Рішення № 81350391, 04.04.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/307/17

Провадження № 2/316/37/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі головуючого судді Бульби О.М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу №316/307/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 р. позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач), в особі свого представника ОСОБА_2, який діяв на підставі письмової довіреності (а.с.13), звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача – ОСОБА_1, в якій зазначає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 17.09.2007 р. було укладено кредитний договір №ZPA0G100001762, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 18700,00 Доларів США у термін до 16.09.2022 р. та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. Однак, відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 28.11.2016 р., відповідач має заборгованість за кредитним в розмірі 5789,41 Доларів США, що за курсом 25,71, відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.11.2016 р. становить 148903,63 грн., яка складається з наступного:

- 5789,41 Доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом у період з 26.11.2014 по 28.11.2016 р.р..

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості за кредитним договором та суму судових витрат.

Ухвалою від 06.03.2018 р. Енергодарського міського суду Запорізької області, у складі головуючого судді Капустинського М.В. було задоволено заяву відповідача ОСОБА_3 та скасовано заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2017 р., справу призначено до розгляду по суті (а.с.103).

У зв’язку з закінченням повноважень судді Капустинського М.В. розпорядженням №13-158 від 24.05.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи (а.с.110) та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дату справу розподілено до провадження судді Бульби О.М. (а.с.111)

Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області Бульби О.М. від 25.05.2018 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с.112).

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з’явився повторно, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з суду (а.с.122, 136).

Відповідно до ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.134), заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав. В матеріалах справи наявна письмова заява відповідача від 11.04.2017 р., відповідно до якої він просить розглядати справу без його участі за присутності свого представника – ОСОБА_4 за письмовою довіреністю (а.с.29).

В судове засідання представник відповідача за письмовою нотаріально посвідченою довіреністю (а.с.30) – ОСОБА_4 (далі – представник позивача), належним чином повідомлений про час та місце слухання справи не з’явився. Надав до суду заперечення проти позовної заяви (а.с.52-58) та письмові пояснення (а.с.137-139) згідно змісту яких зазначає на неправомірність та безпідставність позову, враховуючи, також, як рішення Енергодарського міського суду від 09.03.2011 р. яким з ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за тим же Кредитним договором №ZPA0G100001762 від 17.09.2007 р. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто 6055,54 доларів США так і на те, що даний Кредитний договір було за безперечно Іпотечним договором №ZPA0G100001762 від 17.09.2007 р., що визначено в пункті 35.2 Іпотечного договору. Відповідно до умов Іпотечного договору, в забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором, ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру №6 в будинку №15, розташовану по вулиці Комсомольській в м.Енергодарі Запорізької області, загальною площею 34,00 кв.м., жилою площею 17,8 кв.м.

При цьому, 04.08.2011 р. рішенням Енергодарського міського суду по справі №2-262/11 задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZPA0G100001762 від 17.09.2007 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, Іпотекодержателю ПАТ КБ «Приватбанк» надано право продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу, як передбачено ст.38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, визначеної на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з правом отримання витягу з Державного реєстру власності, яке ухвалою Апеляційного суду Запорізької області залишено без змін.

04.09.2013 р. рішенням Енергодарського міського суду по справі №316/918/13-ц задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та останнього виселено з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40171386 від 25.10.2013 р., виконавче провадження про виселення ОСОБА_3 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі).

Згідно виписки з Реєстру іпотек, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, ще 27.04.2015 р. переоформлена приватним нотаріусом Енергодарського нотаріального округу ОСОБА_5 на особу ОСОБА_6

Також, представник відповідача зазначає, що працівники Банку отримували всі судові рішення за своїми попередніми позовами, що підтверджується зробленим записом на заяві про видачу копій судових рішень, а отже вважає, що позивач хоче свідомо, вже втретє, стягнути з Відповідача одну і ту ж заборгованість за Кредитним договором №ZPA0G100001762 від 17.09.2007 р.

