Рішення № 81360929, 22.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2019 р. Справа № 120/558/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Короленка, 33, м. Вінниця, Вінницька область, 21001)

до: ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027)

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 21001) з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Кудлаївської сільської ради, Немирівського району, для ведення особистого селянського господарства, з земельної ділянки з кадастровим номером 0523084600:01:001:0997 (за межами населеного пункту, державної форми власності), оформленої у вигляді наказу від 15.01.2019 року № 2-522/15-19-СГ;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Кудлаївської сільської ради, Немирівського району, для ведення особистого селянського господарства, з земельної ділянки з кадастровим номером 0523084600:01:001:0997 (за межами населеного пункту, державної форми власності) з орієнтовним місцезнаходженням долученого до клопотання ОСОБА_1 від 05.07.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.07.2018 року звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Листом № 10537/0-3489/0/95-18 від 06.08.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, повідомило позивача про відмову у наданні дозволу, з посиланням на те, що вказана ділянка вже сформована, а її поділ має здійснюватись на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року по адміністративній справі № 0240/2768/18-а, крім іншого, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 05.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 гектара, що розташована на території Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Проте, наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-522/15-19-СГ від 15.01.2019 року позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі відсутності у клопотанні орієнтовного розміру бажаної земельної ділянки.

Вважаючи вказану відмову протиправною, а наказ таким, що підлягає скасуванню, з метою зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.03.2019 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/2768/18-а ОСОБА_2 управлінням було повторно розглянуте клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Кудлаївської сільської ради Немирівського району.

Представником відповідача зазначено, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, з урахуванням її категорії та цільового призначення. Однак, з графічних матеріалів доданих позивачем, неможливо визначити точне місце розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати у власність, оскільки даний графічний матеріал не містить відповідної інформації. Відтак, наказом головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-522/15-19-СГ від 15.01.2019 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вважає втручанням у дискреційні повноваження.

12.03.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На думку позивача, з вищевказаних положень законодавства вбачається, що заінтересована особа зазначає бажане місце розташування земельної ділянки, а не як обов’язкове. Відтак, підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

04.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що розташована на території Кудлаївської сільської ради Немирівського району для ведення особистого селянського господарства, з земельної ділянки з кадастровим номером 0523084600:01:001:0908.

У листі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 10537/0-3489/0/95-18 від 06.08.2018 року, у відведенні земельної ділянки відмовлено, оскільки бажана земельна ділянка вже сформована, і в даній ситуації відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Кудлаївської сільської ради, адже поділ земельної має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок без зміни її цільового призначення.

Не погоджуючись з даною відповіддю, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року у справі № 0240/2768/18-а визнано протиправною та скасовано відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі за № 10537/0-3489/0/95-18 від 06.08.2018 року та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 05.07.2018 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області № К-1157/0-53/6-19 від 21.01.2019 року позивача повідомлено, що за наслідком повторного розгляду клопотання, відповідачем прийнято рішення, оформлене наказом № 2-522/15-19-СГ від 15.01.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв’язку із відсутністю у клопотанні зазначеного орієнтовного розміру бажаної земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Так, частинами 1, 2 пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара.

Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, зокрема невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Визначаючись щодо підстави ненадання дозволу, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки в оскаржуваній відповіді не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати ОСОБА_1, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів

Оцінюючи оскаржувану відповідь, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так, само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у наказі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-522/15-19-СГ від 15.01.2019 року, не ґрунтується на нормах закону, є протиправною та, відповідно, підлягає скасуванню.

Водночас, надаючи оцінку вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

З огляду на наявність у суду права за умови задоволення вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також, враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачами обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, в якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення (постанови), має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За правовою позицією Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень щодо надання дозволу (вчинити дії), слід додатково звернути увагу на судові рішення Європейського суду з прав людини, а саме: Волохи проти України, Свято-Михайлівська Парафія проти України, Гасан і Чауш проти Болгарії, Броньовський проти Польщі, Гавенда проти Польщі, Аманн проти Швейцарії, Олссон проти Швеції, в яких суд дійшов висновку, що вразі зловживання суб’єкта владних повноважень своїм правом та обов’язком, суд для належного та ефективного судового захисту прав та інтересів особи, має право постановити судове рішення, яким зобов’язати суб’єкта владних повноважень на вчинення конкретних дій.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі за № 820/4757/17 (провадження за №К/9901/27437/18) та постанові від 24 липня 2018 року у справі за №806/2254/15 (провадження за №К/9901/6170/18).

У рішенні від 20.10.2011 року Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, враховуючи, що позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області з одного і того ж питання, при цьому, є судове рішення, яке набрало законної сили, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Кудліївської сільської ради, Немирівського району, для ведення особистого селянського господарства, з земельної ділянки з кадастровим номером 0523084600:01:001:0997 (за межами населеного пункту, державної форми власності), оформленої у вигляді наказу від 15.01.2019 року № 2-522/15-19-СГ;

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Кудліївської сільської ради, Немирівського району, для ведення особистого селянського господарства, з земельної ділянки з кадастровим номером 0523084600:01:001:0997 (за межами населеного пункту, державної форми власності) з орієнтовним місцезнаходженням долученого до клопотання ОСОБА_1 від 05.07.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 21001) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 21001);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 22.04.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна