Рішення № 81361986, 18.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/640/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо складання довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії стосовно не включення до неї надбавки за особливо важливі завдання – 100%, надбавки за роботу з таємними документами – 10%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 50% та премія – 50%, станом з 01 січня 2018 року;

- зобов’язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, включивши до неї надбавку за особливо важливі завдання – 100%, надбавка за роботу з таємними документами – 10%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 50% та премія 50% станом на 01 січня 2018 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання подати у двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у порядку статті 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він звільнений у 2005 році з посади начальника відділу організаційної охорони, нагляду і безпеки УДДУПВП в Кіровоградській області та йому призначено пенсію за вислугу років (яка становить 30 років) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Державної пенітенціарної служби України.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було змінено посадові оклади за військове та спеціальне звання. Дія даної постанови була відтермінована і 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Отримавши пенсію після перерахунку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з метою з’ясування складових пенсійного забезпечення взятих до перерахунку на, що отримав лист із зазначенням таких складових. Не погоджуючись із такими складовими свого пенсійного забезпечення, вважаючи, що для здійснення перерахунку пенсійного забезпечення повинні входити всі складові грошового забезпечення, позивач вважає такі дії протиправними, та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с.1).

Вказана ухвала направлена учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, та учасниками справи отримана, що посвідчується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.21-23).

Представник відповідача своїм правом передбаченим КАС України на подання відзиву на адміністративний позов скористався надавши його через канцелярію до суду, в якому наголосив на правомірності дій Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції під час видачі довідки ОСОБА_1, тому просить суд відмовити відповідачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України надіслав до суду відповідь на відзив (а.с.40-41).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕА 423940 виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02.03.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, отримує пенсію за вислугу років, що посвідчується відповідним пенсійним посвідченням (а.с.12-14).

Позивач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є пенсіонером Державної пенітенціарної служби України.

04.02.2019 року ОСОБА_1, звернувся із відповідним зверненням до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з вимогою отримати довідку про повне грошове утримання, яке отримує співробітник установи, який знаходиться на посаді, з якої пішов на пенсію з зазначенням всіх її складових, та довідку із зазначенням надбавки за особливо важливі завдання – 100%, надбавки за роботу з таємними документами – 10%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 50%, премія – 50% (а.с.17).

11.02.2019 року Кіровоградським обласним військовим комісаріатом листом №3.3/89-19/Ж-63 надано позивачу відповідну відповідь, за змістом якої, посилаючись на пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 рок №45, вказано, що інших складових грошового забезпечення для зазначення у довідках для перерахунку пенсій станом на 01 березня 2018 року для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не передбачено, також вказано, що до ГУПФУ в Кіровоградській області надано довідку, згідно якої оклад за посадою складає – 6340, 00 грн., оклад за спеціальним званням – 1410, 00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 45% - 3487,50 грн. (а.с.18)

З вказаного листа-відповіді вбачається, що відповідна довідка, що стали підставою для звернення позивача до відповідача, йому так і надіслана не були.

Поряд з тим, в матеріалах справи наявна довідка Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 05.03.2018 року №3.3/2270/Ярм видана ОСОБА_1, про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 30.08.2017 року №704, розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою (начальник відділу організації охорони, нагляду і безпеки УДДУПВП в Кіровоградській області), за нормами чинними на 01.03.2018 року, становить 11 237,50 грн. (посадовий оклад – 6340,00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) внутрішньої служби – 1410,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) – 3487,50 грн.) (а.с.15).

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області видана ОСОБА_1, відповідно до якої грошове забезпечення станом на 28.05.2010 року становило 5407,50 грн. (із яких: посадовий оклад – 1250,00 грн.; оклад за військове звання – 130,00 грн.; надбавка за вислугу років (35% від посадового окладу та окладу за військове звання) – 483,00 грн.; надбавка за особливо важливі завдання (100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) – 1863,00 грн.; надбавка за роботу з таємними документами (10% від посадового окладу 125,00 грн.); надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50% від посадового окладу 625,00 грн.); премія (50% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років – 931,50 грн.) (а.с.16).

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо ненадання довідки із зазначенням всіх складових його грошового забезпечення для здійснення відповідного перерахунку пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду, за захистом порушеного на його думку, права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

На виконання зазначених конституційних приписів Законом України „Про звернення громадян“ від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі – Закон № 393) унормовано, зокрема, порядок звернення громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотанням та скаргами про їх порушення та встановлено порядок і строки надання відповідей на такі звернення відповідними суб’єктами.

Так, згідно зі статтею 1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

У свою чергу, відповідно до статті 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

При цьому, стаття 20 Закону №393 зобов’язує вищезазначених суб’єктів розглядати і вирішувати звернення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

За таких умов відповідь відповідача, викладену у листі від 11.02.2019 року №3.3/89-19/Ж-63, суд вважає належним виконанням вимог Закону України „Про звернення громадян“.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” № 2262-XII від 09.04.1992 (далі Закон №2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 року (далі Закон №2011-ХІІ).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З аналізу частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” у взаємозв’язку з частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” вбачається, що пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення. Склад грошового забезпечення визначається частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Оскільки до складу грошового забезпечення входять одноразові види грошового забезпечення, то до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія мають входити також одноразові види грошового забезпечення.

Судом встановлено, згідно довідки відповідача від 05.03.2018 року №3.3/2270/Ярм видана позивачу, про розмір грошового забезпечення останнього, що враховуються для перерахунку пенсії у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 30.08.2017 року №704, розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою (начальник відділу організації охорони, нагляду і безпеки УДДУПВП в Кіровоградській області), за нормами чинними на 01.03.2018 року, становить 11 237,50 грн. (посадовий оклад – 6340,00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) внутрішньої служби – 1410,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) – 3487,50 грн.) (а.с.15).

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області видана ОСОБА_1, відповідно до якої грошове забезпечення станом на 28.05.2010 року становило 5407,50 грн. (та включало такі складові: посадовий оклад – 1250,00 грн.; оклад за військове звання – 130,00 грн.; надбавка за вислугу років (35% від посадового окладу та окладу за військове звання) – 483,00 грн.; надбавка за особливо важливі завдання (100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) – 1863,00 грн.; надбавка за роботу з таємними документами (10% від посадового окладу 125,00 грн.); надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50% від посадового окладу 625,00 грн.); премія (50% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років – 931,50 грн.) (а.с.16).

Відповідно до статті 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що надбавка за вислугу років, надбавка, надбавка за таємність, премія, входили до системи оплати праці грошового забезпечення військовослужбовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неврахування складових грошового забезпечення, на підставі якого встановлюється пенсія, здійснюється перерахунок пенсії, запроваджених нормативно-правовими актами, які фактично виплачувались військовослужбовцям під час проходження ними державної служби, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року № 1058-IV.

Поряд з тим, суд зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” №393 від 17.07.1992 р., пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 “Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №45 від 13.02.2008р., довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відтак, обов'язок скласти, оформити та видати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, для перерахунку пенсії покладається, в даному випадку на Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Отже, дії відповідача щодо не надання позивачу довідки про його грошове забезпечення для перерахунку його пенсійного забезпечення без зазначення всіх складових такого забезпечення, суд вважає протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов’язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_2 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_2 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов’язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб’єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб’єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб’єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (суддя Закурін М. К. «Дискреція дія на власний розсуд. Поняття та прояв», 2009 року) Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Враховуючи вищевикладене, обов’язок видати довідку відповідного характеру є виключними повноваженнями відповідача.

Водночас, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції видати ОСОБА_1 відповідну довідку про його грошове забезпечення із урахуванням всіх складових такого забезпечення.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у розмірі 768,40 грн. судового збору (а.с.2), підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

При цьому, однією з вимог адміністративного позову є зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно з ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, аналіз вищевказаних положень чинного законодавства у системному їх зв’язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕА 423940 виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02.03.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: Попова, 26АДРЕСА_1, м. Кропивницький, 25031) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867311; адреса: вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, Одеська область, 65017) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо складання довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії стосовно не включення до неї надбавки за особливо важливі завдання – 100%, надбавки за роботу з таємними документами – 10%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 50% та премія – 50%, станом з 01 січня 2018 року.

Зобов’язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, включивши до неї надбавку за особливо важливі завдання – 100%, надбавка за роботу з таємними документами – 10%, надбавка за оперативно-розшукову діяльність – 50% та премія 50% станом на 01 січня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕА 423940 виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02.03.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867311) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3