Рішення № 81358863, 06.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17916/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Астахової О.О.

при секретарях: Наумовій О.С., Седик Д.А., Якименко Т.С., Головатюк І.І.

за участю

позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

провівши в залі суду в м. Києві судове засідання по цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», третя особа: ОСОБА_2 про визнання доповнення до кредитного договору недійсним, розірвання кредитного договору, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

24 листопада 2017 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2939-002/07Р від 30.08.2007 року у розмірі 180667,80 грн. А також понесених судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 2 710,02 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа ОСОБА_2 про визнання доповнення до кредитного договору недійсним, розірвання кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги тим, що укладений між АК банк «Правекс-Банк» та нею Договір кредиту №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17947 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,39 % річних та з кінцевим терміном повернення до 30 серпня 2014 року, є Договором про надання споживчого кредиту. Так, згідно п.4.4 позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 214 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір Застави транспортного засобу № 2939-022/07Р, відповідно до якого позичальник передав в заставу транспортний засіб автомобіль Dadi, модель SUV BDD 6491 Е, 2007 р.в., зеленого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2, що належить їй на праві власності.

Крім того в забезпечення виконання зобов'язань між АК банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір Поруки № №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року. Відповідно до умов Договору ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору.

06 червня 2014 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Догорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року. Відповідно до якого з метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором, сторони домовились продовжити строк користування кредитом до 30.08.2015 року. Так, відповідно до нової редакції п. 4.4 позичальник зобов'язувався щомісячно погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення грошових коштів 06 числа кожного наступного місяця на свій поточний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Правекс-Банк» , та доручає банку здійснити списання відповідної суми грошових коштів з зазначеного поточного рахунку позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 2, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача. Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

ТОВ «Фінансовою компанією «Довіра та Гарантія» не було надано до суду детальних розрахунків заборгованості, виписки з зазначенням банківських рахунків, які б чітко відображали рух коштів на поточних рахунках щодо погашення кредитної заборгованості та заборгованості по відсотках , яку здійснювали протягом усіх років ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутність відповідних документів унеможливлює об'єктивно та обґрунтовано визначити вимоги щодо розміру заборгованості основного боргу, суми процентів, збитку від інфляції та суми боргу з урахуванням 3% річних.

Згідно п.4.6 Кредитного договору та Додатку №1 до Кредитного договору в розділі «Особливі умови», погашення заборгованості за кредитом і відсотками за кредитом ОСОБА_1 повинна здійснювати готівкою у валюті кредиту в касу банку. Однак, не зазначено на який саме рахунок. Так, ОСОБА_1 вносила іноземну валюту на транзитний рахунок банку, а не на позиковий з поточного, платіжки були проведені з порушенням цивільного законодавства та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовістності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Фактично отримання валютних коштів з каси Банку не відбулося, тому що кошти в іноземній валюті були конвертовані у гривню і переведені на рахунок АБ «Національні інвестиції», для безготівкової оплати вартості автомобіля. Єдиним законним засобом платежу який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Договори споживчого кредитування в іноземній валюті за своєю природою не є кредитними договорами, а договорами позики.

Кредитний договір був складений як договір позики. У зв'язку з чим порушення вимог законодавства при укладанні кредитного договору є підставою для визнання Кредитного договору недійсним.

Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року від 06.06.2014 року є таким, що суперечить п.п.3,4 ч.11 Кредитного договору, оскільки укладений з суттєвими порушеннями та не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, вказаний договір підписаний лише ОСОБА_1 на останній сторінці. В договорі не вказана залишкова сума кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту при переоформленні, річна відсоткова ставка, щомісячний розмір коштів, яку ОСОБА_1 має сплачувати рівними частинами. Крім того жодна сторінка договору не була завірена.

Відповідно до п.2 ст. 230 ЦК України , сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду , що завдані у зв'язку з вчиненням правочину.

Згідно платіжних квитанцій ОСОБА_1 в сукупності сплатила 24075 доларів США- 179413,96 грн., з яких 24043 доларів США - кредит та відсотки; 32 доларів США - пеня; 179161,57 грн. - кредит і відсотки; 252,39 грн. - пеня. ПАТ «Правекс-Банк» отримав більш ніж 100% прибутку.

У кредитний договір було внесено зміни, що спричинили збільшення обсягу відповідальності основного боржника без згоди поручителя. Відповідачем не було надано Договору про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 2939-002/07Р від 30.08.2007 року, який був датований 09.02.2009 року. Не існує Договору про внесення змін та Доповнень до договору поруки від 30.08.2007 року та Договору про внесення змін та доповнень до договору застави з відповідною датою. У зв'язку з наявними порушеннями, порука припиняється.

У вересні 2012 року було отримано поштою конверт від Державного підприємства ,,Інформаційний центр" з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з зазначенням що з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 5594845 з контрольною сумою 94336ГВ 944. Припинення права застави зумовлює внесення відповідних відомостей про припинення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Договір про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 2939-002/07Р від 30.08.2007 року датований 06 червня 20014 року було підписано лише ОСОБА_1 Вказаний договір ОСОБА_2 підписано не було.

Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору є таким, що суперечить п.п. 3,4 ч.11 Кредитного договору, оскільки укладений з суттєвими порушеннями та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, що є достатньою підставою для визнання Договору недійсним.

Крім того позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода визначена позивачем у сумі 180667,80 грн.

З огляду на означене ОСОБА_1 просила прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним, оскільки вимоги є взаємопов'язаними та випливають із одних правовідносин. А задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісних позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа ОСОБА_2 про визнання доповнення до кредитного договору недійсним, розірвання кредитного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року закінчено підготовче судове засідання та призначино справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, виходячи з доводів, якими обґрунтовується зустрічна позовна заява та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у судове засідання не з'явився повторно, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Третя особа: ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, виходячи із доводів, якими обгрунтовується зустрічна позовна заява.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між АК банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №2939-002/07Р відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 17947 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,39 % річних та з кінцевим терміном повернення до 30 серпня 2014 року.

