Рішення № 81338676, 30.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/876/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

представників позивача - Стельмаха О .М., Талишханової Ф.М .,

відповідача - ОСОБА_3 ,

перекладача - Амін МД Іштіакуе,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просив продовжити строк затримання на шість місяців до 02.08.2019 року громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

При цьому позивач посилається на те, що рішеннями Приморського районного суду м.Одеси від 02.02.2018 по справах № 522/1880/18, № 522/1881/18 було задоволено адміністративні позови ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців, а саме до 02.02.2018 року.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2018 по справі № 522/12675/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на шість місяців, а саме до 02.02.2019 року.

Після неодноразових запитів до Посольства Бангладеш в Україні станом на 18.01.2019 року особистість громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Республіки Бангладеш не надходила та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, просив суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що рішеннями Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2018 по справах № 522/1880/18, № 522/1881/18 було задоволено адміністративні позови ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців, а саме до 02.02.2018 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2018 по справі № 522/12675/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на шість місяців, а саме до 02.02.2019 року.

01.02.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства Бангладеш в Україні з листом № 5100.3-1512/5100.3-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладеш з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

05.02.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства Бангладеш в Україні з листом № 5100.5.5-1663/51.1-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладеш з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

06.11.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства Бангладеш в Україні з листом № 5100.1-17762/51.3-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладеш з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

12.12.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства Бангладеш в Україні з листом № 5100.5.5-19881/51.3-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладеш з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

08.01.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства Бангладеш в Україні з листом № 5100.5.5-169/51.3-19 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладеш з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

Станом на 18.01.2019 року ГУ ДМС в Одеській області відповіді від Посольства Бангладеш в Україні не отримано.

08.01.2019 року та 09.01.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області зверталося до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, з листом № 5100.5.5-168/51.3-19 щодо заповнення заяви-анкети відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення сертифікату на повернення, який двічі повідомляв, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовляється заповнювати вказану заяву-анкету.

Даний факт свідчить про відсутність співпраці з боку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час процедури його ідентифікації.

У відповідних положеннях ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом; f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).

При цьому, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).

Так, частиною 11 ст. 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 289 КАС України можна стверджувати, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Пункт 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: 1) у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); 2) у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 12 ст. 289 КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Так, 08.01.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства Бангладеш з листом щодо встановлення особи та документування Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України. Однак, станом на день подання позовної заяви, а саме: станом на 18.01.2019 року, ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства В`єтнаму.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Надзвичайного і Повноважного посла в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Республіки Бангладеш не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження також у зв`язку з тим, що він відмовляється від співпраці під час процедури його ідентифікації, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-9, 77, 241-246, 268-271, 289 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, - задовольнити.

Продовжити строк затримання на шість місяців до 02.08.2019 року громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2019 року.

Суддя Л.С. Єршова