Рішення № 81362167, 22.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/801/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Радолова В.Г.,

представника відповідача - Костіної В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2018 року №0004354907.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 2050245,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 615073,50 грн.

Підставою для прийняття вищезазначеного податкового рішення послужив Акт Офісу ВПП ДФС від 07.09.2018 №183/28-10-49-07/01125815/1, яким встановлено порушення пп. 57.11.2 п. 57.11 статті 57 розділу II Податкового кодексу України та порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме:

не нарахована та не відображена сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 2050245 грн. по рядку 20АВ «Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 р.

не надано разом з декларацією з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 додаток АВ до рядку 20АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них)».

Позивач зазначає, що він виплачує дивіденди раз у квартал, а отже і розрахунок авансового внеску, відповідно до норм ПКУ було здійснено пропорційно до кількості місяців, за які сплачуються дивіденди, а саме за квартал. Окрім того, слід зазначити, що і грошове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал було погашене, а отже посилання Відповідача на наявність непогашеного грошового зобов'язання є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Таким чином позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування та відображення суми авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів по рядку 20 АВ податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2018 року. Також відсутні підстави для надання разом з декларацією з податку на прибуток за 1 півріччя 2018 року додатку АВ до рядку 20 АВ податкової декларації з податку на прибуток (Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них).

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність бази нарахування авансового внеску з податку на прибуток за І півріччя 2018 року та враховуючи виконання Підприємством обов'язкової умови погашення податкового зобов'язання та надання податкової декларації з податку на прибуток до податкової інспекції за цей період в строк - до настання строку сплати частини чистого прибутку, вважаємо, що ДП «ІЗМ МТП» повністю виконує приписи ПКУ

Окрім того, позивач зазначає, що Офісом ВПП ДФС взагалі невірно розраховано штрафні санкції, зазначені у податковому повідомленні - рішення від 04.10.2018 № 0004354907.

Відповідно до пункту 127.1 ст. 127 розділу II ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у,тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Так, 25% від суми 2050245,00 складає 512561,25 грн., а не 615073,50 як зазначено у податковому повідомленні - рішенні від 04.10.2018 № 0004354907.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року прийнято до провадження даний позов та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

28.02.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що 26.07.2018 року ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2018 року та додатки до неї.

Разом із тим, Позивачем із декларацією з податку на прибуток за перше півріччя 2018 року не подано додаток АВ до рядка 20 АВ податкової декларації з податку на прибуток підприємств «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них)».

Відповідач зазначає, що ДП «Ізмаїльський МТП» не зміг би розрахувати авансові внески з суми перевищення дивідендів у декларації за І півріччя 2018 року, адже на момент її подання платнику податків не відомий розмір об'єкту оподаткування за відповідний (звітний) рік та не подана річна декларація.

Крім того, відповідач зазначає, що Позивач керуючись ст.52 Податкового кодексу України звертався до Державної фіскальної служби України з листом №19/507 від 05.08.2016 щодо отримання податкової консультації. 30.08.2016 року за вих. №18731/6/99-99-15-02-02-15 було надано відповідь, в якій зазначалось, що «авансові внески при виплаті дивідендів за підсумками звітного кварталу, півріччя, трьох кварталів розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті, якщо на момент виплати таких дивідендів декларація з податку на прибуток за звітний рік, на який припадають такі періоди, не подана. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. (відображається у рядку 16.3 додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств).»

З приводу зауважень позивача у розрахунку штрафної санкції по податковому повідомленні-рішенні №0004354907 від 04.10.2018 року, відповідач зазначив, що позивачу разом з податковим повідомленням-рішенням було вручено додаток, який є розрахунком штрафної санкції. Так, в п.5 розрахунку, зазначено, що до відповідача застосовується штрафна санкція в розмірі 25% від податкового зобов'язання, відповідно яке становить 512 561,25 грн. (2 050 245 * 25%). Сума в розмірі 615 073,50 грн. є технічною помилкою, викликаною збоєм в ІС «Податковий блок» АІС «Аудит».

11.03.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, щодо листа ДФС від 03.10.2016 №21414/6/99-99-15-02-02-2015, який був наданий на запит ДП «ІЗМ МТП», наступне.

Нормами податкового кодексу України визначено право платника податків звертатись до контролюючого органу за отриманням безоплатної консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Також, нормами ПКУ визначено, що у разі використання індивідуальної податкової консультації у своїй діяльності, платника податків не може бути притягнуто до відповідальності.

Однак жодна норма ПКУ не зобов'язує платника податків використовувати отриману індивідуальну податкову консультацію у разі, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту податків. Також, нормами ПКУ встановлено право, а не обов'язок оскаржити до суду надану йому індивідуальну консультацію.

Крім того, позивач зазначив, що пунктом 39 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ визначено, що з 1 січня 2018 року індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом у письмовій або електронній формі до 31 березня 2017 року (включно), не підлягає застосуванню.

Також позивач зазначає, що ним, як державним підприємством, щоквартально сплачується частина чистого прибутку (доходу) до державного бюджету України, згідно з порядком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Постанова № 138) у розмірі 75 % з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Отже, ДП «ІЗМ МТП» не сплачує дивіденди раз у рік, а тому до Підприємства не можливо застосовувати приписи абзацу 2 пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 ПКУ.

Враховуючи щоквартальну сплату дивідендів, ДП «ІЗМ МТП» застосовує приписи абзацу 3 пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 ПКУ, яким визначено право платника податків, у раз виплати дивідендів не за повний календарний рік, розраховувати суму перевищення з використанням значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційне кількості місяців, за які сплачуються дивіденди.

Крім того позивач зазначає, що Офісом ВПП ДФС повністю проігноровано зазначений у позовній заяві факт сплати до державного бюджету суми 2050245,00 грн., яка зазначена як сума збільшення суми грошового зобов'язання.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення було складене 04.10.2018 року, при цьому податкова декларація за І півріччя 2018 року була подана ДП «ІЗМ МТП» 16.07.2018 року та задекларований податок на прибуток у розмірі 6066536,00 грн. був вже сплачений платіжним дорученням № 515 від 10.08.2018.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення сума 2050245,00 грн., яка зазначена як сума збільшення суми грошового зобов'язання вже сплачена до державного бюджету, а отже незрозуміло, на який підставі Відповідач зазначив цю суму у ППР та намагається стягнути її двічі.

12.03.2019 року до суду надійшли заперечення відповідача в яких додатково зазначено, що з періоду як була надана індивідуальна податкова консультація по теперішній час до пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу України не було внесено жодних змін, вона залишена в редакції, яка діяла на момент отримання консультації, крім того порядок сплати та нарахування авансових внесків також не змінився. Отже, навіть при бажанні Позивача не застосовувати отриману податкову консультацію, він не позбавлений обов'язку щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Платник податків, який прийняв рішення сплачувати дивіденди, автоматично зобов'язаний сплачувати авансові внески, у нього відсутня можливість ухилятись від цього обов'язку, що в дійсності було зроблено ДП «Ізмаїльський МТП».

При цьому ДП «Ізмаїльський МТП» не підпадає не під один із випадків при яких не справляється авансовий внесок при виплаті дивідендів, передбачений пп 57.11.3. п. 57.11. ст. 57 ПКУ.

З приводу, як стверджує позивач фактичної сплати ним грошового зобов'язання в сумі 2050245,00 грн., відповідач зазначив, що у разі сплати Позивачем зазначеного грошового зобов'язання, воно б знайшло своє відображення в рядку 20 та рядку 22 декларації.

Крім того, відповідно до додатку до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів затверджено перелік кодів сплати, де « 101» - Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску, « 125» - авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

Платіжне доручення №515 від 10.08.2018 року на суму 6066536,00 грн. на яке посилається позивач, як на сплату грошового зобов'язання в сумі 2050245,00 грн., здійснено за кодом виду сплати « 101», хоча авансові внески сплачуються за кодом « 125».

В судовому засіданні 10.04.2019 року представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 10.04.2019 року представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в тексті відзиву та заперечень.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

16.07.2018 року ДП «Ізмаїльський МТП» було подано податкову декларацію за 1 півріччя 2018 року та задекларований податок на прибуток у розмірі 6 066 536,00 грн.

Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС було проведено камеральну перевірку податкової декларації ДП «Ізмаїльський МТП» (код ЄДРПОУ 01125815) з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 року (із додатками), з питання дотримання Позивачем правил сплати (перерахування) авансового внеску до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

За результатами проведеної перевірки ДП «Ізмаїльський МТП» було складено акт №183/28-10-49-07/01125815/1 від 07.09.2018 року, яким встановлено порушення пп. 57.11.2 п. 57.11 статті 57 розділу II Податкового кодексу України та порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме:

не нарахована та не відображена сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 2050245 грн. по рядку 20АВ «Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 р.

не надано разом з декларацією з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 додаток АВ до рядку 20АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них)».

19.09.2018 року ДП «Ізмаїльський МТП» надало заперечення до Акту перевірки, які відповіддю на заперечення № 40782/10/28-10-49-07 від 01.10.2018 не були прийняті Відповідачем.

На підставі Акту перевірки відповідачем 04.10.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004354907, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 2050245,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 615073,50 грн.

ДП «Ізмаїльський МТП» після отримання податкового повідомлення - рішення від 04.10.2018 № 0004354907 направило до Державної фіскальної служби України скаргу від 16.10.2018 № 03-08/464, в який просило скасувати ППР у повному обсязі.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.12.018 № 40909/6/99-99-11-04-0-25 скарга ДП «Ізмаїльський МТП» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

ДП «Ізмаїльський МТП» вважає висновки Акту перевірки, та винесене на підставі цього Акту податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 № 0004354907 необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст 14 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку із розподілом чистого прибутку (його частини).

Державні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують частину чистого прибутку (доходу) до державного бюджету України згідно з порядком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств, у розмірі 75 % з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 57.11.1. п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 57.11.2. п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Відповідно до пп. 57.11.3. п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу України, авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1-1.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

фізичним особам.

З урахуванням вищезазначених норм, авансовий внесок при виплаті дивідендів за підсумками звітного кварталу, півріччя, трьох кварталів розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті, якщо на момент виплати таких дивідендів декларація з податку на прибуток за звітний рік, на який припадають такі періоди, не подана. Якщо на момент виплати дивідендів за IV квартал звітного року податкова декларація з податку на прибуток підприємств за такий рік подана та зобов'язання, нараховані у такій декларації, погашені, то авансові внески нараховуються на суму перевищення дивідендів, що підлягають виплаті за IV квартал звітного року, над значенням об'єкта оподаткування податком на прибуток за такий рік, поділеному на 12 та помноженому на 3 (пропорційно кількості місяців, за які виплачуються дивіденди).

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік (п.п. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Таким чином, у Декларації за перший квартал, півріччя, три квартали, рік, відображаються сплачені у першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески при виплаті дивідендів, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку за відповідний звітний період (перший квартал, півріччя, три квартали, рік).

В даному випадку перевірці підлягала податкова декларація ДП «Ізмаїльський МТП» з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 року, отже Позивач не зміг би розрахувати авансові внески з суми перевищення дивідендів у декларації за І півріччя 2018 року, адже на момент її подання платнику податків був не відомий розмір (об'єкт) оподаткування за відповідний (звітний) 2018 рік та не подана річна декларація.

З приводу, як стверджує позивач фактичної сплати ним грошового зобов'язання в сумі 2 050 245,00 грн., суд зазначає, що форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1415/27860. У разі сплати Позивачем зазначеного грошового зобов'язання, воно б знайшло своє відображення в рядку 20 та рядку 22 декларації.

Крім цього, з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Міністерство фінансів України наказом від 24.07.2015 року №666, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 р. за №974/27419 затверджено Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів Відповідно до додатку до вищевказаного Порядку затверджено перелік кодів сплати, де « 101» - Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску, « 125» - авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

Платіжне доручення №515 від 10.08.2018 року на суму 6 066 536,00 грн. на яке посилається позивач, як на сплату грошового зобов'язання в сумі 2 050 245,00 грн., здійснено за кодом виду сплати « 101», хоча авансові внески сплачуються за кодом « 125».

З наведених підстав суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 року №0004354907 є правомірним, оскільки позивачем не нарахована та не відображена сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 2050245 грн. по рядку 20АВ «Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2018 р.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2018 року №0004354907 - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.04.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.