Рішення № 81361645, 27.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року м.Київ № 320/128/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа – Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа – Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області про зобов’язання сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області подання про повернення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4 370,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в грудні 2018 року звернулась до Вишгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про формування та надання до Управління державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області подання про повернення їй сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, однак відповідач зазначив, що підстави для повернення такого збору відсутні.

В судове засідання, що відбулося 07.02.2019 учасники справи не з’явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду 25.01.2019 від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без її участі.

Засобами поштового зв’язку 06.02.2019 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнає та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.07.2017 між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 68, розташованої за адресою: м Вишгород Київської області, вул. Шолуденка, буд. 8, який було посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 2143.

З зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 437 000,00 грн., які продавці одержали повністю від покупця до підписання вказаного договору відповідно до вимог чинного законодавства.

При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу позивачем було сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості придбаного житла, що становить 4 370,00 грн. та підтверджується квитанцією № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017.

ОСОБА_1 10.12.2018 звернулась до Вишгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про формування та надання до Управління державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області подання про повернення їй збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 27.07.2017 у розмірі 4 370,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017, оскільки позивачем вперше було придбане нерухоме майно.

На підтвердження факту придбання нерухомості вперше позивач додав до заяви інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 148672887 від 09.12.2018.

Листом від 20.12.2018 № 7861/13 відповідачем було повідомлено, що він не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбали нерухоме майно вперше, а тому підстави для повернення заявнику сплаченого збору при придбанні житла відсутні.

На думку позивача такі дії є протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, у зв’язку з чим звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 400/97).

Так, п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 визначено, що платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97 передбачено, що об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, – вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97 врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі – Порядок № 1740).

Відповідно до абз. 1 п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Тобто, вказаною нормою визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З наведеного слідує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 та від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі – Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) – за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до п. 8 Порядку № 787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 (далі – Порядок № 21-2) встановлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Водночас, у постанові від 03.07.2018 у справі № 819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження факту придбання нерухомості вперше позивач надав до пенсійного органу копію квитанції про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 148672887 від 09.12.2018.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З урахуванням наведеного та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо невнесення ним подання та зобов’язати його сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області подання про повернення позивачеві суми збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4 370,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що від відповідача будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Виходячи із встановлених обставин та доказів у справі, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Щодо заявленого клопотання про подання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Також суд звертає увагу на ч. 4 ст. 245 КАС України, яка визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № 138 від 28.12.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Так, згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторонни, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до їх розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження сплати гонорару адвоката у розмірі 5 000,00 грн. за підготовку та подання позовної заяви позивач надав ордер серії КС № 465655, копію договору про надання правової допомоги від 16.04.2018 № 16/04/2018, копію акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 27.12.2018 № 1 та копію квитанції до прибуткового кассового ордеру № 7 від 16.04.2018.

З урахуванням наведенного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невнесення ним подання до Управління Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до Державного бюджету України збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання (купівлі - продажу) нерухомого майна у розмірі 4 370,00 грн.

Зобов’язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249250) сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у Вишгородському районі Київської області подання про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4 370,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.816346792.1 від 27.07.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249250).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.