Рішення № 81340205, 16.04.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6347/18

н/п 2/766/4663/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який змінив своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_1 08.05.2008 року укладено кредитний договір № б/н за умовами, якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно до пунктів 2.1.1,2.3,2.1.1,2.4 договору відповідач при укладенні договору дала свою згоду про прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Згідно до п..2.1.1,5.7 договору власник карткового рахунку, зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Пунктами 2.1.1,12.2 договору передбачено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснення трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, визначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується пп. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених у Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно до п.2.1.1,12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування, а при порушення позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов`язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплати банку штраф в сумі 250,00 грн. за кредитними картками +5% від суми позову(п.2.1.7.6 договору).

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не виконує належним чином свої кредитні зобов`язання з погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, у зв`язку з чим станом на 15.01.2018 року має заборгованість в сумі 35 794,24 грн., із яких: 3 578, 53 грн. – тіло кредиту; 7 789,24 грн. нарахування відсотків за користування кредитом; 22 483,89 грн. - нарахування пені; 250 грн. – штраф (фіксована частина); штраф – 1 692,58 грн.(процентна складова).

З огляду на викладене, норми ст.ст.526-527,530, 549,610, 617, 1054 ЦК України та умов укладеного договору позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.05.2008 року в розмірі 35 794,24 грн. та судові витрати в суму 1 762,00 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві ОСОБА_1 заперечувала проти позову, зазначаючи, що позовні вимоги визнає лише в сумі 3 578, 53 грн., з оглядну на те, що термін дії платіжної карти сплив у червні 2018року, тобто всі нарахування припиняються, оскільки пролонгації договору не було.

З позовом до суду позивач звернувся 31.03.2017року, тому згідно до ст.258 ЦК України по справі вбачається сплив строку позовної давності, в тому числі щодо стягнення пені до вимог про стягнення якої застосовується позовна давність в один рік.

Позивачем не надано до суду докази повідомлення її про заборгованість та не було запропоновано погасити заборгованість, а також відсутня інформацію щодо розірвання договору, що свідчить про порушення банком Умов і правил надання банківських послуг, а саме, пунктів 1.1.7.15, 1.1.7.16 щодо права банку інформувати клієнта про настання строків погашення заборгованості та пролонгація договору та збільшення суми заборгованості, здійснювалося банком, незважаючи на те, що клієнт не виконує умов договору, що є порушенням п.1.1.7.12.

Вона є багатодітною матір`ю, з 27.01.2014 року визнана інвалідом, її сім`я є малозабезпеченою, і, з грудня 2017 року отримує соціальну допомогу.

Грошові кошти в сумі 300,00 грн. 22.03.2017 року вона в рахунок погашення заборгованості за кредитом на сплачувала, проте знає, що при зарахуванні на її карту державної допомоги банк без попередження знімав грошові кошти в сумі не менше 600,00 грн., чим лишав її сім`ю коштів необхідних для виживання.

У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» виклав свої пояснення щодо наведених ОСОБА_1 у відзиві заперечень, зазначаючи, що згідно до виписки з карткового рахунку, позивачці було встановлено кредитний ліміт, яким вона користувалася, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредиту карту «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Щодо договірного списання коштів, то за договором про надання банківських послуг № б/н від 08.05.2008 року (картковий рахунок НОМЕР_1 ) клієнт має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року передбачено договірне списання банком із рахунку клієнта коштів без надання клієнтом платіжного доручення у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом(п. 1.4.).

Пунктом 6.1 Постанови встановлено, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається у договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунку платника(п.6.5)

При оформлені кредиту заява на отримання кредиту, підписана ОСОБА_1 , що підтверджує ознайомлення її з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, що свідчить про дачу нею своєї згоди на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок – це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, п. 9.3 Умов та Правил «Картрахунки відкриті на невизначений строк». Поповнення карткового рахунку в тому числі і погашення заборгованості здійснюється не лише за допомогою карти, а і через термінали самообслуговування, каси відділень, Інтернет - банкінг Приват24.

22.03.2017 року через термінал самообслуговування було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 300,00 грн. Отже, позивач мала змогу різними їй доступними шляхами здійснювати погашення заборгованості, в тому числі і через відділення банку, а тому її заперечення є необґрунтованими та такими, та свідчить про уникнення відповідальності за зобов`язанням.

За укладеним кредитним договором сторони досягли згоди і уклали договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язанні наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки.

Нарахування банком пені та штрафу проведено у відповідності до умов договору.

Посилання відповідача на те, що банком не направлялась на її адресу вимога про погашення заборгованості за договором, суперечить умовам кредитного договору, оскільки відповідач мала можливість самостійно знайомитись із балансом свого карткового рахунку, шляхом отримання інформації через Інтернет, а згідно до п.1.1.5.26 неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє власника від виконання своїх зобов`язань за договором.

Окрім того, клієнти ПАТ КБ «Приватбанк» мають можливість ознайомитися з інформацією в обслуговуючому відділенні банку, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов`язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, саме тому заперечення позивача в частині незнання наявності та суми заборгованості є необґрунтованим.

Необґрунтованими є також, заперечення відповідача стосовно строку дії договору та кредитної картки, оскільки платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляду емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в заяву та пам`ятці клієнта.

Дія кредитного договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії карти зазначено на самій картці. Отже, кредитний договір є чинний, а заперечення відповідача нічим необґрунтовано.

Заперечення ОСОБА_1 . щодо пропуску строків позовної давності, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50років.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідачем було вчинено дії, що свідчить про визнання нею боргу перед банком, згідно до виписки клієнта, вона неодноразово здійснювала погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 22.03.2017 року, підтвердженням чого є виписка з рахунку.

