Рішення № 81340355, 22.04.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2946/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Барський» про стягнення штрафу та пені за порушення терміну здачі об’єкта будівництва в експлуатацію,-

В С Т А Н О В И В:

Вказана цивільна справа, в зв`язку із заявленим відводом головуючій судді Саєнко О.Б., після повторного авторозподілу, передана судді Бондаренко О.І., ухвалою судді від 31.01.2019 року прийнята до свого провадження та призначена до розгляду в підготовче судове засідання.

Позовна заява мотивована тим, що 29.07.2016 року між ОСОБА_1 та ЖБК «Барський» в особі голови ОСОБА_3 укладено договір №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» на загальну суму 454500 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

За зазначеним вище договором ЖБК «Барський» зобов'язався організувати будівництво житлового будинку по вулиці Одеській в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:04:009:0296. За цим договором ЖБК зобов'язався здати будинок в експлуатацію та передати у власність об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири №27, загальною площею 45,45 м. кв, що знаходиться в 2 секції, у 3 під'їзді, на 3 поверсі багатоквартирного житлового будинку №4, обумовлену цим договором учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок та в подальшому організувати обслуговування даного будинку.

Відповідно до п. 4.2.1 договору ЖБК зобов'язався організувати будівництво будинку та здати його в експлуатацію у IV кварталі 2017 року – І кварталі 2018 року, при умові дотримання учасниками порядку та строків сплати пайових внесків.

Пунктом 1.2. договору визначено, що учасник здійснює оплату пайового внеску по спорудженню квартири і може отримати її лише за умови оплати у розмірі 100 (сто) відсотків внеску.

Згідно додатку №1 до Договору №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 29.07.2017 року, розмір внесків на момент укладання даного договору з врахуванням площі предмету договору згідно проекту та вартості будівництва одного квадратного метра склав 454500 грн. 00 коп.

Умови вищезазначеного договору позивач ОСОБА_1 виконала в повному обсязі шляхом сплати ЖБК «Барський» 454500 грн. 00 коп.

Крім того, у відповідності до заяви ОСОБА_4 від 02.08.2016 року позивачу передано пайовий внесок у ЖБК «Барський» рівноцінний кладовій №14 загальною проектною площею 3,75 м.кв, яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, що будується по вулиці Одеська, 4 в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області та належав їй згідно договору №1 А «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 15.09.2015 року, за який позивачем сплачено 26250 грн. 00 коп.

Здача будинку ЖБК «Барський» в експлуатацію мала відбутися не пізніше останнього дня І кварталу 2018 року, що припав на 31 березня 2018 року.

Згідно п. 6.3 договору у разі порушення ЖБК терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію визначеного п. 4.2.1 договору на понад один календарний місяць ЖБК сплачує учасникові штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожен повний календарний місць прострочення.

Однак, ЖБК «Барський» вимоги договору не виконав, будинок в експлуатацію не здав, тому з нього підлягає стягненню штраф в сумі 6000 грн. 00 коп. за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року, а саме: квітень 2018 року -1000,00 грн.; травень 2018 року - 1000,00 грн.; червень 2018 року - 1000,00 грн.; липень 2018 року - 1000,00 грн.; серпень 2018 року - 1000,00 грн.; вересень 2018 року -1000,00 грн.

Пунктом 6.1. договору №22 про сплату пайових у ЖБК «Барський», передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Формами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.З ст.549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12).

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, у якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Оскільки свої обов'язки по сплаті пайового внеску позивачем виконано в повному обсязі, тому на підставі ст. ст. 611, 549, 509 ЦК України, ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відповідач - ЖБК «Барський» зобов'язаний відшкодувати їй пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 78771 грн. 70 коп.

Враховуючи те, що ЖБК «Барський» зобов'язаний відшкодувати грошові кошти за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 84771 грн. 70 коп. (штраф 6000 грн. 00 коп. та пеня 78771 грн. 70 коп.), 16.10.2018 року позивачем була направлена останньому заява-вимога, з метою досудового врегулювання спору.

У даній заяві - вимозі відповідача ЖБК «Барський» повідомлено, що у разі ігнорування або неповернення грошових коштів загальною сумою 84771 грн. 70 коп. позивачем буде подано позов та додатково понесено витрати на сплату судового збору та отримання правничої допомоги.

