Рішення № 81337619, 17.04.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/379/18

Провадження № 2/486/21/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Франчук О.Д.

при секретарі Деменко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

без участі сторін,

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27.03.2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 116 949.98 грн.. Мотивує свої вимоги тим, що згідно договору без номеру від 02.08.2006 року відповідачка отримала кредит у розмірі 8400.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банку надано право змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідачка порушила умови договору в результаті чого, станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 116 949.98 грн., яка складається з наступного: 8387.88 грн. - заборгованість за кредитом; 98 869.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 647.16 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5 545.24 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути заборгованість та судовий збір.

Відповідачка не визнала позовні вимоги та 27.06.2018 року надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у своїй заяві позичальника просила банк оформити кредитну картку з бажаним кредитним лімітом в сумі 1 000 грн.. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не є підтвердженням укладеного договору та його умов, оскільки в заяві зазначено інший тип картки та інший розмір процентів за користування кредитом. Картка оформлювалась у 2006 році, а тарифи містять дані за 2014 рік. Розрахунок заборгованості не підтверджено жодним доказом та не може підтверджувати існування боргу, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Копія заяви також не може бути належним доказом оскільки є лише пропозицією укласти договір та не містить умов, які є істотними для кредитного зобов`язання. Умови та правила надання банківських послуг не містять посилань на відповідача та не підписані відповідачем, а тому не розповсюджуються на нього. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 56-58).

12.07.2018 року позивач надіслав відповідь на відзив, в якому наголосив, що підписана заява про отримання кредиту, підтверджує, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Підписанням анкети-заяви позичальник приєднався до запропонованих банком Умов, Правил та Тарифів. Укладання договору здійснюється за принципом договору приєднання. Вказує, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином вважає, що при укладенні договору сторонами обговорені всі істотні умови, крім того Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Вважає, що оскільки банк надав кошти встановивши кредитний ліміт, а відповідач користувалась зазначеними коштами та не оспорювала договір, є законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім того акцентував увагу, що даний кредитний продукт - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, тобто банком відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного ліміту. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено в самій картці. Щодо строків позовної давності вказав, що кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією і клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією може знову користуватись нею в межах строку дії картки. Строк дії картки відповідача - до останнього дня 07.2017 року, позивач звернувся з позовом 23.03.2018 року, а тому вважає, що позивачем дотримано строків позовної давності. Оскільки порушення зобов`язання триває, то вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, також не має (а.с. 63-68).

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача направив до суду письмове клопотання в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить слухати справу без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 27).

Передставник відповідача ОСОБА_2 перед початком судового засідання звернула до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Згідно ухвали суду від 10.04.2018 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» була залишена буз руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с. 33).

25.04.2018 року позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.04.2018 року, було відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового засідання в порядку спрощеного провадження (а.с. 40).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно договору б/н від 02.08.2006 року відповідачка отримала кредит у розмірі 8400.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п.3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банку надано право змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами, Тарифами Банку складають між нею та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 36, 12-18).

Умови передбачені договором відповідачка не виконала, в результаті чого станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 116 949.98 грн., яка складається з наступного: 8387.88 грн. - заборгованість за кредитом; 98 869.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 647.16 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5 545.24 грн. - штраф (процентна складова); (а.с. 5-10).

З виписки за поточного банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка регулярно користувалась банківською картою, здійснювала покупки через термінали магазинів, знімала готівку в банкоматах та періодично вносила чергові платежі на картковий рахунок (а.с. 69-82, 131-141).

З наданої банком довідки №20180323/0244 від 12.07.2018 року та довідки наданої на запит суду вбачається, що згідно кредитного договору б/н від 02.08.206 року, відповідачка отримала у банку кредитну картку, яка не одноразово перевидавалась та остання мала термін дії до 07.2017 року (а.с. 87, 130).

V. Оцінка суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір приєднання, оскільки підписанням заяви відповідачка приєдналась до запропонованих банком Умов, Правил і Тарифів банку.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З заяви-анкети позичальника № 392 961 від 02.08.2006 року, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 вбачається, що остання висловила свою згоду на те,що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 36).

З виписки за банківським рахунком відкритим на ім`я ОСОБА_1 , вбачається що відповідачкою періодично отримувались та вносились суми на погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про автоматичну пролонгацію договору на новий строк, а також про переривання строку позовної давності.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Умови передбачені договором відповідачка не виконала, в результаті чого станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 116 949.98 грн., яка складається з наступного: 8387.88 грн. - заборгованість за кредитом; 98 869.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 647.16 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5 545.24 грн. - штраф (процентна складова); (а.с. 5-10).

Відповідач заперечуючи проти позову зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи про що зазначено в ст. 261 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Згідно виписки руху коштів, останнє зняття коштів за рахунок кредитного ліміту відповідач здійснила 24.11.2014 року в сумі 400 грн., останнє погашення частини кредиту - 06.07.2015 року в сумі 177.65 грн., а останнє погашення за процентами - 22.11.2014 року в сумі 208.41 грн. (а.с. 69-82, 131-141).

Картка відповідача, яка не одноразово перевидавалась, остання мала термін дії до останнього дня 07.2017 року (а.с. 87, 130).

З позовом до суду Банк звернувся в 27.03.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

За таких обставин вимоги про стягнення основної суми боргу, процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі, а щодо стягнення пені - позивачем пропущено річний строк спеціальнї позовної давності (п.1 ч.2 ст.258 ЦК).

Вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина та процентна складова) задоволенню не підлягають, так як цей вид неустойки передбачений за порушення строків виконання грошового зобов`язання, тобто за те ж діяння, що і пеня, а подвійна юридична відповідальність за одне і теж діяння недопустима (ст.61 Конституції).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Оскільки позивачем пропущено строк спецвальної позовнрї давності, позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією (штрафами), задоволенню не підлягають.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 107 257.58 грн., з яких: 8 387.88 - заборгованість за кредитом; 98 869.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762.00 грн., які, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають стягненню з відповідачки на його користь (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 89, 223, 264-265, 268, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Костюківка Залізнодорожного району Гомельської області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором в сумі 107 257 (сто сім тисяч двісті п`ятдесят сім) гривень 58 коп..(з яких: 8 387.88 - заборгованість за кредитом; 98 869.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом).

Стягнути, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Костюківка Залізнодорожного району Гомельської області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2) судові витрати в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп..

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, комісії та штрафу - фіксована частина і процентна складова, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олена Дмитрівна Франчук