Просить відмовити в позові ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутності представника позивача, відповідача та представника відповідача, суд, враховуючи, що обов’язок учасника справи з’являтися в судове засідання за викликом суду наявний лише в разі, якщо його явка визнана судом обов’язковою відповідно (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України) тазгідно приписів п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасник справи зобов’язаний виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом, при цьому ч.4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, а також у зв’язку з відсутністю від сторін та представника відповідача, клопотань або заяв про відкладення слухання справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку:

Згідно з ч.3 ст.3ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено 17.09.2007 р. Кредитний договір №ZPA0G100001762 (далі – Кредитний договір) (а.с.8-10), що визнається стороною відповідача.

Згідно п.1.1. розділу 1 «Предмет договору», п.7.1. розділу 7 «Особливі умови» Кредитного договору, Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти шліхом видачі готівки через касу в розмірі 18700 доларів США, з яких 16000 доларів США на придбання нерухомості та 2700 доларів США – сплата страхових платежів у випадку та в порядку передбаченому п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору.

Згідно п.7.3. розділу 7 «Особливі умови» Кредитного договору – забезпеченням виконання по даному договору виступає Іпотека (а.с.10-зворот).

Зі змісту Іпотечного договору від 17.09.2007 р. (а.с.44-47) (далі – Іпотечний договір) встановлено підтвердження посилань сторони відповідача на зазначене вище, у Кредитному договорі, щодо забезпечення іпотекою виконання Іпотекодавця за Кредитним договором укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, строк розмір кредиту, період сплати, тощо зазначеного в п.35.2 цього Договору (п.2 р.1 «Предмет договору») (а.с.44). Предметом же даного Іпотечного договору є нерухоме майно зазначене в п.35.3 цього договору (п.7 р.1 «Предмет договору» Іпотечного договору) (а.с.44-зворот).

Згідно п.35.2. розділу «Предмет Іпотеки» Іпотечного договору (а.с.46-зворот), передбачено, що за цим договором за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язання Іпотекодавця за Кредитним договором від 17.09.2007 року №ZPA0G100001762, укладеного між Банком та Іпотекодавцем по: поверненню кредиту, наданого у вигляді не відновлюваної лінії, в сумі 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) доларів США (далі по тексту Кредит) на строк з «17» вересня 2007 року по «16» вересня 2022 року на наступні цілі: 16000 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 2700 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць у Період сплати з «20» по «25» число кожного місяця; щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у Період сплати сумою 282 (двісті вісімдесят два) долари США 18 центів для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по: кредиту, відсотках за користування кредитом, винагороди, комісії; сплата відсотків за користування кредитом. При порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню Кредиту, у розмірі 2,49% за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані згідно цього пункту договору відсотки сплачуються Позичальником окремо понад суми щомісячного платежу за кредитом разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу; сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, а також щомісяця в Період сплати 0,20% від суми виданого кредиту; відсотків за дострокове погашення кредиту, згідно з п.3.11 Кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 Кредитного Договору; сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов’язань зі сплати відсотків. Винагороди за надання фінансового інструмента, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодовувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

Згідно п.35.3 розділу «Предмет Іпотеки» Іпотечного договору, в забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та Іпотекодавцем зобов’язань за цим Договором, Іпотекодевець надав в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру №6 в будинку №15 розташованого по вулиці Комсомольській в місті Енергодарі Запорізької області (а.с.46-зворот).

Згідно пунктів 8.10., 8.11. розділу «Права та обов’язки сторін» Іпотечного договору, У разі звернення стягнення на Предмет іпотеки згідно п.18.8 цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити в рахунок Предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценті, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предмету Іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог. Достроково стягнутий наданий під забезпечення іпотекою кредит, відсотки, винагорода за надання фінансового інструменту, винагороди за користування кредитом при настанні будь з якої умов передбачених п.18.8.2 цього договору (а.с.45).

Пунктом 18.8.2. розділу «Права та обов’язки сторін» Іпотечного договору, передбачено звернення стягнення на предмет Іпотеки, у тому числі, з підстав порушення Іпотекодавцем зобов’язань передбачених умовами Кредитного договору незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань за Кредитним договором (а.с.45).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Судом встановлено, що згідно рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09.03.2011 р. по справі №2-263 за 2010 рік за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_3 (відповідача за даним позовом), у зв’язку з порушенням виконання зобов’язань за Кредитним договором №ZPA0G100001762 від 17.09.2007 р. (тобто за Кредитним договором, що є предметом розгляду даної цивільної справи) було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 6055,54 долари США (а.с.40-40зворот) дане рішення набуло чинності 23.01.2011 р..

Крім того, 04.08.2011 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (справа №2-262/2011 р.) про звернення стягнення на іпотечне майно (а.с.48-50зворот). Так згідно змісту описово-мотивувальної частини даного рішення, позивачем зазначено, що відповідач має заборгованість станом на 26.10.2010 р. в сумі 23891,989 доларів США (а.с.49) та судом в рахунок погашення заборгованості в зазначеному розмірі звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру розташована за адресою: АДРЕСА_1, при цьому надано Іпотекодержателю – ПАТ КБ «ПриватБанк» право права продажу предмета іпотеки (а.с.50зворот). Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с.37-38). Як вбачається зазначено надано право на реалізацію предмета іпотеки із заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 23891,989 доларів США, яка є більшою ніж сума наданого відповідачу розміру кредиту.

Також, на підставі рішення Енергодарського міського суду від 04.09.2013 р. по справі №316/918/13-ц (а.с.39) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 було виселено з квартири, що є предметом іпотеки, що підтверджується постановою державного виконавця від 25.10.2013 р. про закінчення виконавчого провадження (а.с.42-зворот). Та відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, квартира, яка перебувала в іпотеці відповідно до Іпотечного договору (а.с.46-зворот п.35.2) та перебувала з 11.10.2007 р. у власності ОСОБА_3 (а.с.41) належить на праві власності з 27.04.2015 р. - ОСОБА_6 (а.с.41-зворот).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час звернення позивача до суду тобто від 19.10.2016 р.) зазначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Сутність цього права полягає в тому, що дозволяє задовольнити вимоги кредитора у разі невиконання боржником свого зобов'язання за рахунок іпотечного майна незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ч.1 та 2 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 10.10.2018 р. по справі №404/5354/16-ц, забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що позивач скористався наданим йому правом як звернення до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок виконання основного зобов’язання, що визначено як умовами Іпотечного договору так і приписами зазначених вище положень законодавства та реалізував це право шляхом продажу предмету іпотеки, у зв’язку з чим задовольнив свої вимоги за основним зобов'язанням, так і правом дострокового стягнення заборгованості по Кредитному договору. При цьому, пред’явивши вимогу до відповідача про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором, що вбачається з рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09.03.2011 р. по справі №2-263 за 2010 рік, позивач змінив строк виконання зобов’язань за цим Договором, а отже посилання позивача на термін дії даного Кредитного до 2022 року є безпідставним.

Крім того, аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.4-6зворот), судом встановлено, що позивач в розмір заборгованості включив період з 21.09.2007 р. по 28.11.2016 р. без врахування розміру заборгованості які були стягнути з відповідача на користь позивача рішеннями суду. Крім того, як зазначалось та визначено ст.1050 ЦК України, змінивши строк виконання зобов’язання шляхом пред’явлення позову по якому 09.03.2011 р. судом було ухвалено рішення (справа №2-263 за 2010 р.), позивач втратив право нарахування процентів за кредитом. Однак зазначене позивачем не враховано.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі оскільки їх не доведено позивачем та спростовано наданими суду стороною відповідача доказами.

Щодо розподілу судових витрат:

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та положення ст.141 ЦПК України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 95, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд–

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити у повному обсязі.

Рішення в повному обсязі складено 12.04.2019 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба