Рішення № 81360992, 07.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Справа № 160/8679/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати неправомірними дії відповідача з відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- визнати періоди роботи позивача з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 01.11.1985р. по 04.12.1987р. (призов на військову службу до лав ЗС СРСР), з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. такими, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і відповідають ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення": "працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1" незалежно від місця останньої роботи;

- зобов’язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплату позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 17.08.2018р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.08.2018р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте, листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р. пенсійний орган повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії у зв’язку з тим, що Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову у підтвердженні періодів роботи з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992, з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. для зарахування до пільгового стажу роботи по Списку №1. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки стаж його роботи на посадах за списком №1 складає 10 років 1 місяць 15 днів та до заяви про призначення пенсії ним були надані всі необхідні документи, що підтверджують такий пільговий стаж, а тому пенсійний орган повинен був призначити йому пенсію за Списком №1.

Ухвалою суду від 08.01.2019р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, зокрема, зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

29.01.2019р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач засобами електронного зв’язку надіслав на адресу суду письмовий відзив на позов, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що за документами пенсійної справи позивача, його пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 становить 1 рік 3 місяці 15 днів. У зв’язку із припиненням державної реєстрації підприємства, на якому працював позивач, пенсійним органом було направлено пакет документів для підтвердження періодів роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку передбаченому постановою Правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006р. За результатом розгляду даною комісією документів позивача було прийнято рішення від 26.07.2017р. про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. до пільгового стажу роботи по Списку №1, оскільки в наданих до комісії документах відсутня інформація про роботу позивача саме на умовах зазначених в Списку №1 – на посаді вогнетривника саме на гарячих роботах. Відповідач вказує на те, що зазначене рішення комісії на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії не скасоване, є чинним, а тому позивачеві було повідомлено про відсутність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Окрім того, відповідач вказує на те, що виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17 (а.с.60-62).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 07.03.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 26.07.2017 було прийнято рішення, що для підтвердження періодів роботи позивача з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992, з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав, оскільки в наданих до комісії документах відсутня інформація про роботу позивача саме на умовах зазначених в Списку №1 – на посаді вогнетривника саме на гарячих роботах, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.90-92).

Також, 17.08.2018р. ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої позивачем були додані, зокрема, архівна довідка Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради №75/22-02 від 24.02.2017р. та довідка ВАТ "Дніпродомнаремонт" №1/560 від 29.07.2010р., що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.67-68).

Листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р. пенсійний орган відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», при цьому, пенсійний орган посилається на рішення комісії від 26.07.2017р., що підтверджується відповідним листом та його копіями, наявними у справі (а.с.11-12,51-52,113-114).

Вказаний спір виник у зв’язку із незгодою позивача з діями пенсійного органу щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком №1) у зв’язку із не зарахуванням до пільгового стажу періодів його роботи з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період роботи позивача з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 17.08.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 «Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006р. за №1231/13105 (далі – Постанова №18-1).

Згідно до п.3, п.4 Постанови №18-1 визначено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Комісії створюються, зокрема, при головних управліннях Пенсійного фонду України в областях.

Пунктом 11 Порядку №18-1 визначено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема, довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

При цьому, п.12 Порядку №18-1 встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об’єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №1) після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №1, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується відповідними комісіями, створеними при Головних управління Пенсійного фонду України в областях.

Окрім того, територіальні управління повинні надавати заявникам допомогу у зборі необхідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоди з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992, з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. позивач працював на посаді вогнетривника на гарячих роботах у Криворізькому СУ-1 треста "Дніпродомнаремонт", що підтверджується копіями трудової книжки позивача, архівної довідки Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради №2805 від 18.10.2018р., довідки ВАТ "Дніпродомнаремонт" №1/560 від 29.07.2010р., особової картки та наказів про прийняття на роботу та про припинення трудового договору, наявними в матеріалах справи (а.с.14-22,26-28,30,31,53-55,69-83,86,88).

Згідно відомостей з ЄДРПОУ ДП "Криворізьке спеціалізоване управління №1" по ремонту металургійних печей та устаткування ВАТ "Дніпродомнаремонт" припинено з 07.10.2005р. (а.с.116-118).

У зв’язку з викладеним, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах здійснювалося відповідною Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вказаною комісією 26.07.2017 було прийнято рішення, що для підтвердження періодів роботи позивача з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992, з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав, оскільки в наданих до комісії документах відсутня інформація про роботу позивача саме на умовах зазначених в Списку №1 – на посаді вогнетривника саме на гарячих роботах, що підтверджується його копією (а.с.90-92).

