Рішення № 81361588, 23.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. справа № 300/447/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива"

до Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради

про визнання рішення неправомірним та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (надалі, також – позивач, ТзОВ "Біоальтернатива") 01.03.2019 звернулося в суд з позовною заявою до Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради (надалі, також - відповідач). У позовній заяві позивач просить суд: визнати неправомірним рішення "Про встановлення тарифу на теплову енергію ТзОВ "Біоальтернатива" від 07.02.2019 №724 та зобов’язати встановити для ТзОВ "Біоальтернатива" тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається на установках з використанням альтернативних джерел енергії на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Мотивуючи заявлені у позовній заяві вимоги, позивач вказав на протиправність тверджень відповідача стосовно неналежності установи, яку обслуговує позивач до комунальної власності територіальної громади селища Богородчани, як підстави, що обгрунтовує та підтверджує відсутність повноважень у відповідача на встановлення тарифу на теплову енергію позивачу. Наведене суперечить положенням Законів України "Про теплопостачання" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач переконаний, що приписами наведених нормативно-правових актів передбачено обов’язок відповідача у межах своєї компетенції та повноважень реалізовувати тарифну політику, пов’язану із встановленням або погодженням тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається на установках з використанням альтернативних джерел енергії на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету незалежно від приналежності споживача та/або джерел його фінансування. Окрім цього, позивач звернув увагу на рішення Виконавчого комітету Горохолинської сільської ради від 13.11.2018 №40, Виконавчого комітету Манявської сільської ради від 25.10.2018 №50, Виконавчого комітету Коломийської міської ради від 25.09.2018 №210 та Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.10.2018 №1139, якими затверджено позивачу тарифи на теплову енергію на підставі відповідних заяв, та згідно вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 07.02.2019 №724 є неправомірним, а тому слід зобов’язати відповідача встановити для ТзОВ "Біоальтернатива" тариф на теплову енергію на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 25.03.2019 о 14:00 год (а.с.1-2).

У судове засідання 25.03.2019 представник відповідача не з’явився, про причини такої неявки суду не повідомив. Про належне повідомлення останнього щодо дати, часу та місця проведення судового розгляду свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання 12.03.2019 та власним підписом представника відповідача (а.с.29).

Представником позивача у судовому засіданні на підтвердження особи надано суду документи, що оформлені не належним чином, що свідчить про відсутність повноважень останнього на здійсненя представництва позивача у суді.

Враховуючи наведене, судом ухвалено відкласти розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 10.04.2019 (а.с.30).

На адресу суду 04.04.2019 представником позивача подано клопотання про визнання адміністративної справи №300/447/19 такою, що відноситься до категорії справ незначної складності (а.с.34-36). Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що дана адміністративна справа не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і не належить до тих справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а тому, з огляду на предмет позову та на те, що процедура встановлення тарифів на теплову енергію чітко і однозначно визначена в межах однієї статті Закону України "Про теплопостачання", дана адміністративна справа може бути визнана судом справою незначної складності, відповідно до пункту 10 статті 12 КАС України.

Під час судового розгляду справи 10.04.2019, клопотання представника позивача про визнання адміністративної справи №300/447/19 такою, що відноситься до категорії справ незначної складності судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, жодних письмових заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд даної адміністративної справи у письмовому проваджені. Суд ухвалив задовольнити заявлене клопотання, та у відповідності до частини 9 статті 205 КАС України, розглянути справу за правилами письмового провадження (а.с.58-59).

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини 4 статті 159, а також частини 6 статті 162 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши наявні письмові докази, в їх сукупності, встановлено такі обставини.

Згідно із копіями ліцензії серії АЕ №522262, виданої 23.10.2014 рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №160, та рішенням №256 від 25.02.2016, а також ліцензії, виданої Івано-Франківською обласною державною адміністрацією на підставі рішення №807 від 22.12.2017, ТзОВ "Біоальтернатива" здійснює виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, її постачання та транспортування (а.с.14-16).

З метою встановлення тарифів на теплову енергію для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету на теплову енергію у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою за №4 від 09.01.2019 (а.с.11).

До заяви позивачем додано розрахунок тарифу на теплову енергію, таблицю із встановленими середньозваженими тарифами на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання від 26.12.2018, а також копії ліценцій на виробництво, постачання і транспортування теплової енергії (а.с.12-16).

За наслідком розгляду поданої позивачем заяви, відповідачем 07.02.2019 прийнято рішення за №724, яким у встановленні тарифу відмовлено, у зв’язку із тим, що вирішення даного питання не належить до компетенції виконавчого комітету селищної ради, оскільки установа, яку обслуговує ТзОВ "Біоальтернатива" не перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Богородчани і не фінансується з бюджету селища (а.с.10).

