Рішення № 81361676, 04.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року 10:40Справа № 280/4717/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянув в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» (вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» (далі – позивач) до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

01.10.2018 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару (клапани запірні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості, засувки з чавуну та засувки сталеві) була оформлена в електронному вигляді та направлена відповідачу вантажна митна декларація № UA500010/2018/016496, згідно з якою митна вартість товару позивачем визначена за основним (першим) методом. 03.10.2018 після надання позивачем додаткових документів відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2.

Позивач зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю є саме ціна, фактично сплачена декларантом. У даному випадку сукупна вартість товарів складала 34 628,20 $. Відповідачу, серед іншого, надавались два платіжних доручення, якими підтверджується факт сплати позивачем на користь постачальника передплати у розмірі 10388,46 $ та оплати відвантаженого товару на суму 24239,74 $. Отже, жодних розбіжностей саме в частині розміру сплачених позивачем сум надані позивачем документи, на думку останнього, не містили. Будь-які неповні або недостовірні відомості позивачем до митного органу не подавались. У свою чергу, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні підстави для витребування додаткових документів у своїй сукупності, на переконання позивача, є заздалегідь необґрунтованими. Із урахуванням викладених обставин, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.12.2018.

18.12.2018 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості спрацювали профілі ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «105-2» (необхідність здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів) та «106-2» (необхідність витребування документів, які підтверджують митну вартість товару) щодо можливого заниження митної вартості товарів. Крім того, відповідачем було встановлено, що документи, надані позивачем до митного оформлення товару (клапани запірні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості, засувки з чавуну та засувки сталеві), містять розбіжності, а саме: 1) у митній декларації від 07.08.2018 № 040520180058504442 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий 13.08.2018, тобто після складення декларації країни відправлення: 2) у прайс-листі від 01.06.2018 № б/н зазначена ціна товару на умовах FOB, проте в наданій калькуляції від 02.07.2018 № б/н ідентична ціна товару зазначена на умовах EXW; 3) страховий поліс ASHJVFX24218Q000101Q має посилання на коносамент, який був виданий 13.08.2018, тобто на момент складення страхового полісу коносаменту ще не існувало. Отже, фактичні обставини справи, на переконання представника відповідача, свідчать про те, що всіх необхідних документів у підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було. Після аналізу баз даних АСМ «Інспектор» та ЄАІС ДФС на предмет рівня митної вартості подібних товарів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2 за резервним (другим) методом. Із урахуванням викладених обставин, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

28.12.2018 судом отримано відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначив, що відповідач для коригування митної вартості товару (клапани запірні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості, засувки з чавуну та засувки сталеві) застосовував дані щодо зовсім іншого товару, ніж той, що був імпортований позивачем. Крім того, на думку представника позивача, відповідач не міг застосовувати дані з митних декларацій, країна відправлення в яких є відмінною.

28.12.2018 Запорізький окружний адміністративний суд відклав підготовче засідання на 16.01.2019.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суд від 15.01.2019 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про участь у підготовчому засіданні по справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суд від 16.01.2019 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2019 та доручено Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13.02.2019 Запорізький окружний адміністративний суд відклав судове засідання на 04.03.2019 та доручив Одеському окружному адміністративному суду забезпечити його проведення в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.03.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 25.11.2008. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 14.10.2014.

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: виробництво неелектричних побутових приладів (27.52); виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н. в. і. у. (28.29); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний) (46.74); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

10.04.2018 між позивачем та фірмою «Baoding Pingyilu IM & EX Traiding Co., Ltd» було укладено Контракт № 001 (далі – Контракт від 10.04.2018 № 001, а.с. 8-11), за умовами якого позивач згоден прийняти та оплатити, фірма «Baoding Pingyilu IM & EX Traiding Co., Ltd» згодна поставити на умовах CIF Odessa (Інкотермс-2010) продукцію (далі – товар). Характеристики товару перераховані в Специфікаціях до контракту, які є його невід’ємною частиною. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Контракту від 10.04.2018 № 001 загальна вартість контракту складає 450 000,00 $. Ціна за партію та одиницю товару міститься в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною контракту.

Згідно з п. 3.3 Контракту від 10.04.2018 № 001 розрахунок за контрактом здійснюється за 30% попередньою оплатою протягом 17 календарних днів після підтвердження додатку або інвойсу (рахунку-фактури) до даного контракту та 70% залишок протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення продавцем покупця про готовність товарів до відвантаження. Пунктом 11.1 Контракту від 10.04.2018 № 001 визначено, що він вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2018. (а.с. 8-11).

