Рішення № 81349066, 18.04.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.04.2019

ЄУ № 420/1958/18

Провадження №2/420/167/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідачів, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, розташоване за адресою: вул. Садова, 12, с.Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, яке залишилося після ОСОБА_4, померлого 14.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.01.2018 помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Садова (раніше – вул. Кірова), 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області. Вона як донька померлого є спадкоємицею першої черги, спадкоємців, які мають обов’язкову частку у спадщині, не має, відповідач ОСОБА_3 – її рідна сестра – на спадщину не претендує, заповіт на користь третіх осіб відсутній. Спадщину після смерті батька вона прийнята, оскільки у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Але реалізувати свої спадкові права не має можливості, оскільки нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене домоволодіння, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували належність домоволодіння померлому ОСОБА_4 У зв’язку з чим вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 03.01.2019.

03.01.2019 підготовче судове засідання не відбулося у зв’язку з відпусткою судді. Підготовче судове засідання призначено на 05.02.2019.

05.02.2019 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2019 у зв’язку з витребуванням доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 05.03.2019.

05.03.2019 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 03.04.2019.

03.04.2019 судове засідання відкладено до 18.04.2019 у зв’язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи.

Учасники справи в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач в позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області надав заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами згоден в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_3 заяв, клопотань чи відзиву на позов не надходило.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів справи та без фіксування судового засідання технічним засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до наступного.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 14 січня 2018 року в с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області помер батько позивача – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД № 513599, виданим 18.01.2018 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Садова, буд. 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, яке складається з: житлового будинку під літ. «А-1» загальною площею 65,30 кв. м, млощею службової добудови 21,50 кв. м, загальною корисною площею 66,0 кв. м, рік забудови - 1968; 4-х сараїв, льоху, огорожі, ринкова (оціночна) вартість якого згідно звіту Новопсковського РБТІ про оцінку майна складає 56284,00 грн.

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії V-ЕД № 281909 від 23.07.1991, де в графі батько вказаний «Овчаренко Віктор Олексійович»; свідоцтвом про шлюб серії І-ЕД № 223438, виданим 09.06.2016 виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, згідно якого позивач після реєстрації шлюбу змінила прізвище «Овчаренко» на «Рожкова».

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла, звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк 21.05.2018 до приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, де 21.05.2018 була заведена спадкова справа №62446050, (номер у нотаріуса 137/2018), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №51984665 від 21.05.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_4 03.09.2018 позивач звернулася до приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: вул. Садова, 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області.

Однак, постановою нотаріуса від 03.09.2018 про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 12, розташований за адресою: вул. Садова, с.Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, що залишився після смерті ОСОБА_4, померлого 14.01.2018, з посиланням на відсутність документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказаний будинок.

В даний час позивач бажає реалізувати своє право на спадщину за законом після смерті батька, однак не може цього зробити так як відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – житловий будинок.

З приводу належності домоволодіння за адресою: вул. Садова, 12, с.Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Згідно листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно регулюється Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що набрав чинності з 27.01.2005.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинним нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення. Отже, виникнення права власності у спадкодавця на житловий будинок не залежало від державної реєстрації цього права.

Оскільки, житловий будинок, що є предметом даного позову, був побудований в 1968 році, до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок державної реєстрації зазначеного житлового будинку, повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 (далі – Інструкція).

Відповідно до Інструкції, об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

У період чинності вказаної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися у тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Отже, записи у погосподарських книгах можуть визнаватися в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до довідки №400 від 08.04.2019, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області, згідно запису в погосподарській книзі ОСОБА_2 сільської ради, особовий рахунок № 0609-1, головою домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Садова, 12, в с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області по 14.01.2018 був ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який виписаний у зв’язку зі смертю.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, в судовому засіданні підтверджено право власності померлого ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: вул. Садова, 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області.

Вказані обставин також підтверджуються планом системи газопостачання будинку, розташованого за адресою: вул. Калініна (тепер – Садова), 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, з якого вбачається, що замовником вказаного плану є ОСОБА_4.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, подружжя, батьки.

З дослідженої судом спадкової справи № 137/2018 до майна померлого 14.01.2018 ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, окрім позивача ОСОБА_1, є також його донька - відповідач ОСОБА_3, яка спадщину після батька прийняла, подавши у визначений законом шестимісячний строк, а саме 13.06.2018, до приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

З матеріалів спадкової справи щодо майна померлого 14.01.2018 ОСОБА_4 вбачається, що спадкодавцем заповіт за життя не складався, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51984553 від 21.05.2018.

Таким чином, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 виступають позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3

Належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини, в тому числі на користь іншої особи, або усунута від права на спадкування після батька ОСОБА_4, померлого 14.01.2018, позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не надано, і судом під час розгляду справи не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 1267 та ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правила ст. ст. 1267, 1278 ЦК України та при розподілі спадщини, частка в якій не визначена за конкретним спадкоємцем, необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

Судом встановлено, що спадкодавцю належав житловий будинок, розташований за адресою: вул. Садова (Калініна), 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області.

Спадкоємцями вказаного нерухомого майна є діти померлого, спадкоємці першої черги відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, а саме: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач), що підтверджується матеріалами спадкової справи №137/2018, тому відповідно вони мають рівні частки у спадщині, тобто кожна по 1/2 частки.

Виходячи зі встановлених обставин справи та з огляду на те, що відповідно до вимог закону позивач належним чином прийняла спадщину після смерті батька як спадкоємець першої черги за законом, але у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно не може оформити на це майно право власності, що унеможливлює в повній мірі володіння та користування ним, враховуючи те, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання за позивачем права власності на1/2 частку спадкового майна - житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Садова (Калініна), 12, с.Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_4, померлого 14.01.2018.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 176,20 грн. з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕЛ 033079, виданий Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області 15.07.2016, право власності на 1/2 частку домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Садова (Калініна), 12, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, вартістю 1/2 частки - 28142,00 гривень, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 14 січня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336623, місцезнаходження: вул. Миру, 17, с. Риб’янцеве Новопсковського району Луганської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕЛ 033079, виданий Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області 15.07.2016, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. (сто сімдесят шість грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії ЕН 929413, виданий Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області 07.09.2013, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕЛ 033079, виданий Новопсковським РВ УДМС 15.07.2016, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. (сто сімдесят шість грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: В.В. Пронька