Рішення № 81361339, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/2638/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 від 23.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці з урахуванням періодів роботи за списком № 1, а саме: з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”,оскільки дія наказу № 157 від 05.05.2000 року втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 03.12.2001 року; з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (на гарячих роботах) в коксовому цеху на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві “Орфей”, у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення.

В С Т А Н ОВ И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 від 23.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці з урахуванням періодів роботи за списком № 1, а саме: з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, оскільки дія наказу № 157 від 05.05.2000 року втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 03.12.2001 року; з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (на гарячих роботах) в коксовому цеху на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві “Орфей”, у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 22.01.2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що відповідачем прийнято рішенням № 7 від 23.01.2019 року про відмову в призначенні йому пенсії, оскільки до загального стажу не був зарахований період з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві «Орфей», у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення, та до пільгового стажу за списком № 1 не зараховано період з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки дія наказу № 157 від 05.05.2000 року втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 03.12.2001 року, з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (гарячих роботах) в коксовому цеху на ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод». Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного пенсійного законодавства.

Позивач та представник позивача у судове засідання призначене на 17 квітня 2019 року не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішенням № 7 від 23.01.2019 року Торецьким ОУПФУ Донецької області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв’язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1. Відповідач зазначає, що під час розрахунку стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах управлінням не враховано: до страхового стажу період роботи на Приватному підприємстві «Орфей» з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року, у зв’язку з заповненням трудової книжки з порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудової книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року, а саме дата звільнення з підприємства суперечить даті наказу про звільнення, дата звільнення здійснення з виправленням; до пільгового стажу за списком № 1 період роботи на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання у зв’язку з відсутністю проведення атестації робочих місць у цей період. Стосовно не зарахування до пільгового стажу період роботи позивача на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» відповідач посилається на те, що наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно п. 4.1. Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинен бути підтверджене за результатами атестації. Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, що протягом цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці. Відповідач зазначає, що згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 05-1/21/8 від 18.01.2019 року, наданої ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», позивач працював з 16.03.2000 року по 13.08.2002 року в якості слюсаря ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання. Відповідач вказує на те, що до пільгового стажу не було зараховано період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року, тому що в цей період на підприємстві атестація робочих місць проводилась несвоєчасно, а саме 06.05.1995 року, 03.12.2001 року. Період пільгової роботи позивача з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року співпав з розривом між атестаціями з 1995-2001 року, тому цей період роботи зараховано управлінням до загального стажу. Крім того, стосовно не зарахування до пільгового стажу період роботи на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 05.08.2014 по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (на горячих роботах) зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 під час визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому не є предметом спору.

Щодо не зарахування до загального стажу позивача період роботи на ПП «Орфей» з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року відповідач вказує на те, що згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідач зазначає, що запис у трудовій книжці здійснено з порушенням норм п. 2.4 Інструкції № 58. А саме дата видачі наказу про звільнення передує даті звільнення особи з підприємства. З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах управління діяло у спосіб та у межах визначених чинним законодавством.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відкладено розгляд справи на 17 квітня 2019 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВС № 876747, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11-15).

З матеріалів справи встановлено, що позивач 22.01.2019 року звернувся до управління з заявою № 97/77 про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити йому пенсії за віком (а.с. 66).

До заяви позивачем були надані наступні документи: особиста заява, копія паспорту і ІНН, копія трудової книжки серія БТ-І № 3429251, копія військового квитка серії НУ № 9209557, диплом серії Д № 17198, довідки про підтвердження трудового стажу від 18.01.2019 року № 05-1/21/8, копії наказів про результати атестації робочих місць від 06.05.1995 року № 157, від 03.12.2001 року № 299, від 27.12.2010 року, від 28.12.2015 року № 1407.

23 січня 2019 року Торецьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 7 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 25-27).

Зі змісту рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області встановлено, що ОСОБА_1 претендує на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів:

- з 16.03.2000 року по 13.08.2002 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціальному цеху з ремонту коксохімічного обладнання, з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (на гарячих роботах) в коксовому цеху на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Робоче місце слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціальному цеху з ремонту коксохімічного обладнання було атестовано наказом по ВАТ «АКХЗ» № 157 від 06.05.1995 року. Дія наказу згідно порядку № 442 розповсюджувалась на період з 06.05.1995 року по 05.05.2000 року. Згідно наступного наказу № 299 від 03.12.2001 року – дане робоче місце атестоване з 03.12.2001 року по 02.12.2006 року.

Період роботи з 06.05.2001 року по 02.12.2001 року не зараховується до пільгового стажу, оскільки дія наказу № 157 від 05.05.2000 втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 03.12.2001 року. З огляду на вищезазначене, зарахувати період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року на підприємстві ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» до пільгового стажу за Списком № 1 немає законних підстав.

Також до загального стажу не зараховано період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у приватному підприємстві «Орфей», у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення.

Отже, страховий стаж роботи гр. ОСОБА_1 складає 28 років 11 місяців 23 дня, із них пільговий стаж роботи – 5 років 01 місяцб 27 днів, що суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058.

За таких обставин гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за нормами Закону України № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно наданих документів право на пенсію за віком гр. ОСОБА_1 набуде після досягнення 55 років.

Не погодившись з прийнятим Управлінням пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637), Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі по тексту – Порядок № 442), Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі по тексту – Інструкція № 58), тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, 1 також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, як вбачається з копії трудової книжки БТ-І № 3429251 ОСОБА_1 встановлено, що останній 16.03.2000 року прийнятий на роботу до Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (нині – Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод») в спеціалізований цех по ремонту коксохімічного обладнання № 1 слюсарем – ремонтником 4 розряду; 13.08.2002 року звільнений за власним бажанням; 05.08.2014 року прийнятий на роботу до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в коксовий цех № 2 вогнетривником (на гарячих роботах) 5 розряду (а.с.16-24).

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 18.01.2019 року № 05-1/21/8, виданої ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 18.01.2019 року № 05-1/21/8 встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2000 року по 13.08.2002 року працював повний робочий день у спеціальному цеху з ремонту коксохімічного обладнання (СЦРКО № 1) за професією слюсаря-ремонтника дільниці коксових цехів (КЦ № 1-4), що передбачено Списком № 1, розділ ІV, п/р-1, позицією 4.1а3 постановою Кабінети Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (а.с. 29).

До матеріалів справи позивачем долучено наказ Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 06.05.1995 року № 157 «Про результати атестації робочих місць», відповідно до якого затверджений перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення: коксові цеха (КЦ), спеціалізовані цеха по ремонту коксохімічного обладнання (СЦРКО-1,2), монтажник обладнання КХЛ, слюсар – ремонтник КЦ, електрогазосварщик КЦ, слюсар – ремонтник дільниці основних цехів (коксові, хімічні) Список № 1, розд. 1У, п/р-1/2, шифр 1753а, вогнетревник на гарячих дільницях робіт по Списку № 1, розд. ІV,п/р -1, шифр – 15416 (а.с. 31).

Згідно наказу Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 03.12.2001 року № 299 «Про результати атестації робочих місць» затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення: спеціалізовані цеха по ремонту коксохімічного обладнання (СЦРКО № 1,2) професії: монтажник обладнання коксохімвиробництва, електрогазосварщик, слюсар – ремонтник дільниці коксових, хімічних цехів, електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання дільниці коксових, хімічних цехів – Список № 1, розд. ІV, п/р -1, 2, шифр -1753а (а.с. 30).

Відповідач не зарахувавши період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року на ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» виходив з того, що дія наказу ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» № 157 від 06.05.1995 року «Про результати атестації робочих місць» закінчилась 05.05.2000 року, а наступна атестація робочого місця була проведена лише 03.12.2001 року, що підтверджується наказом ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» виходив з того, що дія наказу ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» № 299 від 03.12.2001 року «Про результати атестації робочих місць», суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 21-307а14.

З огляду на те, що позивач з 16.03.2000 року до 06.05.2000 року виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, отже період роботи позивача з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року за результатами попередньої атестації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено набуття пільгового стажу за період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року на Відкритому акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод», в зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року на Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод» в якості вогнетривника (на гарячих роботах) в коксовому цеху на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу проведеного відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії встановлено, що період роботи позивача з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року на Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод» в якості вогнетривника (гарячих роботах) зараховано до пільгового стажу за списком № 1 під час визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умова.