Відповідно до Інвойсу від 02.07.2018 № PYLANDAU180702 товаром, що поставляється, є: задвижка 30с41нж (легка вага) PN16 та задвижка 30ч66р (легка вага) PN10. В інвойсі також зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF-Одеса згідно з Інкотермс 2010. Продавець повинен поставити товар протягом 40 календарних днів з моменту отримання 30% попередньої оплати (а.с. 13).

Попередня оплата товару у розмірі 30% була здійснена позивачем 27.07.2018, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 27.07.2018 № 8 на суму 24 239,74 $.

01.10.2018 для проведення митного оформлення товару (задвижка 30с41нж (легка вага) PN16 та задвижка 30ч66р (легка вага) PN10) за Контрактом від 10.04.2018 № 001 останнім на адресу відповідача було направлено електронною поштою ВМД форми МД-2 № UA500010/2018/016496 (а.с. 163-165).

Разом з декларацією позивачем були подані відповідачу та, відповідно, задекларовані наступні документи: Контракт від 10.04.2018 № 001, Специфікація від 02.07.2018 № 2, проформа-інвойс постачальника від 02.07.2018 № PYLANDAU180702, комерційний інвойс від 02.07.2018 № PYLANDAU180702, комерційна пропозиція від 26.06.2018, заяви на купівлю іноземної валюти, платіжні доручення в іноземній валюті, паспорти товарів із зазначенням технічних характеристик, довідка про склад матеріалів в товарах, сертифікати якості товарів, калькуляція постачальника від 02.07.2018, довідки про реєстрацію постачальника та представництво інтересів виробника товарів, сертифікат походження товару з перекладом, довіреність на сертифікацію товару, повідомлення від 25.07.2018 про готовність товару до відвантаження, повідомлення про відправлення товару від 13.08.2018, пакувальний лист постачальника від 13.08.2018, довідка про вартість транспортування та страхування вантажу від 13.08.2018, коносамент від 13.08.2018 № COSU6166449960, страховий поліс від 12.08.2018 № ASHJVFX24218Q0001010, митна декларація країни відправлення з перекладом від 07.08.2018, Висновок Запорізької торгово-промислової палати від 13.09.2018, платіжні доручення про внесення передплати за митне оформлення товару № 1083 та № 1099 (а.с. 8-54).

01.10.2018 після аналізу поданих позивачем документів відповідач дійшов висновку щодо необхідності витребування у нього додаткових документів, про що склав відповідне повідомлення (а.с. 55). Повідомлення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення товару, мають розбіжності, а саме:

1) у митній декларації від 07.08.2018 № 040520180058504442 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий 13.08.2018, тобто на момент складення декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

2) у наданому до митного оформлення прайс-листі від 01.06.2018 № б/н зазначена ціна товару на умовах FOB, проте в наданій калькуляції від 02.07.2018 № б/н ідентична ціна товару зазначена на умовах EXW;

3) страховий поліс ASHJVFX24218Q000101Q має посилання на номер коносаменту, який був виданий 13.08.2018, тобто на момент складення страхового полісу коносаменту ще не існувало.

Із урахуванням виявлених розбіжностей відповідач запропонував позивачу надати протягом десяти календарних днів (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару. Також, було наголошено, що позивач як декларант або уповноважена особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (а.с. 120).

02.10.2018 позивач надав контролюючому органу прайс-лист від 01.06.2018 № б/н та повідомив, що інших додаткових документів надано не буде.

03.10.2018 відповідач надав позивачу консультацію щодо митної вартості товару та, відповідно, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № UA500010/2018/000012/2 (а.с. 124). Зазначене рішення мотивовано тим, що на вимогу відповідача надати додаткові документи позивач їх не надав у повному обсязі. Натомість, у відповідача, виходячи з цінової бази, наявна інформація, що митне оформлення ідентичного товару здійснювалось за заниженою ціною (0,97$ за кг нетто, натомість декларантом заявлено 0,825$ за кг нетто).

