Ухвала суду № 81362092, 16.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/6509/15

У Х В А Л А

про стягнення середнього заробітку

за час затримки виконання рішення суду

16 квітня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі №813/6509/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

26.02.2018 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, з врахуванням заяви про уточнення вимог, просить: стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року у справі №813/6509/15 в частині: «Поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року» за період з 21.05.2016 року по 25.01.2018 року в розмірі 162361,43 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 20 травня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/6509/15 винесено постанову якою визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.11.2015 року № 1101/К “Про звільнення ОСОБА_3О.”; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7597,78 грн. (сім тисяч п’ятсот дев’яносто сім гривень сімдесят вісім копійок) без урахування сум обов’язкових до сплати податків та зборів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3181,38 грн (три тисячі сто вісімдесят одна гривня 38 копійок) без урахування сум обов’язкових до сплати податків та зборів, виконується негайно. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року вищезазначену постанову залишено без змін.

20 жовтня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/6509/15 про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року.

26 січня 2018 року позивача поновлено на посаді згідно наказу № 100/К. Пунктом 2, вище зазначеного наказу передбачено проведення виплат ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу, проте жодних виплат проведено не було. Період затримки виконання рішення про поновлення на роботі включає 421 робочий день та розпочинається наступного дня після винесення постанови (21 травня 2016 року) по 25.01.2018 року. Просить суд стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови від 20.05.2016 року за період з 21.05.2016 року по 25.01.2018 року у розмірі 162 361 грн. 43 коп.

11 квітня 2019 року представник відповідача подав пояснення на заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі та зазначив наступне. Вказує, що заявником у заяві не враховано те, що ліквідовано Державну виконавчу службу з покладенням на Міністерство юстиції завдання і функції реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у цій сфері. 08 травня 2018 року на адресу відповідача від Бродівського районного центру зайнятості надійшла претензія № 410/02/2018-3 про відшкодування коштів, витрачених на безробітного заявника у сумі 15 092 грн. 08 коп. Оплату коштів відповідачем було проведено, що підтверджується копією квитанції від 23.05.2018 року. Відтак, законні підстави для стягнення коштів з відповідача відсутні. Просить суд у задоволенні заяви відмовити.

11 квітня 2019 року позивач через канцелярію суду подав додаткові пояснення до заяви, де зазначив наступне. Загальний час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 421 робочий день (період з 21.05.2016 року по 25.01.2018 року). Станом на 01.05.2016 р. розмір заробітної плати за посадою позивача становить 5 771,70 грн. Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 303,77 грн. (5 771,70 грн./19 робочих днів у травні 2016 року). Отже, середній заробіток ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 21.05.2016 року по 31.12.2016 року (156 робочих дні) становить 47 388,12 грн. Станом на 01.01.2017 року розмір заробітної плати за посадою позивача становить 8500 грн. Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 425,00 грн. (8500 грн./20 робочих днів у січні 2017 року). За період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 10 540 грн. (425 грн* 248 робочих дні). З 01.01.2018 року відбулося підвищення посадового окладу на посаді, яка зберігалася за позивачем. Отже, є необхідно застосувати коефіцієнт коригування 1,325. Таким чином, відкоригований розмір середньої заробітної плати позивача у період з 01.01.2018 року по 25.02.2018 року становить 563,13 грн. (425*1,325). За період з 01.01.2018 року по 25.01.2018 року було 17 робочих днів, таким чином розмір середнього заробітку у даний період становить 9 573,31 грн. (563,13 грн.*17 робочих днів). Отже, загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду становить 162 361 грн. 43 коп.

15 квітня 2019 року представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення на заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Заявник при підрахунку сум, належних йому до виплати, провів некоректні розрахунки. Заявник стверджує, що структура його заробітної плати за період з 21.05.2016 року по 31.12.2016 року складали наступні суми грошових коштів: посадовий оклад – 3 101,00 грн.; надбавка за вислугу років – 1 550,50 грн.; надбавка за ранг – 500,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20% посадового окладу – 620,20 грн. Надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20% посадового окладу, за вказаний період, встановлюється наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.06.2016 року № 1329/К «Про встановлення надбавки». Автоматичне включення до структури заробітної плати такої надбавки, з метою проведення розрахунку середнього розміру заробітної плати є недоречним. Станом на 01.012017 року складові заробітної плати не змінились як стверджує позивач. В даному випадку змінились тільки якісні показники деяких складових структури заробітної плати. Постановою КМУ від 18.01.2017 року № 15 та виданого на її підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.01.2017 року № 72/К «Про встановлення надбавки» встановлювалась надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу. Відтак, включення до структури заробітної плати надбавки за виконання особливо важливої роботи, яка насправді не виконувалася і чи виконана була би взагалі з метою проведення розрахунку середнього розміру заробітної плати, ї необґрунтованим та безпідставним. Отже, вирахувана позивачем сума для стягнення з відповідача проведена помилково, не на підставі бухгалтерських розрахунків та не враховано суму виплачену відповідачем на користь Бродівського центру зайнятості. У задоволенні заяви просив відмовити.