В зв’язку з чим, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві “Орфей”, у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 13.10.1993 року позивач був прийнятий на роботу до Приватного акціонерного товариства «Орфей» вогнетривником 4 розряду; 25.12.1993 року переведений водієм автобусу; 31.12.1995 року звільнений за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 67).

Судом встановлено, що даний запис про роботу містить виправлення щодо дати звільнення на «31.12.1995 року». Крім того, в трудовій книжці наявна примітка «виправлено на 31.12.1995 року».

Відповідач не зарахувавши до загального стажу період роботи ОСОБА_1 з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року на Приватному підприємстві «Орфей» виходив з того, що дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення, а саме дата наказу «30.08.1995 року», а дата звільнення «31.12.1995 року».

Суд зазначає, що Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (п. 2.2. Інструкції № 58).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (абзац 8 пункту 2.14. Інструкції № 58).

Зазначеною Інструкцією № 58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Згідно до п. 2.26 Інструкції № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України" (п. 2.28. Інструкції № 58).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п 1.5. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення,постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналізуючи чинні нормативно правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Суд звертає увагу, що записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печаткою підприємства та підписами відповідальних осіб.

Як встановлено з трудової книжки позивача дата звільнення з Приватного підприємства «Орфей» та дата наказу про звільнення не співпадають, а саме дата наказу про звільнення на чотири місяці передую даті звільнення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що він не повинен нести відповідальність за некоректне внесення записів до трудової книжки, однак у даному випадку відповідач не мав обґрунтованих даних для визначення періоду який необхідно зарахувати до загального (страхового) стажу.

Разом з тим, будь-які сумніви та суперечності щодо цього мали б усунути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи тощо (оскільки реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на той час не вівся).

Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» визначено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 2 Постанови №637).

Суд зобов’язував позивача надати наказ Приватного підприємства «Орфей» про звільнення ОСОБА_1, однак відповідного наказу позивач суду не надав.

Представником позивача надано до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначено, що позивач їздив до ПП «Орфей» за відомим йому адресом, але такого підприємства за відомою адресою не існую.

Суд не приймає зазначені посилання представника позивача, оскільки ним не надано доказів, які б свідчили про те, що позивачем або представником позивача вчинялись будь – які дії для звернення до Приватного підприємства «Орфей» для отримання наказу про звільнення.

Крім того, суд зазначає, що при зверненні до управління з заявою про призначення пенсії відповідачем також не було надано доказів для підтвердження обґрунтованості зарахування періоду роботи на ПП «Орфей» до загального стажу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві “Орфей”.

Однак, суд вважає за доцільне зазначити.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналогічні положення викладені в частині 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що відповідач вчиняв якісь дії для перевірки інформації зазначеній у трудовій книжці позивача щодо роботи у Приватному підприємстві «Орфей» з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року, а саме для визначення дати звільнення ОСОБА_1.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про необхідність зобов’язання відповідача вчинити заходи щодо перевірки інформації зазначеній у трудовій книжці позивача щодо роботи у Приватному підприємстві «Орфей» з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року, а саме для визначення дати звільнення ОСОБА_1.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 про відмову в призначенні пенсії від 23.01.2019 року, прийняте без повного з’ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявами про призначення пенсії, в зв’язку з чим рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині визнання протиправним та скасування рішення № 7 Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком від 21.01.2019 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання у Відкритому акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод», зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.01.2019 року з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7 від 23.01.2019 року про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці з урахуванням періодів роботи за списком № 1, а саме: з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”. Оскільки дія наказу № 157 від 05.05.2000 року втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 03.12.2001 року; з 05.08.2014 року по 30.11.2018 року в якості вогнетривника (на гарячих роботах) в коксовому цеху на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період роботи з 13.10.1993 року по 31.12.1995 року у Приватному підприємстві “Орфей”, у зв’язку з тим, що у записах трудової книжки має місце невідповідність дати наказу про звільнення з датою звільнення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 7 Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком від 21.01.2019 року.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) зарахувати до пільгового стажу період ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року в якості слюсаря – ремонтника дільниці коксових цехів у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання у Відкритому акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод».

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про призначення пенсії за віком від 22.01.2019 року з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ТОрецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 23 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.