Зазначену вище заяву-вимогу ЖБК «Барський» не отримав, конверт повернено з відміткою «вибув».

Разом з тим, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - ЖБК «Барський» значиться будинок №104 по вул. Леніна в с. Нова Ободівка, Тростянецького району Вінницької області.

У зв'язку з тим, що відповідач грошові кошти не повертає, чим порушує права позивача, нею за викладених вище обставин пред'являється позов для їх захисту до Вінницького районного суду Вінницької області.

За договором №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 29.07.2016 року відповідач зобов'язався організувати будівництво житлового будинку по вулиці Одеській в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:04:009:0296 (виконати роботи з його штукатуренням внутрішніх стін, з встановленням внутрішніх перегородок, з виконанням цементної стяжки підлоги і т.д. п. 1.6 розділу І Предмет договору).

Виходячи з системного аналізу зазначених вище обставин, слід зазначити, що позивач за даним договором замовила виконання робіт, а відповідач зобов'язався їх виконати, тому на правовідносини, що виникли між ними поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а місце виконання договору територіально відноситься до Вінницького району Вінницької області і позивач може за своїм вибором підсудності справ звернутися з даним позовом до Вінницького районного суду Вінницької області.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь штраф за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 6000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на її користь пеню за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 78771 грн. 70 коп. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

В ході судового розгляду позивачем було збільшено позовні вимоги, згідно яких вона просила стягнути з відповідача на її користь штраф за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 8000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на її користь пеню за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 106116 грн. 41 коп. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Дана заява про збільшення позовних вимог була прийнята до розгляду ухвалою суду від 28.12.2018 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, в разі неявки відповідача просить розглянути справу в порядку заочного розгляду, збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 кооперативу «Барський» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч.11 ст.1 28 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали зазначеної цивільної справи, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016 року між ОСОБА_1 та ЖБК «Барський» в особі голови ОСОБА_3 укладено договір №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» на загальну суму 454500 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. (а.с. 7 - 13).

За зазначеним вище договором ЖБК «Барський» зобов'язався організувати будівництво житлового будинку по вулиці Одеській в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:04:009:0296. За цим договором ЖБК зобов'язався здати будинок в експлуатацію та передати у власність об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири №27, загальною площею 45,45 м. кв, що знаходиться в 2 секції, у 3 під'їзді, на 3 поверсі багатоквартирного житлового будинку №4, обумовлену цим договором учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок та в подальшому організувати обслуговування даного будинку.

Відповідно до п. 4.2.1 договору ЖБК зобов'язався організувати будівництво будинку та здати його в експлуатацію у IV кварталі 2017 року - І

кварталі 2018 року при умові дотримання учасниками порядку та строків сплати пайових внесків.

Пунктом 1.2. договору визначено, що учасник здійснює оплату пайового внеску по спорудженню квартири і може отримати її лише за умови оплати у розмірі 100 (сто) відсотків внеску.

Згідно додатку №1 до Договору №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 29.07.2017 року, розмір внесків на момент укладання даного договору з врахуванням площі предмету договору згідно проекту та вартості будівництва одного квадратного метра склав 454500 грн. 00 коп. (а.с. 124 - 15).

Умови вищезазначеного договору позивач виконала в повному обсязі шляхом сплати ЖБК «Барський» 454500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №037В601162140003 від 01.08.2016 року на суму 181800 грн. 00 коп., квитанцією №037В601163010019 від 27.10.2016 року на суму 136350 грн. 00 коп. та квитанцією №037В601170310001 від 31.01.2017 року на суму 136350 грн. 00 коп. (а.с. 17 - 19).

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 02.08.2016 року позивачу передано пайовий внесок у ЖБК «Барський» рівноцінний кладовій №14 загальною проектною площею 3,75 м.кв, яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, що будується по вулиці Одеська, 4 в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області та належав їй згідно договору №1 А «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 15.09.2015 року, за який позивачем сплачено 26250 грн. 00 коп. (а.с. 20 - 22).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Здача будинку ЖБК «Барський» в експлуатацію мала відбутися не пізніше останнього дня І кварталу 2018 року, що припав на 31 березня 2018 року.

