Вирок № 81337943, 19.04.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2218/19

Провадження № 1-кп/500/394/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Волкова Ю.Р.,

за участю: секретаря судового засідання Кріпакова К.Т.,

учасники судового провадження:

прокурор Карастан Д.І.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Чемоширянова Л.В.

провівши в місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160150000536, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каджарян, республіки Вірменія, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,

встановив:

Встановлено, що 23.02.2019 між фізичною особою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір суборенди території під склад, на підставі якого ОСОБА_1 , прийняв у орендне користування земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та на даній ділянці незаконно встановивши автозаправну станцію (АЗС ) у металевому контейнері, до складу якого входить паливно-роздавальна колонка та цистерна загальним об`ємом 8000 л.

Надалі, 23.02.2019 ОСОБА_1 не пройшовши у встановленому порядку інструктаж, навчання та перевірку знань з питань охорони праці (ст. 18 Закону України «Про охорону праці» п. 2,10 НПАОП 63.2-1.13-87 та НПАОП 0,00-4.12-05 «Типове положення про початок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці») не маючи дозволу на роздрібну торгівлю дизельним паливом, не будучи фізичною-особою підприємцем, на ділянці яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, незаконно встановивши АЗС та виконуючи функції оператора на АЗС, без назви, діючи умисно, протиправно, приступив до виконання робіт, пов`язаних з реалізацією дизельного палива, шляхом його продажу населенню для заправки автомобілів та інших потреб, без передбачених на те дозволів.

Вказані роботи у відповідності с переліком, затвердженим Наказом Держнаглядом охорони праці України від 26.01.2005 № 15, є роботами з підвищеною небезпекою.

Так, 04.03.2019, під час проведення огляду місця події на території, де розташована АЗС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, виявлено чисельні порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки з організації та здійснення експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки.

Зокрема, виявлено ряд порушень правил безпеки при експлуатації АЗС, норм Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України № 763 від 26.06.2016, а саме:

не надані плану локалізації та ліквідації аварійних ситуації на автозаправному модулі;

не забезпеченню працюючого персоналу на АЗС засобами індивідуального захисту;

не надано комплект документації щодо експлуатації паливороздавальної колонки на АЗС;

на АЗС відсутня система раннього виявлення загрози , виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей;

АЗС не обладнана щитами пожежогасіння;

АЗС не обладнана системою автоматичної пожежної сигналізації;

не надано дозвіл на експлуатацію об`єкту підвищеної небезпеки.

Сукупність вищезазначених порушень вимог нормативно-правових актів створила реальну загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків для осіб, які працюють в безпосередній близькості до АЗС, а також на самій АЗС, розташованій за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12.06.2009 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва», «загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків» необхідно розуміти такі зміни у стані виробничих об`єктів, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей, або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди благам.

Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, а також те, що вказані роботи є роботами з підвищеною небезпекою, ОСОБА_1 , будучи особою, яка зобов`язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи із злочинною необережністю, проявляючи бездіяльність та не виконуючи дії, спрямовані на дотримання вимог нормативних актів, що містять правила виконання відповідних робіт, не виконав дії, які міг і повинен був виконати.

За наявності достатніх підстав 15.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, за ознаками порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винуватим у вчиненні зазначеного злочину та пояснив, що злочин вчинив за вказаних обставин.

25 березня 2019 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Карастан Д.І., з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_1 , з іншого, за участю захисника Чемоширянової Л.В., була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

За умовами вказаної угоди від 25.03.2019 р. прокурор Карастан Д.І. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обов`язків обвинуваченого щодо беззастережного визнання висунутого обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 272 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК, який згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, санкцією ч. 1 ст. 272 КК України передбачене покарання, у тому числі, у виді штрафу.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені йому, п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженої між ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_1 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. При цьому суд враховує те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, активно сприяв його розкриттю, а також те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують його покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Карастаном Д.І., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Речові докази розподіляються відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 369 - 371, 373, 374, 475 КПК України, суд -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 березня 2019 року, укладену між прокурором Карастаном Д.І., з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_1 , з іншого, за участю захисника Чемоширянової Л.В.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Арешт накладений на речові докази у справ згідно ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 06.03.2019 року - скасувати та майно повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду Ю.Р. Волков