Рішення № 81361903, 23.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1383/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 02 квітня 2019 року надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі -відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА) з вимогою визнати протиправним рішення відповідача від 15.03.2019, призначити і здійснити виплату позивачу допомоги при народженні дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача та її доньку з 28.02.2019 взято на обліку до відповідача, як внутрішньо переміщених осіб.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, на яку 15.03.2019 відповідачем повідомлено, що позивачу відмовлено у наданні державної допомоги сім’ям з дітьми, видано рішення від 15.03.2019, в якому відображено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Позивач не заперечує, що дійсно пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. Однак, вважає, що відповідачем не враховано те, що вона з об’єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача, оскільки до лютого 2019 року знаходилась на тимчасово окупованій території у м. Луганську.

З посиланням на норму статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивач вважає, що відповідач порушує її конституційні права та права дитини на отримання соціальних виплат.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Відповідачем 15 квітня 2019 року подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 23-25), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 28.02.2019, тобто у строк понад встановлений термін, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до УСЗН Станично-Луганської РДА.

Оскільки позивачем пропущений строк на звернення до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини (після народження дитини пройшло понад 3 роки), згідно з чинним законодавством відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 8), картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 8 зв.), довідки від 28 лютого 2019 року № 905-5000049916 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 12) встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, з 28.02.2019 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: 93653, Луганська область, Станично-Луганський район, селище Вільхове, вулиця Нєкрасова, будинок 55.

Дослідженням копії свідоцтва про народження від 19.08.2015 серії ІІ-РК № 844077, виданого відділом ЗАГС адміністрації Середньоахтубинського муніципального району Волгоградської області, встановлено, що ОСОБА_3 народилася 02 серпня 2015 року, про що 19.08.2015 складений запис акта про народження № 345, місце народження: місто Волжський Волгоградської області, Росія, батько – ОСОБА_4, мати – ОСОБА_2 (арк. спр. 9, 10, 26).

Позивачем 28.02.2019 отримано довідку від 28.02.2019 № 905-5000049930 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 12).

Позивач звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою від 28.02.2019 про призначення допомоги при народженні дитини (арк. спр. 27-28).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.03.2019 № 226, комісією прийнято рішення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини позивачу (арк. спр. 29).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА про призначення допомоги сім’ям з дітьми від 15.03.2019 визначено, що ОСОБА_2 не має права на призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 30).

Про прийняте рішення УСЗН Станично-Луганської РДА повідомило заявника шляхом направлення відповідного письмового повідомлення (арк. спр. 14).

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності не призначення відповідачем позивачу соціальної допомоги при народженні дитини.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначені умови призначення допомоги при народженні.

Так, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено:

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та надала необхідні для призначення такої допомоги документи, перелік яких визначений частиною другою статті 11 Закону № 2811-XII.

Разом з тим, судом встановлено, що таке звернення відбулося з порушенням 12 місячного строку з дня народження дитини.

При цьому суд зауважує, що звернення позивача із заявою про призначення їй державної допомоги при народження дитини понад 12 місяців після народження не залежало від волі позивача та зумовлено обставинами, які об'єктивно завадили звернутися за допомогою раніше. Такими обставинами, на думку суду, є проведення у Луганській області антитерористичної операції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 та від 05 листопада 2014 № 637 призначення допомоги при народженні дитини здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вже вище виказано, позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на себе та доньку отримано тільки 28.02.2019, до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася одразу після отримання цих довідок.

Як зазначає позивач, несвоєчасність звернення за призначенням допомоги при народженні дитини сталася внаслідок того, що на території м. Луганська органи державної влади не здійснюють свої повноваження, а позивач раніше не мала змоги переміститися на контрольовану українською владою територію.

З вищевикладеного сліду, що позивач звернулася до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини протягом 12 місяців з дня реєстрації внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, та відмова УСЗН Станично-Луганської РДА у призначенні допомоги при народженні дитини через пропуск батьками строку звернення за призначенням такої допомоги, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своєї волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), суд дійшов висновку, що право позивача на отримання такої допомоги підлягає поновленню.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72289105).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини з порушенням таких критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, як обґрунтованість, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (підпункт 3), та пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (підпункт 8). Відповідно таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов’язано із прийняттям УСЗН Станично-Луганської РДА рішення про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 15.03.2019 про відмову ОСОБА_2 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних зауважень щодо правильності чи повноти наданих разом із заявою про призначення допомоги при народженні дитини документів, як наслідок визнання протиправним та скасування рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 15.03.2019, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 26.03.2019 № 61169 (арк. спр. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце фактичного проживання: 93653, Луганська область, Станично-Луганський район, селище Вільхове, вулиця Нєкрасова, будинок 55, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, 52, код за ЄДРПОУ 03197049) про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 15 березня 2019 року без номера про відмову у призначенні ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5