Позивач подав відповідачу уточнену митну декларацію № UA500010/2018/016785, в якій ціни товарів та відповідних митних платежів були збільшені згідно з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2 (а.с. 166-168). Дана декларація була прийнята відповідачем до митного оформлення та, відповідно, випущено у вільний обіг товари шляхом надання гарантій.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, законодавцем регламентовано вичерпний перелік документів, що мають подаватись декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що 01.10.2018 позивачем для проведення митного оформлення товару (задвижка 30с41нж (легка вага) PN16 та задвижка 30ч66р (легка вага) PN10) за Контрактом від 10.04.2018 № 001 на адресу відповідача було направлено електронною поштою ВМД форми МД-2 № UA500010/2018/016496 (а.с. 163-165). Митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена позивачем за основним (першим) методом. Однак, за даною ВМД спрацювали профілі ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «105-2» та «106-2» щодо можливого заниження митної вартості товарів. Також, відповідачем було виявлено такі розбіжності у наданих позивачем документах: 1) у митній декларації від 07.08.2018 № 040520180058504442 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий 13.08.2018, тобто на момент складення декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало; 2) у наданому до митного оформлення прайс-листі від 01.06.2018 № б/н зазначена ціна товару на умовах FOB, проте в наданій калькуляції від 02.07.2018 № б/н ідентична ціна товару зазначена на умовах EXW; 3) страховий поліс ASHJVFX24218Q000101Q має посилання на номер коносаменту, який був виданий 13.08.2018, тобто на момент складення страхового полісу коносаменту ще не існувало. Відповідач запропонував йому подати виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару (а.с. 120).

02.10.2018 на виконання повідомлення відповідача про надання додаткових документів позивач надав контролюючому органу прайс-лист від 01.06.2018 № б/н та поінформував відповідача про відсутність можливості надати додаткові документи стосовно підтвердження рівня митної вартості товару (а.с. 31). Відповідач 03.10.2018 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від № UA500010/2018/000012/2 за резервним методом (а.с. 124).

Суд встановив, що позивачем для проведення митного оформлення товару (задвижка 30с41нж (легка вага) PN16 та задвижка 30ч66р (легка вага) PN10) у встановленому законом порядку були подані відповідачу необхідні документи з дотриманням вимог ч. 2 ст. 58 МК України та пояснення до них. У свою чергу, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару недоліки (наявність посилання в ВМД та страховому полісі на коносамент, який, на думку, відповідача, не існував на момент їх складення; невідповідність умов ціни товару (FOB та EXW), на переконання суду, жодним чином не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої позивачем. Так, в усіх документах, наданих позивачем для здійснення митного оформлення товару, сукупна вартість товарів складала 34 628,20$. На підтвердження факту сплати позивачем даної суми позивач надав відповідні платіжні доручення. Отже, безумовно вбачається, що розбіжності в частині сплачених позивачем сум за отриману продукцію (задвижка 30с41нж (легка вага) PN16 та задвижка 30ч66р (легка вага) PN10) на момент прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості були відсутні як такі. Належних та достатніх доказів зворотного представником відповідача не надано.

Крім того, позивач не приймає до уваги митні декларації від 17.07.2018 № UA500010/2018/010895 та від 04.06.2018 № UA500010/2018/008125, на підставі яких відповідачем було скориговано митну вартість заявленого позивачем товару, оскільки останнім було імпортовано клапани запірні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості (засувки з чавуну та засувки сталеві). Натомість, в предметом митних декларацій від 17.07.2018 № UA500010/2018/010895 та від 04.06.2018 № UA500010/2018/008125 є зовсім інший товар, а саме пальмітинова кислота PALMAC 80-16 (гранули). Також, у досліджуваних ВМД різниться країна відправлення (Китай та, відповідно, Малайзія).

З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача об’єктивно були відсутні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів відносно підтвердження чи визначеності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відтак, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 № UA500010/2018/000012/2 є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів на обґрунтування правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 №/2018/000012/2. У свою чергу, позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2018 №/2018/000012/2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 06.11.2018 № 1256 (а.с. 3) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1 762,00 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги від 25.10.2018 № 25/10/18 (а.с. 65). Відповідно до п. 1.1. Даного договору позивач як клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов’язання надавати правничу допомогу (юридичні послуги) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а позивач оплачує Адвокату винагороду за надані послуги. Згідно з п. 4.1 Договору від 25.10.2018 № 25/10/18 за надання юридичних послуг позивач зобов’язаний сплатити Адвокату винагороду у розмірі 8 490,00 грн. за ведення судової справи до винесення судом Постанови у справі (а.с. 65). Платіжним дорученням від 06.11.2018 № 1257 (а.с. 67) позивач здійснив Адвокату оплату юридичних послуг у розмірі 8490,00 грн. Таким чином, судові витрати у відповідній частині також підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арматура України» (вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000012/2 від 03.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арматура України» (вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 36246614) судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору – 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) та витрат на правничу допомогу у розмірі 8490,00 грн. (вісім тисяч чотириста дев’яносто гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено в повному обсязі 23.04.2019.

Суддя Р.В. Кисіль