Згідно із п.4.4 позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 214 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір Застави транспортного засобу № 2939-022/07Р, відповідно до якого позичальник передав в заставу транспортний засіб автомобіль Dadi, модель SUV BDD 6491 Е, 2007 р.в., зеленого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2, що належить їй на праві власності. Вказаний договір було посвідчено нотаріально в приміщенні АК банк «Правекс-Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

30 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору застави транспортного засобу № 2939-002/07Р від 30.082007 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань між АК банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір Поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року. Відповідно до умов Договору третя особа ОСОБА_2 як поручитель поручився за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору.

09 лютого 2009 року між АК банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року.

06 червня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року.

06 червня 2014 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Догорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року. Відповідно до якого з метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника з кредитним договором, сторони домовились продовжити строк користування кредитом до 30.08.2015 року. Так, відповідно до нової редакції п.4.4 позичальник зобов'язувався щомісячно погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення грошових коштів 06 числа кожного наступного місяця на свій поточний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Правекс-Банк» , та доручає банку здійснити списання відповідної суми грошових коштів з зазначеного поточного рахунку позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 2, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача. Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином у зобов'язанні відбулась заміна кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дана норма Цивільного кодексу України поширюється в тому числі на свободу укладення договору.

На час підписання Кредитного договору позивач не вважала, що оспорюваний на даний час кредитний договір порушує її права як споживача.

Позивач під час укладення кредитного договору була ознайомлена з його умовами, оскільки висловила своє волевиявлення на його укладення шляхом підписання .

Крім того, позивач також не заперечувала щодо підписання договору Застави транспортного засобу № 2939-022/07Р; Договору про внесення змін та доповнень до договору застави транспортного засобу № 2939-002/07Р від 30.082007 року; договору Поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року; Договору про внесення змін та доповнень до договору поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року та Договору від 06 червня 2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року.

Водночас договір Поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 роки та Договір про внесення змін та доповнень до договору поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року були підписані поручителем ОСОБА_2.

06 червня 2014 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Догорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року.

Згідно із ч. 2 ст. 1056 ЦК України позивач мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця.

Крім цього, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» позивач мав право відкликати свою згоду (відмовитись) на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, вказаних дій позивач не вчинила та уклала кредитний договір, висловивши у такий спосіб своє волевиявлення щодо укладення кредитного договору.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-511цс15, від 02.12.2015р. та у справі №6-1341цс15 Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо невиконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.

У разі ненадання зазначеної у п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 7 ст. 15 та ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено визнання договору недійсним за умови ненадання повної інформації споживачу, а тому з цих підстав кредитний договір не може бути визнаний недійсним.

Позивач відповідно до п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, не відмовився від його виконання, що свідчить про те, що він був згоден з умовами даного договору, а також не вимагав надання додаткової інформації по кредитному договору.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У частині третій ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні, стосовно споживача, правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Договір кредиту №2939-002/07Р укладений між АК банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було підписано сторонами, що свідчить про їх згоду із зазначеними умовами.

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до неї, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність в останньому несправедливих умов та істотного дисбалансу прав споживача, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

В ході розгляду справи суду не було надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для розірвання кредитного договору та визнання недійсними договору Застави транспортного засобу № 2939-022/07Р; Договору про внесення змін та доповнень до договору застави транспортного засобу № 2939-002/07Р від 30.082007 року; договору Поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року; Договору про внесення змін та доповнень до договору поруки №2939-002/07Р від 30 серпня 2007 року. Договору від 06 червня 2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №2939-002/07Р від 30.08.2007 року.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути із ТОВ «Фінансова Компанія Довіра та гарантія» сплачені нею за кредитним договором кошти у сумі 5381 доларів США, 6096 доларів США - відсотків та пеню - 32,00 долари США у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на день ухвалення судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути на її користь із відповідача 566 доларів США комісії, які незаконно нараховані відповідно до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 2939-002/07Р від 09.02.2009 року у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на день ухвалення судового рішення. Також, 436,84 долари США, як різниця курсу долара НБУ та комерційного курсу долара ПАТ КБ «Правекс-Банк», яка була під час конвертації у гривню для сплати за автомобіль 30.08.2007 року та 538,41 доларів США - 3% від суми, зазначеної у п.п. 1.1. договору у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на день ухвалення судового рішення.

Більше того, ОСОБА_1 вказує, що в результаті неправомірних дій відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 180667,80 грн.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи.

Разом з тим, досліджені судом докази не доводять обставини на які ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом.

Суд критично ставиться до вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки сплачених коштів у розмірі 5381 доларів США, процентів у сумі - 6096 доларів США, пеню у сумі - 32 долари США, комісії у сумі - 566 доларів США, різниці курсу долара НБУ та комерційного курсу долара ПАТ КБ «Правекс-Банк» - 436,84 доларів США, оскільки вказані кошти було сплачено відповідно до умов та на виконання основного та додаткових договорів які є чинними.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, є похідними від вимог про розірвання договору, визнання його недійсним та стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки, в розрізі даного спору, судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення морального відшкодування також не підлягають задоволенню.

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд прийшов висновку про залишення позову без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 282, 283, 288, ЦПК України, ст. ст. 215, 509, 525, 526, 627, 628, 629, 638, 687, 1056 ЦК України, ст. 11, 15, 18, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

у х в а л и в :

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», третя особа: ОСОБА_2 про визнання доповнення до кредитного договору недійсним, розірвання кредитного договору, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Астахова