Рішення № 81346446, 18.04.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2178/18

Провадження по справі 2/305/152/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Орос С.Ю.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Рахівської РДА про зміну рішення комісії з питань захисту прав дитини та визначення порядку відвідування дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі Позивач) в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач 1) та Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі Відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про зміну рішення комісії з питань захисту прав дитини та визначення порядку відвідування дитини. Позов мотивувала тим, що з 28.07.2012 року по 04.12.2017 року сторони перебували у шлюбі, за час якого у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з Позивачем. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2016 року Відповідач зобов’язаний сплачувати на користь Позивача аліменти на утримання доньки щомісячно, у твердій грошовій сумі, у розмірі по 1000 гривень, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації від 04.05.2017 року Відповідачу надано дозвіл на виховання та спілкування з малолітньою донькою у присутності Позивача за місцем проживання доньки та встановлено такий порядок зустрічей: першу неділю місяця у вівторок, середу та четвер з 10.00-18.00 год та в день народження доньки. Рекомендовано ОСОБА_3 не створювати перешкод під час зустрічей, а в разі непорозумінь та спорів з питань виховання та спілкування з дочкою, невиконання даного рішення однією зі сторін, друга має право звернутися з позовом про вирішення спірних питань. У період з 04.05.2017 по дату звернення до суду у відносинах між сторонами з приводу виховання та спілкування відповідача змінилися обставини, ніж ті, що мали місце станом на 04.05.2017 року. Так, з 01.09.2018 року донька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, розпочала відвідування ясельної групи ДНЗ №4 смт Великий Бичків. З 01.09.2018 року ОСОБА_3 після дострокового виходу з відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, продовжила працювати вчителем англійської мови у початкових класах Великобичківської ЗОШ І-ІІ ступенів №3. Таким чином, щотижня з понеділка по п’ятницю, крім вихідних, святкових та неробочих днів, Позивач у період з 09 год 00 хв перебуває на робочому місці, а донька сторін, у період з 08.00 по 18.00 год 30 хв знаходиться у дошкільному закладі. Протягом періоду часу з 04.05.2017 року по день звернення до суду Відповідач відвідував доньку тільки одного разу у вересні 2018 року, де за місцем проживання Позивача сварився, сперечався, принижував честь і гідність Позивача у присутності близьких і рідних. За даним фактом Позивач змушена була звернутися до органів поліції для припинення протиправних дій відповідача. У жовтні 2018 року Відповідач намагався побачитися з донькою, проте у зв’язку з перебуванням доньки Позивача та ОСОБА_3 поза місцем проживання останніх та неможливістю Позивача бути присутньою при зустрічі Відповідача з донькою через режим роботи, а також через неможливість порушення режиму роботи у ДНЗ №4 смт.Великий Бичків, Відповідач фактично не мав змоги бачитися з дитиною. За таких обставин рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації від 04.05.2017 року не виконується з об’єктивних причин. Про факти невиконання, нібито Позивачем рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації від 04.05.2017 року Відповідач вимагає від представників органу місцевого самоврядування складати акти про вчинення Позивачем перешкод у спілкуванні останнього з донькою. Такі факти відвідування Відповідачем дитини негативно відображаються на здоров’ї дитини та, водночас, порушують її права на спілкування з батьком. Позивач особисто через свого представника 03.10.2018 року намагалися добровільно дійти згоди з Відповідачем щодо подальшого порядку відвідування Відповідачем доньки сторін, проте з суб’єктивних, на думку Позивача, причин Відповідач не погоджується на запропонований Позивачем порядок спілкування Відповідача з донькою. Враховуючи місце проживання Відповідача, а це Івано-Франківська область, необхідністю приїзду останнього до місця проживання Позивача для зустрічі з донькою у Закарпатській області, неврівноваженою поведінкою Відповідача під час зустрічі з дитиною у вересні 2018 року, з урахуванням обставин проживання Позивача з донькою та установлених у регіоні традицій Позивач вважає за можливе змінити встановлений порядок відвідування Відповідачем доньки та вважає, що необхідно надати можливість Відповідачеві бачитися з донькою у присутності Позивача у першу й останню суботу місяця з 17.00 год до 18.00 год за місцем проживання ОСОБА_3 з донькою. Такий час та місце відвідування Відповідачем дитини надасть фактичну можливість Позивачу приділити належну увагу зустрічам Відповідача з донькою. З поваги до Відповідача та стану його здоров’я (псоріаз, перебування на «Д» обліку у дерматолога на фоні короткочасних нервових розладів) ОСОБА_3 вважає, що запропонований нею порядок відвідування дитини Відповідачем доньки є об’єктивним та прийнятним для обох сторін. У зв’язку з наведеним, просить ухвалити рішення, яким змінити рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації Закарпатської області від 04.05.2017 року в частині порядку відвідування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, малолітньої доньки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши такий порядок відвідування дитини: у присутності Позивача у першу й останню суботу місяця з 17.00 год до 18.00 год за місцем проживання Позивача з донькою.

Ухвалою Рахівського районного суду від 03 січня 2019 року провадження у даній справі було відкрито, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання провести 30 січня 2019 року. Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.01.2019 року було надіслано Відповідачеві разом з позовною заявою та копією доданих до неї документами та роз’яснено право Відповідача протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позовну заяву й всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам – копію відзиву та доданих до нього документів. Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримав 11.01.2019 року, однак відзив у встановлений строк суду не подав.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, вважає такий безпідставним та пояснив, що дитині вже три роки, однак він взагалі не бачить свою дочку, оскільки Позивач та її сім’я чинять йому перешкоди в цьому. Він, як батько, хоче брати участь у вихованні дитини та брати її до себе. Позивач не допускає його дитини, виганяє, а депутат, який був присутній під час його відвідування дитини, склав акт, який підтверджує факт перешкоджання йому побачення з дитиною. Він намагався побачитися з дитиною у дитячому садку й одного дня він там побув з дитиною, однак після того, як вихователь повідомила дружину про це, на наступний день ОСОБА_3 не привела дочку до дитячого садка, нібито через те, що дитина захворіла. Заявлені вимоги Позивача щодо побачення дочки лише одну годину, обмежують його права на виховання своєї дитини і він буде робити все для того, щоб донька мала можливість бачитися з ним.

Представник Відповідача ОСОБА_2 пояснив, що позов ОСОБА_3 є безпідставним, він суперечить правам Відповідача на участь у вихованні своєї малолітньої дочки, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення Відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (до зміни особистих даних 03.02.2016 року ОСОБА_6) року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого 05 січня 2016 року у подружжя народилася донька ОСОБА_5.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

У ст.15 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що дитина яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні й мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., дата набуття чинності для України 27.09.1991 р.) визначено, що "в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Зі змісту ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суди мають враховувати передусім інтереси самої дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до вимог ст.ст. 141,151 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.ст. 153,157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Положення статті 158 Сімейного кодексу України встановлює, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації 04.05.2017 року було вивчено питання доцільності участі батька ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, ОСОБА_5, та прийнято рішення, яким надано дозвіл батькові, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю АДРЕСА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності матері за місцем проживання малолітньої й встановлено зустрічатися у першу неділю місяця у вівторок, середу та четвер з 10.00-18.00 год та в день народження малолітньої ОСОБА_5. Рекомендовано матері малолітньої дитини ОСОБА_3, не створювати перешкод під час зустрічей. Роз’яснено, що у разі непорозумінь та спорів з питань виховання та спілкування з дочкою, невиконання даного рішення однією зі сторін, друга має право звернутися з позовом до суду.

Стаття 159 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. З аналізу зазначеної статті слід зробити висновок, що саме той з батьків, хто проживає окремо від дитини, наділений правом звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та перешкод у її вихованні.

Суд в ході розгляду справи не знайшов жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною чи у її вихованні, внаслідок чого порушувалися б права Позивача та вона б мала підстави для звернення до суду з даним позовом за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних її прав, свобод чи інтересів.

Посилання ОСОБА_3 на звернення до органів поліції у зв’язку з неправомірною поведінкою ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами, а тому суд вважає їх безпідставними.

У судовому засіданні ОСОБА_7 просив долучити до справи акт обстеження матеріально-побутових умов його проживання та акт депутата селищної ради від 03.10.2018 року про вчинення ОСОБА_3 перешкод ОСОБА_1 у зустрічі з дитиною, однак суд залишає зазначені докази без розгляду, оскільки вони подані з пропущенням строку для подання доказів і клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку Відповідач не подавав.

Бажання Позивача обмежити Відповідача у спілкуванні з донькою до однієї години у першу й останню суботу місяця може призвести до порушення прав ОСОБА_1 на виховання та спілкування з дитиною, та фактично призвести до втрати зв’язку батька зі своєю дочкою, у той час, коли він має бути опорою для неї. Цей зв’язок необхідний для повноцінного розвитку дитини, завдяки зв’язку з батьком вона може відчувати себе у безпеці, а також повноцінно пізнавати навколишній світ та формувати до нього своє ставлення.

Аналізуючи надані пояснення Відповідача, докази у справі, суд приходить до висновку, що сторони обоє з належним піклуванням та турботою, любов'ю ставляться до спільної дитини. Відповідач в силу своїх прав та обов’язків цікавиться життям і розвитком доньки, має на меті брати активну участь у її вихованні, спілкуватися з нею. Оскільки ОСОБА_1 проживає окремо від дитини й користується правом на її виховання обмежено, суд, враховуючи порядок участі відповідача у вихованні дитини, спілкуванні з нею, вважає, що спілкування батька і доньки повинно бути таким, як був встановлений рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській районній державній адміністрації від 04.05.2017 року, яке приймалося з урахуванням інтересів дитини, ОСОБА_5, 05.01.2016 року, а отже судовий порядок вирішення цього спору, зважаючи на те, що даний позов був пред’явлений особою, яка не наділена правом на звернення до суду з позовом, оскільки саме з нею проживає дитина і вона не надала суду жодних доказів того, що спілкування малолітньої ОСОБА_5 з її батьком ОСОБА_1 перешкоджає нормальному розвитку дитини, буде суперечити встановленим нормам Сімейного кодексу України, які регулюють дані правовідносини. З огляду на викладене суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного позову.

Питання про стягнення судових витрат ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не ставилося, тому суд питання про розподіл судових витрат не вирішує.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Рахівської РДА про зміну рішення комісії з питань захисту прав дитини та визначення порядку відвідування дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2019 року.

Суддя: В.Е. Ємчук