання спеціального завдання МВС СРСР з охорони громадського порядку в м. Сумгаїт Дніпропетровською спеціальною школою міліції МВС СРСР видано наказ № 183, яким для виконання спеціального завдання МВС СРСР з постійного та тимчасового складу сформований батальйон у складі 2 роти, 7 взводу, до складу батальйону за випискою з наказу включений під № 163 курсант ОСОБА_1 /а.с. 14/.

Цей батальйон та курсант ОСОБА_1 у його складу у період часу з листопада 1988 року по лютий 1989 року виконували на території Азербайджанської РСР функції з охорони громадського порядку під час перебігу Нагірно-Карабаського конфлікту.

Згідно з наказом від 27 січня 1989 року "Про передислокацію особового складу батальйону" 5 лютого 1989 року у зв`язку з виконанням спеціального завдання МВС СРСР у м. Баку Дніпропетровський батальйон міліції поїздом № 31 Баку - Київ повернутий до постійного місця дислокації - м. Дніпропетровськ, в тому числі ОСОБА_3 /а.с. 15/.

Вказані факти відповідачем не оспорювалися та не спростовані.

31 серпня 2018 року позивач звернувся зі заявою до комісії ОСОБА_2 внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про учасниками бойових дій, щодо визнання його учасником бойових дій.

ОСОБА_2 внутрішніх справ України позивача проінформовано, що правові підстави для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання йому статусу учасника бойових дій відсутні.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Правовий статус учасника бойових дій визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Азербайджанська ОСОБА_4 Соціалістична Республіка не входить до переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців ОСОБА_2 внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. В згаданому нормативно-правовому акті відсутнє зазначення факту проведення бойових дій на території Азербайджанської СРСР. Проте, у вказаний Перелік включено і " інші країни після грудня 1979 року" (примітка 6), до переліку яких є можливим віднесення Автономної Нагірно-Карабаської республіки.

Повноваження відносно вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 6 і 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», належать Комісії ОСОБА_2 внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) відповідно до Положення про останню, затвердженого Наказом ОСОБА_2 внутрішніх справ України від 26.08.2016 № 868.

Згідно з пунктом 1 вказаного Положення від 26.08.2016 № 868, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 6 і 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пунктом 3 Положення № 868 передбачено, що Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, учасника війни в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації).

Згідно з пунктом 4 Положення № 868, Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Відповідно до Розділу V Положення № 868, формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше одного разу на місяць (за наявності документів для розгляду). Дата проведення засідання та порядок денний повідомляються членам Комісії не пізніше ніж за 2 робочі дні до засідання. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її членів. Рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні. У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії письмово викладає свої заперечення у рапорті (доповідній записці), що додається до протоколу засідання Комісії і є його невід'ємною частиною. Результати засідання Комісії оформлюються протоколом не пізніше 3 робочих днів з дня його проведення. Протокол підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Висновки щодо правозастосування

Факт того, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 в СРСР, зокрема, в республіках Закавказзя, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками, є загальновідомим.

Збройні сили СРСР, органи внутрішніх справ та органи державної безпеки СРСР в таких регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та примирення конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.

Хоча територія автономної республіки Нагірний Карабах (автономна республіка Азербайджанської РСР) не включена в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", при розгляді справи встановлено і неспростовано, що ОСОБА_1 брав участь у заходах надзвичайного стану в складі окремого батальйону навчального закладу ОСОБА_2 внутрішніх справ СРСР та виконував завдання в умовах збройних конфліктів в Нагірно-Карабахській автономній республіці (м. Баку Азербайджанської РСР) зі застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику свої життя і здоров’я.

Згідно виписок з наказів органів МВС СРСР, позивач перебував у відрядженні у складі окремого батальйону Дніпропетровської спеціальної школи міліції МВС СРСР у Нагірному Карабасі (м. Баку Азербайджанської РСР), де в цей період велись бойові дії і брав участь у військових операціях.

Вказане також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_6, ветерана органів внутрішніх справ, полковника міліції, який з 1977 року по 2011 рік працював у Дніпропетровській спеціальній школі міліції МВС СРСР /а.с. 16-17/.

Суд наголошує, що дані факти не оспорювалися відповідачем.

У той же час ці факти, всупереч вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення № 868, не розглянув у жоден спосіб заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи. Таким чином, не діяв у відповідності з приписами закону.

Натомість МВС України надало позивачу відповідь (лист) на його заяву, у якій фактично відмовилося розглядати питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

При цьому відповідач у своєму відзиві посилався на відсутність у осіб, які приймали участь у Нагірно-Карабаському збройному конфлікті, прав на отримання відповідного статусу та навів суду зразки відповідних судових рішень, стверджуючи, що мається відповідна стала судова практика.

Суд відхиляє посилання відповідача, МВС України, на правові позиції Вищих судів, наведені у відзиві, щодо судової практики, яка має усталений характер.

Рішення судів, на які відповідач посилався, винесені протягом 2010-2013 років, тобто ще до введення і дію положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності врахування таких позицій.

Крім того, позивач у свою чергу, наводив посилання на іншу судову практику щодо задоволення позовів такої категорії.

Викладене вказує на відсутність сталої судової практики в цій категорії справ, а тому суд, вирішуючи цю справу, виходить виключно зі встановлених фактів та наявного порушеного права позивача.

З аналізу змісту пунктів 3, 4 Положення № 868 вбачається, що наслідком розгляду заяви особи про надання їй статусу учасника бойових дій у разі звернення до Комісії є рішення про надання/відмову у наданні статусу учасника бойових дії.

В той же час з матеріалів справи встановлено, що на звернення позивача до Комісії ОСОБА_2 внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, він отримав не рішення Комісії про надання/відмову у наданні статусу учасника бойових дії, а лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України про відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Нормами Положення від 26.08.2016 № 868 не встановлено повноважень Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України приймати рішення про наявність або відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника.

Відповідно до Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, затвердженого наказом МВС України від 24.05.2018 №440, вказаний Департамент лише здійснює реєстрацію та видачу документів, необхідних для визнання персоналу апарату МВС, територіальних органів, підрозділів системи МВС, а також колишніх працівників органів внутрішніх справ учасниками бойових дій, учасниками війни /п. 62/, а також організаційно забезпечує роботу комісії МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни /п. 63/.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що МВС України не забезпечило належний розгляд заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, допустивши при цьому бездіяльність, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність МВС України протиправною.

Забезпечуючи належний захист порушених прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати МВС України розглянути заяву ОСОБА_1, датовану 31 серпня 2018 року, про надання йому статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

Висновки, які слід врахувати при розгляді цієї заяви, полягають у неспростованості та доведеності участі ОСОБА_1 у збройному конфлікті на території автономної республіки Нагірний Карабах у 1988-1989 роках та наявності підстав віднести Нагірний Карабах Азербайджанської РСР до територій країн, де велися бойові дії, згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - відповідно до позиції "інші країни після 1979 року - примітка 6). Відповідно, підтверджено позицію позивача, ОСОБА_1, про поширення на нього статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу".

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом про надання статусу учасника бойових дій, відповідно до п. 16 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008, рнокпп НОМЕР_1) до ОСОБА_2 внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ 24, 01024, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 внутрішніх справ України щодо нерозгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008, рнокпп НОМЕР_1) від 31 серпня 2018 року про надання статусу учасника бойових дій та видачу посвідчення встановленого зразка.

Зобов’язати ОСОБА_2 внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ 24, 01024, код ЄДРПОУ 00032684) розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008, рнокпп НОМЕР_1) від 31 серпня 2018 року та вирішити питання про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7