При цьому, вказане рішення не містить обґрунтувань щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача вищезазначених періодів, а у ньому лише зазначено про відсутність в наданих до комісії документах інформації про роботу позивача на умовах зазначених в Списку №1 – на посаді вогнетривника саме на гарячих роботах (а.с.90-92).

Також не містить і обґрунтувань щодо причин не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за спірний період і рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., що підтверджується відповідним листом та його копіями, наявними у справі (а.с.11-12,51-52,113-114).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу документів про підтвердження стажу роботи позивача за не зараховані періоди, а також і з урахуванням повноважень територіальних управлінь Пенсійного фонду щодо надання заявникам допомоги у зборі необхідних для підтвердження пільгового стажу роботи документів, відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні позивачеві пільгової пенсії за віком за Списком №1.

Отже, при розгляді заяви позивача від 17.08.2018р. про призначення пенсії на пільгових умовах (за Списком №1), відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не наведено обґрунтованих мотивів та підстав не зарахування спірного періоду роботи позивача до його пільгового стажу з урахуванням того, що надані позивачем уточнюючі довідки містять інформацію про його роботу на посаді вогнетривника на гарячих роботах (а.с.35,88).

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., у зв’язку з не зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992, з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. на посаді вогнетривника на гарячих роботах у Криворізькому СУ-1 треста "Дніпродомнаремонт" з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом, наявних в матеріалах справи доказів та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових за Списком №1, на рішення Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 26.07.2017, згідно якого спірний стаж позивача не зараховано до пільгового, оскільки, по-перше, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 17.08.2018р. та жодного рішення відповідної комісії після цієї дати суду відповідачем не надано, по-друге, в матеріалах відмовної пенсійної справи позивача наявна довідка ВАТ «Дніпродомнаремонт» №1/560 від 29.07.2010р., відповідно до якої в період з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. позивач працював на посаді вогнетривника саме на гарячих роботах, яка не досліджувалася комісією при прийнятті нею рішення від 26.07.2017р., а також і не була досліджена відповідачем при прийнятті ним рішення про відмову у призначенні пенсії позивачеві (а.с.35,88).

Окрім того, слід зазначити, що прийняття вищенаведеного рішення 26.07.2017р. про відмову у зарахуванні стажу не звільняє відповідача від обов’язку розглянути заяву позивача подану 17.08.2018р. з доданими до неї уточнюючими довідками та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду.

А тому, суд приходить до висновку, що у такому випадку, слід зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії від 17.08.2018р. та та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши рішення пенсійного органу щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вказане рішення про відмову у призначенні позивачеві такої пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що рішення пенсійного органу щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., порушує право позивача на пенсійне забезпечення, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і з метою повного захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоди роботи позивача на посаді вогнетривника на гарячих роботах з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р., з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р. у зв’язку з не зарахуванням до пільгового стажу роботи вищевказаного періоду, виходячи з того, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період його роботи на посаді вогнетривника на гарячих роботах з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р., що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача з відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з того, що, у даному випадку, судом надається оцінка діям суб’єкта владних повноважень чи його посадових осіб при прийнятті ним акта індивідуальної дії, яким у цьому випадку є рішення щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., а тому належним і достатнім способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування такого рішення з урахуванням вимог ч.2 ст.2, ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що належним способом захисту порушеного права може бути обрано позивачем такий спосіб захисту права як визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії лише за умови відсутності прийнятого суб’єктом владних повноважень акту індивідуальної дії, а виходячи з того, що відповідачем було прийняте таке рішення (акт індивідуальної дії), яке є рішенням суб’єкта владних повноважень, який породжує правові наслідки у позивача, такий спосіб захисту порушеного права як визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії є зайвим та неефективним, не може призвести до захисту порушеного права позивача без визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (рішення), а тому у цій частині позову позивачеві слід відмовити.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зробити нарахування та виплату позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 17.08.2018р. , оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб’єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправними рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р., а також і зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період його роботи на посаді вогнетривника на гарячих роботах з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р., є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 17.08.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1185819597.1 від 15.11.2018р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 352 грн. 40 коп. (704,80 грн./2) (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яке оформлене листом №154/03.13-35 від 28.08.2018р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 (50054, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Іскрівська, буд. 68, ІПН НОМЕР_1) період його роботи на посаді вогнетривника на гарячих роботах з 21.12.1984р. по 01.11.1985р., з 02.01.1988р. по 21.02.1992р., з 26.05.1993р. по 14.01.1994р., з 04.03.1994р. по 09.01.1996р. за Списком №1.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (50054, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Іскрівська, буд. 68, ІПН НОМЕР_1) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 17.08.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (50054, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Іскрівська, буд. 68, ІПН НОМЕР_1) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п’ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва