Рішення № 81349963, 22.04.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7229/18

2/310/269/19

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі секретаря судового засідання: Бевз О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018р. АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.03.2010р., яка виникла станом на 09.07.2018р., у розмірі 14039,11 грн., яка складається з: 4823,53 грн. – відсотків за користування кредитом, 10274,09 грн. – нарахованої пені, 500,00 грн. і 644,72 грн. – штрафів.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.41-42).

Ухвалою суду від 28.11.2018 року була задоволена заява відповідача про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні (а.с.57-58).

12.02.2019 року позивач подав уточнену позовну заяву (а.с.86-89), в якій просив стягнути заборгованість станом на 09.07.2018р., у розмірі 22581,42 грн., яка складається з: 2697,95 грн. – тіла кредиту, 1184,72 грн. – процентів за користування кредитом, 17147,25 грн. – нарахованої пені, 500,00 грн. і 1051,50 грн. – штрафів.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року було прийнято уточнену позовну заяву до розгляду (а.с.98).

В обґрунтування позову представник позивач посилається на те, що 25.03.2010р. року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 5200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Пам’яткою клієнта,Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписанням даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3 і п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 09.07.2018р. має заборгованість в загальній сумі у розмірі 22581,42 грн.

Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 (за довіреністю) у судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (а.с.104).

В підготовчому судовому засіданні відповідач позовні вимоги банку не визнав. Подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с.63).

За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив таке.

25.03.2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, за яким останній отримав кредит у розмірі 5200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 25.03.2010р. вбачається, що позичальник надав свою згоду на те, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою позивача (а.с.78) встановлено, що остання кредитна картка за договором була отримана відповідачем 10.04.2014 року з терміном дії – 10/19.

Тарифами Банку встановлена базова процентна ставка за користування кредитом – 2,5% на місяць, а за тратами, здійсненими з 01.09.2014р. – 2,9%, з 01.04.2015р. – 3,6%. Клієнт має вносити щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним щомісячний платіж у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку боргу, а з 01.04.2014р. - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку боргу.

Згідно з п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на платіжну картку встановлюється за рішенням банку, клієнт надає право банку у будь-який момент змінювати кредитний ліміт.

У відповідності до п 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором

Відповідно до п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, статтями 1049, 1050 якого передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором (а.с.90-92), з якого вбачається, що відповідач має заборгованість за договором станом на 23.01.2019 року в загальній сумі 22581,42 грн., яка складається з: 2697,95 грн. – тіла кредиту, 1184,72 грн. – процентів за користування кредитом, 17147,25 грн. – нарахованої пені, 1551,50 грн. – штрафи.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

За умовами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом встановлено, що останнє погашення кредиту здійснено відповідачем 22.12.2016 року, що підтверджується випискою по руху коштів на картрахунку і розрахунком заборгованості ( а.с.73-77, 90-92).

Банк звернувся до суду з позовом 27.08.2018 року (інформація про поштове відправлення - а.с.35), тобто в межах позовної давності.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що позивачем на суму заборгованості за тілом кредиту і процентів (2697,95 грн. і 1184,72 грн.) нарахована пеня у загальному розмірі 17147,25грн. і штрафи в загальній сумі 1551,50 грн. (500,00+1051,50).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Суд вважає за необхідне застосувати до цих правовідносин статтю 551 ЦК України.

Так, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 2 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві, встановленому статтею 11 ЦПК України та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Такі правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, від 14 жовтня 2016 року у справі №6-473цс16.

Зважаючи на те, що розмір неустойки заявлений позивачем до стягнення майже в п’ять разів більший від розміру збитків (3882,67 грн.), суд вважає доцільним застосувати до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити визначений позивачем до сплати розмір пені до 4000,00грн., що не суперечить вимогам законодавства.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. і 1051,50 грн., то суд приходить до такого.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, 2.1.1.12.2.2 і 2.1.1.12.6.1 (а.с.14-20), передбачено застосування пені, як виду цивільно - правової відповідальності, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору. Розмір пені встановлений Тарифами банку.

У той самий час згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 Умов та правил сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів. Тарифами банку встановлений штраф у розмірі 500,00 грн. і 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлено Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу в загальному розмірі 1551,50 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 7882,67 грн., а саме: 2697,95 грн. –тіло кредиту, 1184,72 грн. – проценти за користування кредитом, 4000,00 грн. – пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с.94,96).

Враховуючи вимоги пропорційності, а саме часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» на 35%, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «Приватбанк» сплачена сума судового збору у розмірі 672,35 грн.

На підставі викладено, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 549, 610, 629, 1049,1050 ЦК України, ст.ст. 4,12,13, 81,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570):

- заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.05.2010 року у сумі 7882,67 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні шістдесят сім копійок), яка складається з: 2697,95 грн. –тіло кредиту, 1184,72 грн. – проценти за користування кредитом, 4000,00 грн. – пеня;

- судові витрати у розмірі 672,35 грн. (шістсот сімдесят дві гривні тридцять п’ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. П. Прінь