Рішення № 81362208, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання - Поварчук В.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Рудь В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2018 року, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року;

- зобов'язати відповідача:

- здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у вигляді грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року, з урахуванням сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої суми компенсації;

- скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за № 4385 пенсіонера МВС України - позивача, включивши в перелік складових пункт компенсації у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3, 4 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Ухвалами суду від:

- 17.09.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження;

- 10.12.2018 року: у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено; в задоволенні клопотань представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено;

- 12.11.2018 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів;

- 14.01.2019 року: в задоволенні клопотань позивача в порядку статті 249 КАС України - відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі, по суті, з підстав, викладених в позовні заяві, заяві про збільшення позовних вимог, відповідях на відзиви на позов, заяву про збільшення позовних вимог та письмові пояснення відповідача по справі (т.1 а.с.36-47, 110-112, 116-118, 133-138, т.2 а.с.8-12), із посиланням на Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ст.ст. 1-4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», п.п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, ст. 3 Закону України «Про оплату праці», п.п. 1, 2, 11 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Наказ «Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати № 5» від 13.01.2004 року. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року. Позивач вважає, що основною умовою для виплати позивачу передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі виплаченого грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Також, позивач вважає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

В судовому засіданні представник відповідача не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, по суті, з підстав, викладених у відзивах на позов та заяву про збільшення позовних вимог, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях по справі (т.1 а.с.81-84, 147-153, 198-201, 227-228, т.2 а.с.2-5), із посиланням на ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, п. 7 Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їх сімей», п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що приписами вказаних нормативних актів не передбачено здійснення індексації окремих складових грошового забезпечення. Також, відповідач зазначив, що третя позовна вимога позивача не підлягає задоволенню як передчасно заявлена, оскільки стосується тих обставин спірних правовідносин, з юридичною оцінкою яких владний суб'єкт ще не визначився і владного волевиявлення відносно яких не здійснив.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с від 26.08.2015 року позивача звільнено за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України 26 серпня 2015 року. (т.1 а.с.15)

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 року по справі № 815/5784/15 (т.1 а.с.156-161), яка набрала законної сили 10 серпня 2016 року: зобов'язано ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Одеській області нарахувати та включити до грошового атестату ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15%; стягнуто з Головного Управління МВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу та за наукову ступінь кандидата філософських наук в сумі 23852,90 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17 (т.1 а.с.162-166), яка набрала законної сили 16 лютого 2018 року: стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до довідки ПАТ «Акцент-банк» від 30.08.2018 року (т.1 а.с.63), зокрема, 15.05.2018 року картковий рахунок позивача поповнено, зокрема: на суму 25315,00 грн., деталі операції: службова операція #PER45NN#O08592268#T1007020; 2112; безспірне стягнення боргу згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17.

17.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації суми коштів на його банківську карту за несвоєчасне нарахування та виплати грошових коштів за постановами Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/5784/15 та № 815/5914/17. (т.1 а.с.26)

Листом від 19.06.2018 року № 14/1-Л-436 (т.1 а.с.27) Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Одеській області повідомила позивача, зокрема, що відповідно до виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17, згідно меморіальних ордерів № 6 та № 8 від 14.05.2018 року, ГУДКС в Одеській області проведено безспірне списання коштів з рахунку ГУМВС України в Одеській області на користь позивача в сумі 12657,50 грн. та 25315,00 грн.

17.07.2018 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області із заявою, у якій, керуючись ст.ст. 3, 15 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», п. 3 Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, просив здійснити нарахування та виплату компенсації у зв'язку із втратою, під час проходження служби в ОВС України, грошових доходів, за період з 01.01.2008 року по 14.05.2018 року. (т.1 а.с.28)

Листом від 31.07.2018 року № 14/1-Л-571 (т.1 а.с.29) Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Одеській області повідомила позивача, зокрема, що:

- відповідно до виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17, згідно меморіальних ордерів № 6 та № 8 від 14.05.2018 року, ГУДКСУ в Одеській області проведено безспірне списання коштів з рахунку ГУМВС України в Одеській області на користь позивача в сумі 12657,50 грн. та 25315,00 грн.;

- інших зобов'язань на ГУМВС України в Одеській області вищевказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду не покладено.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.30, 119, 139):

