Ухвала суду № 81350916, 23.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.04.2019

Справа № 320/2909/19

(№ 1-кс/320/1963/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

заявника – ОСОБА_1,

представника заявника – адвоката ОСОБА_2,

слідчого – Паршина Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 12 квітня 2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого від 22 січня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018080140004107 від 28 грудня 2018 року.

В обґрунтування вимог скарги заявник вказує, що 20.07.2018 року біля 19 години вечора, на привокзальній площі м. Мелітополь його було побито громадянином ОСОБА_3 та незнайомим йому чоловіком, який був разом з ОСОБА_3, металевим прутом, руками і ногами, та забрано грошові кошти з сумки. При цьому було спричинено тілесні ушкодження: синці голови, правого надпліччя та верхніх кінцівок; садна лівого передпліччя; травматичний набряк м’яких тканин правої кисті, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком спеціаліста № 100 від 23.07.2018 року. Одразу, 20.07.2018 року він звернувся до відділу Національної поліції м. Мелітополя із заявою про вчинення кримінального правопорушення, однак йому було відмовлено у прийнятті заяви та в порушення вимог діючого законодавства не було надано направлення на проходження експертизи, у зв’язку з спричиненням тілесних ушкоджень. 23.07.2018 року він повторно подав заяву до канцелярії Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області про внесення відомостей до ЄРДР за фактом спричинення тілесних ушкоджень, до якої додав висновок експерта про отримані тілесні ушкодження.

У зв’язку з тим, що відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не були внесені в порушення вимог ст. 214 КПК України, заявник 07.11.2018 року звернувся зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.12.2018 року була задоволена, зобов’язано уповноважених осіб Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області внести відомості до ЄРДР на підставі його заяви від 23.07.2018 року.

25.03.2019 року ОСОБА_1 отримав відповідь з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області про те, що 22.01.2019 року кримінальне провадження за його заявою було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Копію вказаної постанови він отримав лише 08.04.2019 року в канцелярії Мелітопольського ВП ГУНП. Вважає, що вказана постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, протиправною та постановленою з порушенням вимог діючого КПК України, оскільки після внесення відомостей до ЄРДР його не було визнано потерпілим, у зв’язку із чим не були відібрані у нього пояснення стосовно події яка сталась 20.07.2018 року. Крім того, слідчим не було прийнято до уваги у якості доказу диск з відео, на якому достеменно вбачається, що саме ОСОБА_3 почав конфлікт із заявником та саме ОСОБА_3 наносив удари йому по тулубу.

Таким чином вважає, що при розгляді його заяви грубо порушено вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства, а тому постанова про закриття кримінального провадження від 22.01.2019 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні заявник та його представник – адвокат ОСОБА_2 підтримали скаргу в повному обсязі, просили її задовольнити та скасувати постанову слідчого від 22 січня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018080140004107 від 28 грудня 2018 року.

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, оскільки вважає, що спірна постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства.

Вислухавши пояснення заявника, його представника, слідчого, вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080140004107 від 28 грудня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у вигляді синців на голові, правого передпліччя 20.07.2018 року, приблизно о 19 годині громадянином ОСОБА_3, перебуваючи на привокзальній площі в місті Мелітополі шляхом нанесення ударів по тулубу.

Постановою слідчого Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 від 22 січня 2018 року вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні невстановленої особи, складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вказана постанова про закриття кримінального провадження мотивована тим, що за результатами проведеного досудового розслідування факт спричинення ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не підтвердився, та будь-яких інших ознак кримінальних правопорушень виявлено не було.

Однак з таким висновком слідчого погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається скаржник, заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова в обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «ОСОБА_5 проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Однак в даному випадку, слідчим у повному обсязі не проведено слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення.

Слідчим не було допитано свідків, потерпілого, не з'ясовано, яким чином вчинено злочин та не встановлено осіб, які його вчинили, не проведено перехресний допит свідків щодо усунення розбіжностей в їх поясненнях, не досліджений диск з відеозаписом події, яка відбулась 20.07.2018 року біля 19 години на привокзальній площі м. Мелітополя.

Відтак, слідчому необхідно всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження; встановити, перевірити, належно оцінити усі зібрані докази у сукупності та прийняти рішення з підстав, передбачених законом, які входять до його повноважень.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини. Важливою властивістю постанови про закриття кримінального провадження є логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, наведене в оскаржуваній постанові, не можна вважати достатньо переконливим. Крім того, слід зазначити, що вступна, мотивувальна та резолютивна частини постанови містять неточності в її викладенні стосовно кваліфікації кримінального правопорушення (злочину).

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

У зв'язку з викладеним, оскаржувана постанова від 22 січня 2018 року підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження - поверненню для продовження досудового розслідування, в ході досудового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки та виконати всі необхідні слідчі дії.

Керуючись ст. ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Постанову слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 від 22 січня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018080140004107, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2018 року - скасувати.

Матеріали кримінального провадження № 12018080140004107 від 28 грудня 2018 року, направити до СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області для подальшого проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: В.А.Фомін