Отже, позивач звернувся з позовом до відповідача 08.04.2018року до спливу строку позовної давності.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеними, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи що 08.05.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк», який зміни своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник, того ж дня, отримала у Банку платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 800,00 грн. під 30% річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 у договорі підтвердила свою згоду на те, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом на бланку –заяви від 08.05.2008 року.

ОСОБА_1 у відзиві на позов визнала факт отримання кредиту в сумі 800,00грн. встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків та заперечувала лише в частині визначеного розміру заборгованості згідно наданого банком розрахунку, в тому числі щодо нарахування пені поза межами позовної давності, а також просила врахувати та надала докази на підтвердження того, що її сім`я є малозабезпеченою та отримує соціальну допомогу.

Отже, між сторонами належним чином укладено кредитний договір, оскільки заявка позичальника про видачу кредиту в сукупності з Правилами та Тарифами банку, складають зміст кредитного карткового договору, яким передбачені всі істотні умови договору, відповідно до норм ст. 638 ЦК України.

В силу статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається

Згідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання(неналежне виконання)

Оскільки ОСОБА_1 не виконувала свої договірні зобов`язання, за розрахунком ПАТ КБ «Приватбанк», у неї, станом на 15.01.2018року виникла заборгованість у загальній сумі 35 794, 4грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредиту - 3 578,53 грн.; за відсотками – 7 789,24 грн.; пені - 22 483,89 грн.; штрафу - 500 грн.. фіксована частина, та штрафу – 1692,58грн., процентна складова, що підтверджується розрахунком наданим позивачем.

У письмову відзиві відповідач, посилалась на пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим суду вважає за необхідне зазначити, що

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст.251 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(ч.4 ст.267ЦК України).

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 30.05.2018року по справі №181/467/17, згідно до п.2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, карта діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня дії картки, а не закінчення строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 19 березня 2014року у справі №6-14цс 14, від 23листопада 2016 року у справі №6-2104цс 16.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березні 2010року № СП-2010-256, які були додані банком до відзиву на позовну заяву, картка діє до останнього дня місяця зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив.

Відповідно до п.2.1.1.2.12 зазначених Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк(шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) за зверненням клієнта.

Як, вбачається із довідки банку від 17.10.2018року №373535–ВБ, картка НОМЕР_2 була видана відповідачці 11 лютого 2015року зі строком її дії до червня 2018року.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним, що строк дії кредитної картки відповідача був встановлений до червні 2018 року.

За таких обставин, враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду початок перебігу трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався з 01.06.2018 року, а щодо періодичних платежів з моменту несплати чергового платежу, зокрема щодо погашення проценті та сплати пені.

До суду з даним позовом позивач звернувся в квітні 2018 року тобто в межах строку позовної давності, загальний строк якої дорівнює три роки, а не 50 років, на які посилається позивач без належного правового обґрунтування та всупереч приписам ст. 259 ЦК України, щодо письмової форми договору про збільшення позовної давності.

При цьому, дата внесення відповідачкою останнього платежу, 22.03.2017року, через терміна самообслуговування у м. Херсоні, (вул. І.Кулика, 114-ж ) згідно до наданої банком виписки по основній картці позичальника № 4149605375215282, в рахунок погашення заборгованості виходячи з положень чинного законодавства України має значення для вирішення питання щодо переривання перебігу позовної давності, а не для вирішення моменту його спливу, оскільки сплив позовної давності пов`язується із визначенням строку виконання зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 5 78, 53 грн.

Суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, а саме за період з 31 березня 2015 року по 31 березня 2018 року, тобто за три роки, що передували зверненню банку до суду з даним позовом, виходячи з процентної ставки 30% річних, яка діяла станом на час укладення договору та за якої згідно з розрахунку банк нарахував заборгованості за процентами.

Отже, проценти за період часу з 31.03.2015 року по 31.08.2018 року дорівнюють (3578,53 ? 30% ?3 роки = 3220,68 грн.)

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про стягнення на користь банку заборгованість за процентами в сумі 3220,68грн.

Разом із тим, при вирішення позовних вимог про стягнення штрафів 250,00грн (фіксованої частини) та 1692, 58 грн. (процентної складової) суд, враховує те, що у спірних правовідносинах має місце покладення кредитором на боржника нових додаткових обов`язків, як заходу цивільно – правової відповідальності з огляду на наступне.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 11 жовтня 2017року у справі №347/1910/15ц цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені, як виду цивільно – правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору. У той самий час, згідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил передбачено застосування пені як виду цивільно – правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову щодо стягнення з відповідачки на користь банку штрафу в сумі 250,00 грн., як фіксованої частини та штрафу в сум 1 692, 53грн. як процентної складової.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені заявленої позивачем в сумі 22 483, 89 грн. суд враховує, що в розрахунку заборгованості позивач зазначив її накопичувальний розмір, а не у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, тобто всупереч засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства позивачем не надано розрахунку пені в межах строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, матеріалами справи встановлено, що розмір пені перевищує в двічі сумарний розмір боргу за кредитом та відсотками, а тому враховуючи, що на утриманні відповідачки перебуває троє малолітній дітей і її сім`я визнана малозабезпеченою та отримує державну соціальну допомогу, суд вважає можливим стягнути на користь банку пеню в розмірі 2000,00 грн.

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 6, 257,261-263, 526, 549, 551, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.5-13,133,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанку» код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.05.2008 року в загальній сумі 8 799,21 грн., із яких: 3 578,53 грн.- заборгованість за кредитом; 3 220, 68 грн. – заборгованість по процентах; 2 000,00 грн. заборгованість за пенею,

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанку» код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

.

Суддя В.В.Прохоренко