- таблиці приросту ІСЦ за період невиплати доходу у процентах (Вісник, офіційне видання Державної фіскальної служби України від 21.04.2017 року № 16);

- довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 4385, виданої позивачу ГУ МВС України в Одеській області про те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови КМУ від 15.11.2015 року № 988, наказу МВС від 06.04.2016 року № 260, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 1 січня 2016 року, за посадою: начальник сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, складає всього - 15107,41 грн.;

- меморіального ордеру № I0515K5VPN від 15.05.2018 року, відповідно до якого картку позивача поповнено на суму 25315 грн., призначення платежу: безспірне стягнення боргу згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (далі - ЗУ № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ЗУ № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 ЗУ № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 ЗУ № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 6 ЗУ № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно зі ст. 7 ЗУ № 2050-III, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 року по справі № 815/5784/15, яка набрала законної сили 10 серпня 2016 року, зокрема:

- зобов'язано ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Одеській області нарахувати та включити до грошового атестату ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15%.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17, яка набрала законної сили 16 лютого 2018 року:

- стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до довідки ПАТ «Акцент-банк» від 30.08.2018 року, зокрема, 15.05.2018 року картковий рахунок позивача поповнено, зокрема:

- на суму 25315,00 грн., деталі операції: службова операція #PER45NN#O08592268#T1007020; 2112; безспірне стягнення боргу згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17.

Також, згідно з меморіальним ордером № I0515K5VPN від 15.05.2018 року, картку позивача поповнено на суму 25315 грн., призначення платежу: безспірне стягнення боргу згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року № 815/5914/17.

З встановлених судом обставин вбачається та не заперечується відповідачем, що на нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року, згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/5914/17, прийнятої з урахуванням постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/5784/15, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року.

Вищенаведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 ЗУ № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 ЗУ № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 ЗУ № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (справа № 522/1404/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а).

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 3 липня 2018 року (справа № 521/940/17) тощо.

Відповідно, правова позиція відповідача зі спірних правовідносин - є помилковою, такою, що не відповідає спірним обставинам справи та законодавчим нормам, які їх регулюють.

Правова позиція відповідача щодо ототожнення ним понять «урахування індексу інфляції» та «компенсація втрати частини доходів», яка обчислюється з урахуванням індексу інфляції тощо - також є помилковою та законодавчо безпідставною.

Відповідно, похідні від цієї позиції твердження та висновки відповідача, зокрема, що приписами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, не передбачено здійснення індексації окремих складових грошового забезпечення тощо - також є помилковими.

2. Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за № 4385 пенсіонера МВС України - позивача, включивши в перелік складових пункт компенсації у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3, 4 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнання дій чи бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо складання та направлення (не складання та не направлення) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за № 4385 пенсіонера МВС України - позивача, із включенням в перелік складових пункту компенсації у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3, 4 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» - не є предметом даного позову, відповідно, обставини щодо правомірності зазначених дій чи бездіяльності не входять до предмета доказування.

Наведені обставини входять до питання подальшої реалізації прав позивача на підставі рішення суду про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у вигляді грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року, з урахуванням сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої суми компенсації.

Спірність у зазначених правовідносинах між сторонами ще не виникла.

Відповідно, захист прав та інтересів на майбутнє, про який заявлено у зазначеній вимозі позивача, є неприпустимим, тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржувана бездіяльність допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для допущення бездіяльності; недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця бездіяльність, відповідно, вона - є протиправною, вимоги позивача у зазначеній частині - є такими, що підлягають задоволенню, та відповідно,

- виходячи із вищенаведених висновків суду щодо протиправності допущеної відповідачем бездіяльності, похідні вимоги позивача зобов'язального характеру, а саме щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у вигляді грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року, з урахуванням сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої суми компенсації, - також підлягають задоволенню;

- станом на момент вирішення справи підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за № 4385 пенсіонера МВС України - позивача, включивши в перелік складових пункт компенсації у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3, 4 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», - немає.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач також просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконання ухваленого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов'язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення в частині позовних вимог, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 194, 241-246, 250, 255, 295, 382 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 08592268) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у вигляді грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ України з 01.01.2008 року до 26.08.2015 року, з урахуванням сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої суми компенсації.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.