Рішення № 81355772, 20.02.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1197/17

Провадження № 2/675/8/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2019 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької областів складі:

головуючого – судді Демчука П.В.,

за участю секретаря судового засідання Григор’євої О.С.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Світанок» до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, третя особа на стороні відповідача – управління Дергеокадастру України в Хмельницькій області,

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство «Світанок» звернулося в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до рішення восьмої сесії ОСОБА_5 районної ради 23 скликання від 07 грудня 1999 року за № 12 ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка площею 50 га для ведення селянського (фермерського господарства) та відповідно до рішення сесії була розроблена технічна документація по відведенню земельної ділянки в натурі та виготовленню державного акту на право постійного користування землею. На підставі розробленої технічної документації на ім’я ОСОБА_9 був виготовлений державний акт на право постійного користування земле серії ХМ № 0092.

Після смерті ОСОБА_9 його правонаступником відповідно до свідоцтва про право на спадщину став його син ОСОБА_10.

Розпорядженням ОСОБА_5 РДА № 321/2007 від 30 листопада 2007 року фермерському господарству була надана земельна ділянка площею 50 га в користування на умовах оренди строком на 49 років.

У лютому 2008 року приватним підприємством «Ізяслав-експерт» була виготовлена технічна документація із землеустрою, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6822186000:03:04:0003. У липні 2011 року ТОВ ЕКВ «ОСОБА_4 справа» була розроблена технічна документація з грошової оцінки землі, що надавалася фермерському господарству в оренду і яка була затверджена сесією ОСОБА_5 районної ради 18 жовтня 2011 року.

15 листопада 2011 року між ОСОБА_5 РДА та фермерським господарством «Світанок» був укладений договір оренди земельної ділянки на строк 49 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему в ОСОБА_5 районі 18 листопада 2011 року за № 682210004001296.

В лютому 2017 року при перегляді публічної кадастрової карти України була виявлена накладка трьох земельних ділянок на ділянку, що орендує господарство, а саме:

-земельної ділянки площею 1,995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0001, належної на праві власності ОСОБА_6;

-земельної ділянки площею 1,995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0002, належної на праві власності ОСОБА_7;

-земельної ділянки площею 1,995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належної на праві власності ОСОБА_11.

Зазначені земельні ділянки були передані ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі розпорядження голови ОСОБА_5 РДА від 08 жовтня 2010 року № 513 та 22 жовтня 2010 року зареєстровані в управлінні Держкомзему в ОСОБА_5 районі. Позивач вважає, що діями посадових осіб ОСОБА_5 РДА та управління Держкомзему в ОСОБА_5 районі було порушено право на використання земельної ділянки, яка була передана фермерському господарству в оренду відповідно до вимог чинного господарства, а тому просить визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 22 жовтня 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та скасувати їх державну реєстрацію.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник ОСОБА_5 РДА ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 заперечили проти заявленого позову, посилаючись на його безпідставність.

Судом встановлено, що ОСОБА_9, як голові фермерського господарства, на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 50 га, розташована на території Радошівської сільської ради, з цільовим призначенням – для ведення селянського (фермерського ) господарства. Вказана земельна ділянка була надана на підставі рішення ОСОБА_5 районної ради від 07 грудня 1999 року № 12, право користування підтверджено державним актом на право постійного користування серії ХМ № 0092.

17 серпня 2004 року ОСОБА_9 помер, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом ОСОБА_5 державної нотаріальної контори 11 квітня 2007 року, спадкоємцем майна ОСОБА_9 є його син ОСОБА_10.

Із повідомлення ОСОБА_5 районної ради № 13/2017 від 27.11.2017 р. на запит адвоката вбачається, що в період з 07.12.1999 року ро 18.08.2004 року між ОСОБА_5 районною радою та ОСОБА_12 договір про право користування земельною ділянкою не укладався.

Відповідно до досліджених судом матеріалів провадження ОСОБА_5 районна державна адміністрація 30 листопада 2007 року прийняла розпорядження № 521/2007 про надання фермерському господарству «Світанок» земельну ділянку площею 50 га в користування на умовах оренди строком на 49 років з метою ведення фермерського господарства із земель державної власності.

У лютому 2008 року приватним підприємством «Ізяслав-експерт» була виготовлена технічна документація із землеустрою, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6822186000:03:04:0003. У липні 2011 року ТОВ ЕКВ «ОСОБА_4 справа» була розроблена технічна документація з грошової оцінки землі, що надавалася фермерському господарству в оренду і яка була затверджена сесією ОСОБА_5 районної ради 18 жовтня 2011 року.

15 листопада 2011 року між ОСОБА_5 РДА та фермерським господарством «Світанок» був укладений договір оренди земельної ділянки на строк 49 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему в ОСОБА_5 районі 18 листопада 2011 року за № 682210004001296.

Листом від 14 березня 2017 року № 27-22-0.25-44/101-17 відділом в ОСОБА_5 районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області голову ФГ «Світанок» повідомлено, що згідно наявних даних національно-кадастрової системи на обмінний файл земельної ділянки, яка орендується ФГ «Світанок» для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6822186000:03:04:0003, накладаються обмінні файли земельних ділянок з кадастровими номерами 6822186000:03:011:0001, 6822186000:03:011:0002, 6822186000:03:011:0003 для ведення селянського господарства.

Відповідно до представлених суду належних письмових матеріалів земельні ділянки з кадастровими номерами 6822186000:03:011:0001, 6822186000:03:011:0002, 6822186000:03:011:0003 площею 1,9995 га кожна належать відповідачам – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13.

ОСОБА_5 районна державна адміністрація 07 липня 2010 року за № 303/2010-р прийняла розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_7 площею 2,00 га, ОСОБА_6 площею 2,00 га та ОСОБА_8 площею 2,0 га, розташованих за межами населених пунктів на території Радошівської сільської ради.

На виконання даного рішення приватним підприємством «ІЗЯСЛАВПРОЕКТ» був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та розпорядженням ОСОБА_5 районної державної адміністрації від 08.10.2010 року № 513/2010-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та передано для них у приватну власність для ведення особистого селянського господарства по 1, 9995 га кожному.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом

землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Так, згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» підставою припинення договору оренди є смерть фізичної особи - орендаря.

Земельні ділянки можуть належати фізичним особам не лише на праві власності, але й перебувати у їх постійному або тимчасовому користуванні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 02.10.2003р. допускається перехід прав на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи - орендаря до спадкоємців, якщо інше не передбачено договором оренди і якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. В такому випадку, об'єктом спадкування виступають права та обов'язки померлого орендаря, а не право користування земельною ділянкою, оскільки за частиною 1 статті 1225 Цивільного кодексу України об'єктом спадкування виступає саме право власності на земельну ділянку.

Верховний суд України у справі № 6-3113цс15 сформував правову у позицію в якій зазначив, що за змістом частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Статтею 131 Земельного кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Об’єктивно оцінивши представлені судом докази в їх сукупності, на підставі наведених норм матеріального права, судом встановлено, що право власності на земельні ділянки у ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникло ще до оформлення в установленому порядку права оренди землі фермерським господарством «Світанок», а тому підстави для визнання недійсних державних актів, що посвідчують право власності відповідачів, відсутні.

На підставі ст.ст. 182, 407, 191, 1216, 1218, 1225 Цивільного кодексу України, 92, 93, 102-1, 116, 118, 122, 125, 126, 131, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 31 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 13, 14, 19, 20, 23 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову фермерського господарства «Світанок» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Повне рішення суду виготовлено 01 березня 2019 року.

Суддя П.В.Демчук