Згідно п. 6.3 договору у разі порушення ЖБК терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію визначеного п. 4.2.1 договору на понад один календарний місяць ЖБК сплачує учасникові штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожен повний календарний місць прострочення.

Однак, ЖБК «Барський» вимоги договору не виконав, будинок в експлуатацію не здав, тому з нього підлягає стягненню штраф за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 8000 грн. 00 коп.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Пунктом 6.1. договору №22 про сплату пайових у ЖБК «Барський», передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12).

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, у якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Оскільки свої обов'язки по сплаті пайового внеску позивачем виконано в повному обсязі, тому на підставі ст. ст. 611, 549, 509 ЦК України, ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЖБК «Барський» зобов'язаний відшкодувати позивачу пеня за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 106116 грн. 41 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена заява-вимога, в якій позивач повідомила, що у разі ігнорування або неповернення грошових коштів загальною сумою 84771 грн. 70 коп. позивачем буде подано позов та додатково понесено витрати на сплату судового збору та отримання правничої допомоги (а.с. 23 - 27).

Зазначену вище заяву-вимогу ЖБК «Барський» не отримав, конверт повернено з відміткою «вибув» (а.с. 32).

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - ЖБК «Барський» значиться будинок №104 по вул. Леніна в с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області (а.с. 33 - 34).

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно абзацу 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

За договором №22 про сплату пайових внесків у ЖБК «Барський» від 29.07.2016 року, відповідач зобов'язався організувати будівництво житлового будинку по вулиці Одеській в с.Зарванці, Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:04:009:0296 (виконати роботи з його штукатуренням внутрішніх стін, з встановленням внутрішніх перегородок, з виконанням цементної стяжки підлоги і т.д. п. 1.6 розділу І Предмет договору), тобто, позивач за даним договором замовила виконання робіт, а відповідач зобов'язався їх виконати, тому на правовідносини, що виникли між ними поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при пред'явленні вказаного позову до суду звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір має бути компенсований за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Визначаючись щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

На підтвердження судових витрат позивача за надання професійної правничої допомоги до матеріалів справи надано: квитанцію до прибуткового касового ордера № 96\18 від 28.11.2018 року на суму 5000 грн. 00 коп.; ордер серії ВН № 090747 від 12.10.2018 року, детальний опис робіт наданої правничої допомоги від 28.11.2018 року та договір про надання правової допомоги від 12.10.2018 року (а.с. 87 - 91).

Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Надана суду квитанція №96/18 від 28.11.2018 року про виплату позивачем гонорару адвокатові ОСОБА_5 в розмірі 5000 грн. 00 коп., а також договір про надання правової допомоги від 12.10.2018 року не є фінансовими документами, оскільки визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 6 ст. 9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Отже, виходячи з вказаних норм Закону розрахунковим документом за надані послуги може бути розрахункова квитанція заповнена вручну, проте цей документ має бути встановленої форми та змісту.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму і зміст розрахункових документів, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350. Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3). Серед вимог до розрахункової квитанції, що визначені розділом ІV цього Положення, міститься вимога про зазначення серії (чотири літери) та номеру (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції.

Вказана вимога при видачі квитанції 96\18 від 28.11.2018 року про виплату позивачем гонорару адвокатові в розмірі 5000 грн. 00 коп. за надання професійної правничої допомоги щодо стягнення аліментів на дітей, а також договору про надання правової допомоги від 12.10.2018 року не була додержана, а тому такі документи не прийматимуться як розрахункові, в зв’язку з чим витрати на правову допомогу задоволенню не підлягають по причині недоведеності.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 509, 524, 530, 533, 549, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 141, 247, 264, 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 кооперативу «Барський», ідентифікаційний код юридичної особи – 38813555, місцезнаходження юридичної особи – 24357, Вінницька область Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, буд. № 104 на користь ОСОБА_1 штраф за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 кооперативу «Барський», ідентифікаційний код юридичної особи – 38813555, місцезнаходження юридичної особи – 24357, Вінницька область Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, буд. № 104 на користь ОСОБА_1 пеню за порушення терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію за період з 01.04.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 106116 грн. (сто шість тисяч сто шістнадцять тисяч) 41 коп.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ О.І. Бондаренко