Ухвала суду № 81361147, 18.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 квітня 2019 р. Справа № 160/957/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

за участю:

представника позивача - Коваль І.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Прокопович Ганни Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Криворізька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться вищезазначена адміністративна справа, в якій позивачем заявлені позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Прокопович Ганни Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44003971 від 13.11.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з поданої ОСОБА_3 позовної заяви до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу (справа №212/9332/18 про усунення перешкод у користуванні власністю) стало відомо, що ОСОБА_3 є власником 2/10 частки споруди торговельно-зупиночного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Прокопович Г.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44003971 від 13.11.2018 р., яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на 2/10 частки споруди торговельно-зупиночного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 Підставою виникнення права власності вказано: рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 23.04.2010 р. справа №2-1039/2010.

Позивач також зазначив, що рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 23.04.2010 р. у справі №2-1039/2010 було скасовано Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2011 р. Тобто реєстрація права власності була здійснена на підставі скасованого рішення суду, а тому не може породжувати жодних правових наслідків для ОСОБА_3 Задоволення судом позовних вимог позивача вплине на права ОСОБА_3, оскільки реєстрація його права власності на частину споруди буде скасована. А у разі не задоволення позовних вимог у Криворізької міської ради виникне обов'язок відведення земельної ділянки під споруду ОСОБА_3 та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладений з ТОВ «173 квартал».

На обговорення учасників процесу було поставлено питання щодо закриття провадження у даній справі, оскільки наявний спір про право.

У підготовчому засіданні представник позивача наполягала на розгляді даної справи саме в порядку адміністративного судочинства, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в даному випадку, на її погляд, відсутній спір про право. Зазначила, що в рамках цієї справи оскаржується лише рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Судом під час з'ясування обставин, на які посилається позивач у позові, як на підставу своїх позовних вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст.19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За правилами п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Проте, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Матеріалами справи підтверджується, що спір у даній адміністративній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач - Державний реєстратор ДФКП «Агенція адміністративних послуг» Прокопович Г.М., приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстрацію 2/10 права спільної часткової власності), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем - ТОВ «173 квартал». Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосувалось реєстрації прав спільної часткової власності іншої особи, а саме третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, тобто, не позивача (а.с.9-11).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за третьою особою, є захистом прав позивача на право власності на об'єкт нерухомого майна від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з чим, суд вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Отже, суд доходить висновку, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьою особою - ОСОБА_3 щодо права на спірний об'єкт нерухомого майна, споруди торговельно-зупиночного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спір про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора ДФКП «Агенція адміністративних послуг» Прокопович Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на право власності на об'єкт нерухомого майна іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж об'єкту.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також, суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання протиправним дій, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію 2/10 права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер, та з огляду на суб'єктний склад сторін спору, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, спір у цій справі щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, вирішення такого спору враховуючи суб'єктний склад сторін, здійснюється за правилами цивільного судочинства, в порядку передбаченому ЦПК України, тому суд закриває провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі № 160/957/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «173 квартал» до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Прокопович Ганни Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Криворізька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 23.04.2019 року.

Суддя К.С. Кучма