Рішення № 81361409, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/4619/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що на підставі декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік і 2015 роки (періоди 01.08.2014 - 01.12.2014 року та 01.01.2015 - 31.12.2015 року) у нього виник податковий борг в розмірі 33 926,09 грн.

Оскільки встановлений Податковим кодексом України строк, протягом якого такий податковий борг міг бути стягнутий (1095 днів), закінчився: для податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року та для податкового боргу за 2015 рік - 30.01.2019 року, тому податковий борг набув статусу безнадійного податкового боргу стосовно якого минув строк давності, визначений ст. 102 Кодексу, та підлягав списанню.

Сплив 1095 днів визнається підрозділом відповідача 1 в листі-повідомленні від 14.12.2018 року № 60090/10/05-99-46-80 про відмову у прийнятті уточнюючої звітності за вказаний період з показниками «0».

Між тим, безнадійний податковий борг відповідачем списаний не був, чим допущено бездіяльність.

Така бездіяльність призвела до порушення права позивача обрати спрощену систему оподаткування та звітності, а саме несписана безнадійна заборгованість по орендній платі за землю комунальної та державної власності в сумі 33 926,09 грн. стала підставою для відмови Головним управлінням ДФС у м. Києві в реєстрації позивача платником єдиного податку в зв’язку з наявністю заборгованості у вказаній сумі.

Вважаючи свої права порушеними позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області щодо несписання йому безнадійного податкового боргу у розмірі 33 926,09 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.12.2015 року відповідно до даних інтегрованої картки платника податків;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безнадійний податковий борг по орендній платі за землю в сумі 33 926,09 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.12.2015 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно з інтегрованою карткою платника податку станом на 16.04.2019 року у позивача наявний податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 926,09 грн. Разом з тим, відповідно до п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником у встановлені строки є сумою податкового боргу платника податків, який має бути сплачений таким платником. Серед іншого, пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 Кодексу визначено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб. Такого доказу позивачем не надано. Вважав, що підстави для списання податкового боргу, що обліковується у позивача у розмірі 33 926,09 грн. відсутні. Також вважав, що повноваження відповідача щодо списання податкового боргу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку перебуває на обліку в органі доходів і зборів – в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Маріупольська ОДПІ (північне відділення) ОСОБА_2 управління Головного управління ДФС у Донецькій області), що розташований на території населеного пункту (м. Маріуполь Донецької обл.), включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Місцезнаходження вказаного платника податків: м. Київ.

Податкові зобов’язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності, які перебувають в користуванні у позивача на підставі:

- договору плати за земельну ділянку під нежитлове приміщення від 19.04.2011 року, що укладений між позивачем як платником та Донецькою міською радою як одержувачем, відповідно до якого одержувач надав, а платник прийняв в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності площею 65,31 кв. м, що розташована у м. Донецьку по вул. Артема, 125/2 для ведення господарської діяльності у власному нежитловому приміщенні 114,4 кв.м; строк дії договору - це термін перебування приміщення у власності;

- договору плати за земельну ділянку під нежитлове приміщення від 19.04.2011 року, що укладений між позивачем як платником та Донецькою міською радою як одержувачем, відповідно до якого одержувач надав, а платник прийняв в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності площею 106,02 кв. м, що розташована у м. Донецьку по вул. Постишева, 97 для ведення господарської діяльності у власному нежитловому приміщенні 145 кв.м; строк дії договору - це термін перебування приміщення у власності.

Позивачем подані податкові декларації з орендної плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема:

- звітна за 2014 рік (від 19.02.2014 року № НОМЕР_1), якою задекларовані податкові зобов’язання за вказаний рік на загальну суму 23 954,09 грн.;

- звітна за 2015 рік (від від 09.02.2015 року № НОМЕР_2), якою задекларовані податкові зобов’язання за вказаний рік на загальну суму 23 954,09 грн.

У зв’язку з тим, що позивач, вважаючи, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є суб’єктом господарювання, який був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14.04.2014 року, зокрема, по 31.12.2015 року, тому він не сплачував задекларовані податкові зобов’язання за вказаний період, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 33 926,09 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків з вказаного податку сума податкового боргу в розмірі 33 926,09 грн. виникла через несплату позивачем задекларованих податкових зобов’язань щодо періоду, який розпочався після 14.04.2014 року, а саме: по строку сплати розпочався з 30.09.2014 року і закінчився 30.01.2016 року.

У зв’язку з наведеним позивачем подані уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за 2014 рік (від 04.12.2018 року № 58500683), якою зменшена сума податкових зобов’язань за травень - грудень 2014 року на загальну суму 15969,41 грн.;

- за 2015 рік (від 04.12.2018 року № 58500726), якою зменшена сума податкових зобов’язань за вказаний рік на загальну суму 23954,09 грн.

ОСОБА_2 управління Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.12.2018 року № 60090/10/05-99-46-80 позивачу надана відповідь про відмову у внесенні уточнюючих звітностей до бази «Податковий блок» через те, що вони подані з пропуском строку 1095 днів.

Відповідно до інтегрованої картки платника орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) станом на 31.01.2016 року за позивачем продовжував рахуватися та й надалі рахується податковий борг в сумі 33 926,09 грн.

Оскільки встановлений Податковим кодексом України строк, протягом якого такий податковий борг міг бути стягнений (1095 днів), закінчився: останній день стягнення для податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року та для податкового боргу за 2015 рік - 30.01.2019 року, тому податковий борг набув статусу безнадійного податкового боргу щодо якого минув строк давності, визначений ст. 102 Податкового кодексу України, та підлягав списанню.

Між тим, безнадійний податковий борг відповідачем списаний не був.

Станом на день розгляду справи безнадійний податковий борг не списаний.

Судом також встановлено, що 26.02.2019 року позивачем до контролюючого органу за основним місцем податкового обліку – до Головного управління ДФС у м. Києві подана заява про застосування спрощеної системи оподаткування, в задоволенні якої листом від 27.02.2019 року № 24494/П/26-15-13-14-15 відмовлено в зв’язку з наявністю заборгованості по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 33 926,09 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

Пунктом 288.7 ст. 288 розд.Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 розд.Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розд.Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 розд.Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов’язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.

Позивач є суб’єктом господарювання, який на підставі ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14.04.2014 року, зокрема по 31.12.2015 року, з огляду на що він не сплачував задекларовані податкові зобов’язання за вказаний період, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 33 926,09 грн.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 ст. 102 Кодексу визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 101.2 ст. 101 вказаного Кодексу під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 33 926,09 грн. (останній день стягнення податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року та податкового боргу за 2015 рік - 30.01.2019 року) не вживалися.

Отже, щодо податкового боргу позивача минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв’язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.

Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 вказаного Кодексу).

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 Кодексу контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача на реєстрацію його платником єдиного податку (у зв’язку з наявністю податкового боргу).

З урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16), оскільки право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання відповідача списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 33 926,09 грн., який виник у позивача як платника податків.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 33926,09 грн., який виник у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 33 926,09 грн., який виник у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 23 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.