Рішення № 81343674, 01.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/7025/18

Провадження №2/205/1276/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: П’ята донецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27 вересня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом (а.с.1-9).

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 30 серпня 2013 року померла її мати ОСОБА_2, яка за життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу.

Померлій на праві приватної власності належали 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпро, вул.. Гвоздична, буд.43, а також житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпро, вул.. Кар’єрна, буд. 11.

На підставі акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,0723 га розташована за адресою: м. Дніпро, вул.. Кар’єрна, буд. 11.

Позивач зазначає, що вона єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2, померлої 30.08.2013 року. Звернувшись додержавного нотаріуса П’ятої Донецької державної нотаріальної контори задля належного оформлення спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, у зв’язку із чим, вона вимушена була звернутись до суду із даним позовом в якому просить визнати за нею право власності на 1\2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою : м. Дніпро (раніше назва М.Дніпропетровськ), вул. Гвоздична, буд. 43, що складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею приміщень 70,3 кв. метрів, загальною площею 66,4 кв. метрів, житловою площею 43,1 кв. метр, допоміжною площею 23,3 кв. метри, площа літніх приміщень 3,9 кв. метрів, прибудови літ А М, погрібу під А1- 1. віранди а-1, літньої кухні літ.Б, сарая (тимч.) літ.б, сарая літ.В, погріба під літ.В, сарая літ.Г, вбіральні літ. Д, душа літ.Е, сарая (тимч.) літ.Ж, сарая (тимч.) літ.З, навіса літ.К, навіса літ.Л, огорожі , інших споруд №1-10,1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 30 серпня 2013 року; визнати нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпро (раніше назва М.Дніпропетровськ), вул. Кар'єрна, буд. 11, що складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею приміщень 51,9 кв. метрів, загальною площею 51,9 кв. метрів, житловою площею 23,9 кв. метр, допоміжною площею 28,0 кв. метри, житлової прибудови літ А -1, прибудови літ.а -1, прибудови літ. а -1, козирка, фундамента літ.З, вбиральні літ.И, альтанки літ. К, душа літ. Л, літньої кухні літ.М, ганка літ.м, сарая літ.Н, навіса літ.О, сарая літ. П (тимч.), погріба літ.Р, огорожі , інших споруд №1-9,І в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 30 серпня 2013 року; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0723 гектарів, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Ленінського району м. Дніпро, вул. Кар'єрна , буд. 11, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 30 серпня 2013 року.

Ухвалою суду від 02 листопада 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.128).

Про день, час та місце судового розгляду учасники справи повідомлялись відповідно до вимог ст..ст.128-129 ЦПК України.

Позивач до суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Вимоги позову підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а.с.131).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю – ОСОБА_3, до суду надав письмову заяву, в якій просить у задоволенні позову відмовити (а.с.132).

Третя особа в особі свого представника у судове засідання не з’явилась. Про причини неявки свого представника не повідомила. Пояснень щодо предмета позову не надавала.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, з’ясувавши обставини по справі, дослідивши їх наданими доказами вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового засідання встановлено, що мати позивача – ОСОБА_2 померла 30 серпня 2013 року (а.с.30).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 15.12.1997 року ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,0723 га розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Кар’єрна, буд.11 (а.с.29).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 1986 року ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок № 11 по вул.. Кар’єрна у м. Дніпропетровську (а.с.11)

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 травня 2003 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частина житлового будинку № 43 по вул.. Гвоздичній у м. Дніпропетровську (а.с.10). Інша Ѕ частина даного житлового будинку належить ОСОБА_4 (з.а.с.50).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.31).

Постановою державного нотаріуса П’ятої Донецької державної нотаріальної контори від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 30.08.2013 року, що складалась із земельної ділянки та житлового будинку розташованих за адресою: м. Дніпро, вул.. Кар’єрна, буд.11, та на 1/2 частини домоволодіння № 43 по вул.. Гвоздичній у м. Дніпрі (а.с.33).

Із вказаної постанови державного нотаріуса вбачається, що спадкова справа № 879/2013 знаходиться на тимчасово окупованій території м. Донецька в приміщені П’ятої донецької державної нотаріальної контори.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним.

Так, відповідно до ст..316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За ст..328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту ст.ст. 1296-1298 ЦК України - питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі не визнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд зауважує, що державний нотаріус П’ятої Донецької державної нотаріальної контори відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилається на ст.ст. 49,50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на 12.07.2018 року) де зазначено підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії та можливість її оскарження, без конкретизації обставин та підстав такої відмови, зважаючи на те, що як сам нотаріус зазначає, спадкова справа знаходиться в приміщенні П’ятої донецької державної нотаріальної контори у м.Донецьку. У свою чергу позивач не надала доказів оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту прийняття нею у встановлений законодавством шестимісячний строк спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлої 30.08.2013 року, також, не доведено та не конкретизовано яке саме майно входить до спадкової маси, не надано актуальної (на момент звернення) інформації щодо права власності на спірне нерухоме майно, на яке позивач просить визнати право власності в порядку спадкування.

Згідно із ст..263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, ст.ст. 316-317, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 272 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: П’ята донецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Шавула