Не погоджуючись із таким рішенням Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради, ТзОВ "Біоальтернатива", з метою відновлення своїх порушених прав, звернулось із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам та у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, в даній справі суд застосовує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-IV, а також інших законів та підзаконних нормативно-правових актів у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі, також - Закон №280/97-ВР).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 1 статті 11 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

При цьому, згідно із частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

У відповідності до приписів частини 2 статті 28 цього ж Закону, до повноважень сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, транспортні та інші послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 (надалі, також - Закон № 1875-IV).

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону №2189-VIII, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання в сфері комунальних послуг" та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженої Указом Президента України від 11.09.2014, НКРЕКП відповідно до покладених не неї завдань, серед іншого, встановлює тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, та комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП, та здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов у межах їх повноважень.

Відповідно до абзацу 7 статті 13 Закону України "Про теплопостачання" (надалі, також – Закон № 2633-IV), до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Абзацом 3 статті 20 Закону № 2633-IV також передбачено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права вбачається, що правом встановлювати тарифи наділені виконавчі органи місцевого самоврядування, зокрема сільські, селищні та міські ради, а також органи центральної державної виконавчої влади - НКРЕКП. При цьому, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, та комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП, суб'єктів, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються НКРЕКП, в інших випадках - сільськими, селищними, міськими радами.

Водночас, суд зазначає, що передбачений розподіл повноважень щодо затвердження тарифів на теплопостачання між органами місцевого самоврядування та НКРЕКП обґрунтовано обсягами виробництва та постачання послуг, умовами ліцензування, а також територією надання послуг. Розподілу повноважень на встановлення тарифів з огляду на приналежність до комунальної власності територіальної громади установи, яку обслуговує товариство, чинним законодавством не передбачено.

Недоречним, на переконання суду, є і посилання відповідача у оскарженому рішенні на положення пункту 37 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР. Вказаним пунктом визначено, питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, та до яких віднесено встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Враховуючи те, що позивач - ТзОВ "Біоальтернатива" до вищевказаних підприємств не належить, підстав для застосування вищенаведеної норми до спірних правовідносин суд не вбачає.

З огляду на вищенаведені правові положення, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності встановлених законодавством повноважень у Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради на встановлення у визначеному порядку і межах тарифів на теплову енергію, незалежно від приналежності споживача – Державного професійно-технічного навчального закладу "Богородчанський професійний будівельний ліцей" до комунальної власності.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача встановити для ТзОВ "Біоальтернатива" тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається на установках з використанням альтернативних джерел енергії на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ, суд зважає на таке.

У відповідності до статті 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію для суб’єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб’єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Розрахунок середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом чи Севастополем) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.

Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб’єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал.

Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб’єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті.

Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб’єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб’єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п’ятої цієї статті та поданий у заяві.

Як підтверджено матеріалами справи, до заяви про встановлення тарифу на теплову енергію від 09.01.2019 №4, подану відповідачу (а.с.11), позивачем долучено розрахунок такого тарифу, а також таблицю із, затвердженими 26.12.2018 головою Держенергоефективності, середньозваженими тарифами на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання (а.с.12-13). Так, для Івано-Франківської області середньозважений тариф для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету становить 2166,31 грн/Гкал без ПДВ. Відповідно, тариф на теплову енергію для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, позивачем розраховано правильно, та становить 1949,68 грн (2166,31*90%).

Враховуючи наведені правові положення, а також висновок суду про неправомірність посилання відповідача на приналежність установи, яку обслуговує позивач, до комунальної власності територіальної громади, як на підставу для відмови у встановленні тарифу на теплову енергію, на переконання суду, слід зобов’язати Виконавчий комітет Богородчанської селищної ради встановити для ТзОВ "Біоальтернатива" тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається на установках з використанням альтернативних джерел енергії на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами щодо неправомірності відмови Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради у встановленні тарифу на теплову енергію, мотивовану неналежністю установи, яку обслуговує позивач, до комунальної власності територіальної громади селища Богородчани, та наявності законних підстав для встановлення такого тарифу на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплата судового збору позивачем у розмірі 1921,00 грн підтверджується оригіналом платіжного доручення №719 від 28.02.2019 (а.с.3).

Оскільки позивачем у справі документально не підтверджено понесення будь-яких інших судових витрат, то компенсації підлягає лише сплачена сума судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради "Про встановлення тарифу на теплову енергію ТзОВ "Біоальтернатива" від 07.02.2019 №724.

Зобов’язати Виконавчий комітет Богородчанської селищної ради встановити для ТзОВ "Біоальтернатива" тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається на установках з використанням альтернативних джерел енергії на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 1949,68 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Стягнути з Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради (код ЄДРПОУ – 04357035) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТзОВ "Біоальтернатива" (код ЄДРПОУ – 37582308) сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива", адреса: вул. Яворівська, буд. 22, село Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110, код ЄДРПОУ – 37582308;

Відповідач: Виконавчий комітет Богородчанської селищної ради, адреса: вул. Шевченка, буд. 66, селище міського типу Богородчани, Івано-Франківська область, 77701, код ЄДРПОУ – 04357035.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1