Рішення № 81348952, 29.03.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1584/19

н.п. 2/415/929/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.19 р.

Лисичанський міський суд в особі головуючого судді Фастовця В.М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Луганської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь вартість відшкодування моральної шкоди за час перебування ним під слідством і судом, виходячи з розміру п’яти тисячі гривень за кожен місяць перебування під слідством та судом з 27 вересня 2017 року по 15 лютого 2018 р. у кількості 4,5 місяців, а саме 22500 грн.. В обґрунтування позову послався на те, що він був незаконно притягнутий до кримінальної та адміністративної відповідальності.

На позовну заяву представником відповідача надано заперечення, в яких зазначено, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено вичерпний перелік підстав,за наявності яких підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові та випадків,при настанні яких виникає право на відшкодування. Статтею 1 вказаного Закону визначені підстави відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, зокрема:

1) незаконне засудження, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконне застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконна конфіскація майна, незаконне накладення штрафу;

3) незаконне проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Ст. 2 вказаного Закону визначено підстави для виникнення права на відшкодування шкоди, зокрема:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Лисичанський міський суд Луганської області постановою від 15.02.2018 по справі № 415/6707/17 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрив у зв’язку із перебігом строку притягнення до адміністративної відповідальності. У межах провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, вказані у п. 2 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону, адміністративні стягнення щодо ОСОБА_1 не були застосовані, а тому до спірних правовідносин положення вказаного закону не підлягають» застосуванню. Слідчий Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області постановою від 09.10.2017 кримінальне провадження № 12017130240002042 від 28.09.2017 по факту дорожньо-транспортної пригоди за ч. 1 ст. 286 КК України закрив у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто у період часу з 28.09.2017 (моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) по 09.10.2017 (моменту винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002042 від 28.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України) ОСОБА_1 не перебував під слідством. У свою чергу у ч. 3 ст. 13 Закону зазначено, що відшкодування моральної шкоди здійснюється «за час перебування під слідством чи судом».Для застосування до особи поняття «перебування під слідством», яке вживається у ст. 13 Закону остання повинна мати статус підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні. Згідно п. 17 ч. З ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим - особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України (ч. 2 ст. 42 КПК України). Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У ч. 6 ст. 4 Закону надано визначення поняття «моральна шкода», відповідно до якого моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає, в чому полягала спричинена йому моральна шкода, не наводить обґрунтованих пояснень та доказів щодо застосування до нього фізичного чи психічного впливу.Згідно з положеннями п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.Будь-яких доказів ОСОБА_1 на підтвердження зазначеного не надає.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон).

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Крім того, ст. 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі ст.1 ч.1 п.п.1,2 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, та незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

За правилами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. Глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що 28 вересня 2017 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002042 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фабулою: «27.09.2017 приблизно об 11 годині, по вулиці ім. В.Сосюри, 115 а в м. Лисичанську Луганської області, відбулося попутне зіткнення між автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та велосипедом під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого велосипедист ОСОБА_1 був доставлений в травмпункт Лисичанської ЦМЛ з діагнозом: забій м’яких тканин шиї, садно лівого колінного суглобу».

Висновком судово – медичної експертизи встановлено, що: «При зверненні до травмпункту 27.09.2017 ОСОБА_1 був встановлений діагноз: ушиб м’яких тканин шиї, садна області лівого колінного суглобу. При проведенні експертизи потерпілого 09.10.2017 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Утворились ушкодження від взаємодії з твердими предметами можливо в час та за обставин, вказаних в постанові і відносяться: садно лівого колінного суглобу – до легкого тілесного ушкодження; ушиб м’яких тканей шиї – клінічними даними не доведений і у зв’язку з цим не може бути врахований при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Слідчий Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області постановою від 09 жовтня 2017 року кримінальне провадження № 12017130240002042 від 28.09.2017 за фактом дорожньо – транспортної пригоди за ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Копії матеріалів направлено начальнику ДПП в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному для вирішення питання щодо притягнення особи, в діях якої можуть вбачатись ознаки адміністративного правопорушення, до відповідальності відповідно до КУпАП.

17.10.2017 інспектором ДПП у містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному складено у відношенні ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 244976 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Лисичанський міський суд Луганської області постановою від 15 лютого 2018 р. провадження у справі відносно ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв’язку з перебігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки з аргументів та доданих до позовної заяви доказів, не вбачається права позивача на отримання моральної шкоди за вимогами цивільного законодавства та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури та суду».

Так, позивачу не пред’являлася підозра у кримінальному провадженні, не обирався запобіжний захід та стосовно нього протиправно не вчинялися інші процесуальні дії, передбачені ст.1 ч.1 п.п.1 Закону.

Також, з постанови Лисичанського міського суду від 15 лютого 2018 р. вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача хоча і було закрито, однак передбачені ст.1 ч.1 п.2 Закону адміністративні стягнення до позивача ні цією постановою, ні будь-якою іншою не застосовувалися, винним у скоєнні адміністративного правопорушення він не визнавався.

Таки чином, у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди із зазначених у позові підстав.

Що стосується посилання позивача на інші допущенні з його точки зору порушення, а саме – нескладання протоколу про адміністративне правопорушення відносно другого учасника ДТП, неналежне зібрання матеріалу, що порушило розумні строки розгляду справи, то такі порушення не передбачені Законом у якості підстав для відшкодування моральної шкоди. Окрім того, позивачем суду не надано доказів того, що будь-яким органом не складення протоколу відносно другого учасника ДТП було визнано протиправним,

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 7, 10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, що мешкає: АДРЕСА_1, до Головного управління Національної поліції Луганської області (м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16, ЄДРПОУ 40108845), Державного казначейства України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення 08 квітня 2019 р..

Суддя: