Рішення № 81351913, 23.04.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/57/19

№ провадження 2/453/152/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 квітня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи – Сколівської міської ради Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 17.01.2019 року звернулася у суд з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок (позначений у технічному паспорті літерою А-2), загальною площею 125,5 кв. м., з належними до нього господарськими будівлями, що розташований у м. Сколе Львівської області по вул. О. Довбуша, буд. 6-А, у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4, який помер 23.05.2018 року.

Ухвалою судді від 24.01.2019 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, яка не є підприємцем, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 04.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду, витребувано у Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області належно засвідчену копію спадкової справи після смертіОСОБА_4, який помер 23.05.2018 року у м. Сколе Львівської області.

Позов обґрунтовано тим, що батько позивача – ОСОБА_4 за життя володів садибним (індивідуальним) житловим будинком № 6-А у пров. О. Довбуша у м. Сколе Львівської області, котрий він збудував в 1991 році, однак таке право не оформив у встановленому порядку. 23.05.2018 року батько позивача помер, за життя заповіту не складав, у зв’язку з чим, спадкування після його смерті повинно відбуватись за законом. Спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є позивач як дочка спадкодавця, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, про що отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом. Проте, зазначеним свідоцтвом охоплено лише право на квартиру АДРЕСА_1, а право на спірний житловий будинок не охоплене, так як у спадкодавця був відсутній на нього правовстановлюючий документ. З цього приводу державним нотаріусом 14.12.2018 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Інших спадкоємців, які б претендували на обов’язкову частку у спадковому майні і таких, які прийняли спадщину та не відмовилися від неї у встановленому порядку, немає. Таким чином, на даний час позивач є єдиним спадкоємцями прав та обов’язків, котрі залишились після смерті батька, у тому числі і права на спірний житловий будинок, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов’язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, позивач була змушена звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Уповноважена представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, 14.03.2019 року подала суду відзив на позовну заяву вх. № 1244 (а. с. 69), у котрому проти задоволення позову не заперечувала. Одночасно клопотала про розгляд справи по суті без її участі.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору явку у повноваженого представника у судове засідання щодо розгляду справи по суті не забезпечила, письмових пояснень на позовну заяву не подавала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача щодо спадщини, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 23.05.2018 року у м. Сколе Львівської області у віці 62 років помер ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 503751, виданим 23.05.2018 року Сколівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (копія міститься у справі, а. с. 4).

Спадщина відкрилася у день смерті спадкодавця ОСОБА_4, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав. Відтак, спадкування після його смерті повинно відбуватись за законом.

Спадкоємцем прав та обов’язків за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, є позивач як дочка спадкодавця. Так, на виконання вимог ст. ст. 1258 та 1261 ЦК України позивач 17.12.2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, посвідчене державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_5 (спадкова справа № 124/2018) та зареєстрованого у реєстрі за № 598 (копія міститься у справі, а. с. 91).

Зазначеним свідоцтвом про право на спадщину за законом охоплено право спадкодавця ОСОБА_4 на квартиру № 2 у будинку № 6, розташованому по вул. Богуна у м. Сколе Львівської області.

Детально перевіряючи інші права та обов’язки, які належали спадкодавцю ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на садибний (індивідуальний) житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що розташований у м. Сколе Львівської області по вул. О. Довбуша, буд. 6-А, котрий є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1991 році. Загальна площа такого будинку становить 125,5 кв. м., з яких житлова площа 54,5 кв. м., а решту – допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-2, з підвалом, котрий позначений у технічному паспорті літерою «а1». До будинку приналежні господарські будівлі – сарай, позначений у технічному паспорті літерою Б, та гараж, позначений у технічному паспорті літерою В. Наведені вище обставини стверджуються технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 12.12.2018 року ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача (копія міститься у справі, а. с. 25-31). Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів. Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджують сторони, то орган місцевого самоврядування в особі Сколівської міської ради Львівської області зобов'язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, спадкодавець ОСОБА_4 своє право власності в органах БТІ не зареєстрував (не оформив). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ.

У матеріалах справи наявні копії рішення виконавчого комітету Сколівської міської Ради народних депутатів Львівської області № 63 від 26.04.1991 року «Про виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво по вул. Стрийській гр. ОСОБА_4О.» (а. с. 37-38) та договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, укладеного 29.10.1991 року між виконавчим комітетом Сколівської міської Ради народних депутатів Львівської області в особі голови ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 32-36), згідно котрих спадкодавцем ОСОБА_4 у 1991 році збудований житловий будинок на відведеній для цієї мети земельній ділянці та йому присвоєно адресу – пров. Стрийська, 40.

Згідно довідки, виданої Сколівською міською радою Львівської області 01.03.2019 року за вих. № 248/02-07 (а. с. 93), рішенням Сколівської міської Ради народних депутатів Львівської області № 1 від 28.12.1990 року провулок Стрийська (стара назва) перейменовано на провулок ОСОБА_8 (нова назава).

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавця на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивач, яка прийняла спадщину у встановленому порядку, зверталася до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержала відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Сколівської міської ради Львівської області про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві ОСОБА_4 (а. с. 12). Після вчинення вказаних дій позивач звернулася до суду.

Встановлено і те, що після смерті ОСОБА_4 Сколівською державною нотаріальною конторою Львівської області 05.06.2018 року була заведена спадкова справа № 2124/2018 (копія міститься у справі, а. с. 72-92), згідно котрої єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину та подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, є позивач.

Відтак, саме позивач вправі успадкувати усі права спадкодавця ОСОБА_4 не охоплені уже згаданим вище свідоцтвом про право на спадщину за законом, оскільки інших спадкоємців після його смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачемправо власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 125,5 кв. м., житловою площею 54,5 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-2), з підвалом (позначений у технічному паспорті літерою «а1») та господарськими будівлями – сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та гаражем (позначений у технічному паспорті літерою В), розташований у м. Сколе Львівської області пров. О. Довбуша, буд. 6-А, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 23.05.2018 року.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок загальною площею 125,5 кв. м., житловою площею 54,5 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-2), з підвалом (позначений у технічному паспорті літерою «а1») та господарськими будівлями – сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та гаражем (позначений у технічному паспорті літерою В), розташований у м. Сколе Львівської області пров. О. Довбуша, буд. 6-А, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 23 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: 82600, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Довбуша, буд. 6; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сколівська міська рада Львівської області; місцезнаходження: 82600, Львівська область, м. Сколе, м-н. Незалежності, буд. 1; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056262.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 23 квітня 2019 року.