В судовому засіданні 16 квітня 2019 року представник позивача просив заяву задоволити з підстав, наведених у ній.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви з підстав, наведених у пояснення на заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву, дослідивши подані суду письмові докази, з’ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області прийнято наказ №1101/К від 25.11.2015 року «Про звільнення ОСОБА_3О.» з посади начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції у Львівській області.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/6509/15 від 20.05.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.11.2015 року №1101/К “Про звільнення ОСОБА_3О.”; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7597,78 грн. (сім тисяч п’ятсот дев’яносто сім гривень сімдесят вісім копійок) без урахування сум обов’язкових до сплати податків та зборів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, вказаним рішенням Львівський окружний адміністративний суд допустив негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3181,38 грн (три тисячі сто вісімдесят одна гривня 38 копійок) без урахування сум обов’язкових до сплати податків та зборів.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року вищезазначену постанову залишено без змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року позивача поновлено на посаді начальника Відділу Державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26 грудня 2015 року наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.01.2018 року № 100/5.

Пунктом 2 вище зазначеного наказу передбачено проведення відповідних виплат за час вимушеного прогулу. Оскільки позивачу такі виплати не проведено, то вважаючи такі дії відповідача протиправними він звернувся до суду із даною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд зауважує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У п.п. 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

Судом встановлено, що наказ про поновлення позивача на посаді на виконання постанови суду відповідачем було винесено 26.01.2018, а тому враховуючи підстави подання даної заяви суд вважає, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 21.05.2016 по 25.01.2018.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100)

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З розрахунку середньоденної заробітної плати, яка застосована у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2018 у справі № 813/6509/18 середньоденна заробітна плата позивача становить 147 грн. 97 коп.

Отже, враховуючи обов’язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 21.05.2016 по 25.01.2018.

Суд бере до уваги, що період невиконання постанови суду від 20.06.2016 у справі №813/6509/15 з 21.05.2016 по 25.01.2018 становить 421 робочий день.

Позивач вказує, що оскільки у період з 21.05.2016 року по 31.12.2016 року розмір посадового окладу за посадою був вищим за розмір посадового окладу, який діяв у період обрахунку середньоденного заробітку при винесенні судового рішення у справі у справі, для визначення середньоденної заробітної плати, яка буде застосовуватись для визначення середнього заробітку у цей період, необхідно провести корегування.

Стосовно нарахування середнього заробітку за період з 21.05.2016 року по 31.12.2016 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України “Про державну службу” заробітна плата державного службовця складається з :1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України “Про оплату праці” до структури заробітної плати входить: інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до умов оплати праці позивача станом на 01.05.2016 року, заробітна плата позивача складалась з 3101 грн. посадовий оклад (встановлений Постановою КМ України від 06.04.2016 року №292), 1550,50 грн. надбавка за вислугу років (відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», 500 грн. надбавка за ранг (відповідно до додатку 2 до Постанови КМ України від 06.04.2016 року №292), 620, 20 грн. надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20% посадового окладу (згідно наказу №1329/К від 14.06.2016). Відтак, станом на 01.05.2016 року розмір заробітної плати з врахуванням ч.3 ст2 Закону України «про оплату праці» та ч.2 ст.50 Закону України «Про державну службу» за посадою позивача становив 5771,70 грн.

Тому розмір середньоденної заробітної плати у цей період становить 303,77 грн. (5771,70 грн./19 р. днів).

За період з 21.05.2016 року по 31.12.2016 було 156 робочих дня, тому розмір середнього заробітку у цей період становить 47388,12 грн. (303,77 грн * 156 робочих днів).

Щодо нарахування середнього заробітку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до постанови КМ України від 08.02.2017 №71 внесені зміни до постанови КМ України від 18.01.2017 №15 та у схемі посадових окладів на посадах держаної служби за групами оплати праці з урахування юрисдикції державних органів у 2017 році посадовий оклад «Керівник відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» встановлено у розмірі 4000 грн. Відповідно до п.1 наказу №72/К від 25.01.2017 року встановлено з 01.01.2017 року надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50%.

Судом встановлено, що до заробітної плати позивача включались: 4000 грн – посадовий оклад, 2000 грн. надбавка за вислугу років (згідно ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу»), 500 грн. надбавка за ранг (вислуга років 17 надбавка в розмірі 50%),- надбавка за вислугу років; 2000,00 грн - надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % посадового окладу.

Таким чином, станом на 01.01.2017 року розмір заробітної плати за посадою позивача становить 8500,00 грн.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача, починаючи з 01.01.2017 становить 425,00 грн (8500 грн (розмір заробітної плати згідно умов оплати праці) / 20 кількість робочих днів у січні 2017 року).

Виходячи із визначеної таким чином середньоденної заробітної плати, середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (248 робочих дня) становить 105400 грн. (425 грн* 248 робочих днів).

Щодо нарахування середнього заробітку за період з 01.01.2018 по 25.01.2018.

Відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і ів періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у п. 6,7,8 розділу 4 порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до постанови КМ України від 25.01.2018 року №24 внесені зміни до постанови КМ України від 18.01.2017 року №15 та у схемі посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році посадовий оклад «Керівник експертної групи у складі директорату, генерального департаменту, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, керівник відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» встановлено в розмірі 5300 грн. Упродовж 2017 р. за посадою яка за ним зберігалась діяв посадовий оклад 4000 грн., відтак з 01.01.2018 відбулось підвищення посадового окладу на посаді, яка зберігалась за позивачем відповідно до актів законодавства. Отже, з 01.01.2018 необхідно проводити коригування розміру заробітної плати, що враховувалась при обчисленні середньої заробітної плати, коефіцієнт корегування становить 1,325 (5300/4000).

Таким чином, відкоригований розмір середньої заробітної плати позивача у період з 01.01.2018 по 25.01.2018 становить 563,13 грн. (425 грн.*1,325).

За період з 01.01.2018 року по 25.01.2018 року було 17 робочих дні, таким чином розмір середнього заробітку за даний період становить 9573,31 грн. (563,13 грн.*17).

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 21.05.2016 до 25.01.2018 становить 162361,43 грн. (47388,12 грн. за період з 21.05.2016 по 31.12.2016+105400 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018+9573,31 грн. за період з 01.01.2018 по 25.01.2018).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 “Про практику розгляду судами трудових спорів” відповідно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов’язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

При цьому, суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов’язок. Зокрема, зазначений обов’язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно до абзацу 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Зі змісту пункту 10 Порядку слідує, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Як вже зазначалось, рішення суду від 20.05.2016у справі №813/6509/15 в частині поновлення ОСОБА_3. на посаді виконано 26.01.2018 шляхом видачі відповідного наказу №100/к.

Враховуючи те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 у справі №813/6509/15 в частині поновлення ОСОБА_3. на посаді звернуто до негайного виконання, суд дійшов до висновку що період з 21.05.2016 по 25.01.2018 слід вважати вимушеним прогулом ОСОБА_3, який виник у результаті затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За таких обставин позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Судом встановлено, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення його на роботі відбувалося підвищення посадових окладів, у зв’язку з чим при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадових окладів.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем рішення суду, що підлягало негайному виконанню, призвело до порушення охоронюваних трудовим законодавством прав ОСОБА_3, захист яких можливий, зокрема, шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення. При цьому, розмір середнього заробітку ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 21.05.2016 до 25.01.2018 становить 162361,43 грн. (47388,12 грн. за період з 21.05.2016 по 31.12.2016+105400 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018+9573,31 грн. за період з 01.01.2018 по 25.01.2018).

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.06.2016р. №1329/К “Про встановлення надбавки” могли позбавити надбавки за виконання особливо важливої роботи за порушення трудової дисципліни не заслуговує на увагу, оскільки факту позбавлення його такої надбавки не було, та таке твердження ґрунтується на припущення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, тому заяву про стягнення заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 у справі №813/6509/15 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 241,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі № 813/6509/15 - задоволити повністю.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_3 (80600, Львівська область, м. Броди, вул. В.Стуса, 8/2; РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання постанови суду у справі №813/6509/15 про поновлення на посаді за період з 21.05.2016 по 25.01.2018 включно в розмірі 162361,43 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 22.04.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна