Рішення № 81336216, 18.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Справа № 915/242/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40)

до відповідача: Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6-А)

про: стягнення 7543,06 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

Суть спору:

14.02.2019 акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01/22-881 від 12.02.2019 про стягнення з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» пені в розмірі 6962,83 грн; три проценти річних у розмірі 580,23 грн та судового збору у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про постачання електричної енергії № 44/6184 від 05.03.2018 з додатками до нього; звіту Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» про спожиту електроенергію за жовтень 2018 року; рахунків № 44/6184/10/1 від 06.11.2018, № 44/6184/11/1/П1 від 06.11.2018; акту про прийняття-передавання товарної продукції від 31.10.2018; застосування статей 525, 526, 714 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов’язань в частині повноти та своєчасності оплати за спожиту активну електричну енергію.

Ухвалою суду від 22.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/242/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19.03.2019 о 12 год. 00 хв.; викладено вимоги до позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

05.03.2019 до суду від позивача надійшла заява № 837/10-12ю від 05.03.2019 на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2019, за текстом якої заявник повідомив суд про те, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживалися.

Крім того, 14.03.2019 до суду від позивача надійшла заява № 836/10-12ю від 05.03.2019, до якої, на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2019, товариством додано докази на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 44/6184 від 05.03.2018. У вказаній заяві позивач також повідомив суд про виявлення технічної описки в протоколах розрахунків пені, 3 % річних, просив суд долучити до матеріалів справи коректні протоколи розрахунку санкцій.

За результатами судового засідання, проведеного 19.03.2019, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18 квітня 2019 року на 10:30.

05.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив № 316 від 05.04.2019 на позовну заяву по справі № 915/242/19, у якому заявник зазначив про часткове визнання позовних вимог в частині стягнення пені та визнання решти позовних вимог.

Так, житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бриз» позовні вимоги в частині стягнення пені визнало частково, обґрунтовуючи таким.

За результатами роботи житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» за 2018 рік підприємство має дебіторську заборгованість в розмірі 10303000,00 грн. Станом на 01.01.2019 заборгованість держави перед підприємством складала 641484,88 грн. Існування зазначених вище чинників спричинило негативні наслідки для відповідача в частині своєчасного розрахунку з контрагентами за виставленими рахунками, в тому числі і з акціонерним товариством «Миколаївобленерго».

За твердженням відповідача, позивач не поніс збитків та не зазнав негативні наслідки, через несвоєчасність сплати грошових коштів по виставленим рахункам.

Враховуючи неумисні дії зі сторони відповідача, щодо несвоєчасної сплати по виставленим позивачем рахункам, враховуючи майновий стан житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз», в наслідок якого сплата штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем в позовній заяві, призведе ще до більш негативних фінансових наслідків, відповідач просить суд, враховуючи існування вищевказаних чинників та положень нормативно-правових актів, розглянути питання, щодо зменшення розміру стягнення штрафних санкцій, а саме пені.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

18.04.2019 в судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини нез’явлення суд не сповістили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2019 у справі № 915/242/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400136079685 та повідомлення від 21.03.2019 про вручення вказаної копії ухвали суду позивачеві.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов’язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов’язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 18.04.2019 за результатами розгляду даної справи підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представника позивача у попередньому судовому засіданні, суд –

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго», правонаступником якого є акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі – постачальник) та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Бриз» (далі – споживач) був укладений договір № 44/6184 про постачання електричної енергії (далі – Договір), згідно з предметом якого постачальник продає електричну енергію споживачу (за класифікатором – ДК 021:2015 код 09310000-5 «Електрична енергія») для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 2778,779 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту споживача визначається додатком № 8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Приєднана потужність у точках підключення становить 2778,779 кВт.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ).

Згідно з пп. 2.2.2 Договору позивач зобов’язався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Згідно з пп. 2.3.1, 2.3.3 Договору відповідач зобов’язався виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 – 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 9.4 Договору сторони домовилися, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2018р., договір укладається на строк до 31.12.2018р., а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до умов п. п. 1, 2, 3, 6 додатку № 10 до Договору розрахунковим вважається період з 01 числа місяця по 31 число цього місяця (або іншого останнього дня місяця) включно.

Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об’єктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на останній календарний день місяця та оформлюються «Актом про використану електричну енергію» по наведеному у додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.

Споживач протягом розрахункового періоду здійснює плановий платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання до 06 числа поточного місяця у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду по об’єкту(ам) (майстерні, кімната школяра, контора, адміністративне приміщення, офіс, орендарі), розрахунки по яким здійснюються за роздрібними тарифами на електричну енергію відповідного класу напруги. По об’єктам, на яких електрична енергія використовується на потреби населення, оплата здійснюється за фактичними показами засобів обліку.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до «Акту про використану електричну енергію».

В день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну електроенергію поточного розрахункового періоду по об’єкту(ам) (майстерні, кімната школяра, контора, адміністративне приміщення, офіс, орендарі), розрахунки по яким здійснюються за роздрібними тарифами на електричну енергію відповідного класу напруги, та рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії (за наявності додатку № 5) за розрахунковий період.

Рахунок на оплату за фактично спожиту за розрахунковий період електричну енергію та за перетікання реактивної електроенергії (за наявності додатку № 5) має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

У разі несвоєчасності оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3 % річних з простроченої суми.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як споживача, щодо стягнення з останнього пені та 3% річних внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов’язань щодо вчасної оплати спожитої активної електричної енергії.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про електропостачання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов’язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В пп. 1 п. 8.1 та пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

За даними позивача, які не заперечені відповідачем, останній порушив договірні зобов’язання в частині повноти та своєчасності оплати за спожиту активну електричну енергію за період з 13.11.2018 по 01.12.2018. Внаслідок неналежного виконання зобов’язань по сплаті рахунків за спожиту активну електричну енергію відповідачу була нарахована пеня за вказаний період на загальну суму 6962,83 грн та 3 % річних на загальну суму 580,23 грн.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

У даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не заперечено, що останнім дійсно у спірний період з 13.11.2018 по 01.12.2018 порушені норми та приписи чинного законодавства, в частині повноти та своєчасності проведення оплати за отримані послуги, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 6962,83 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 – 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивачем суму пені в розмірі 6962,83 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов’язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов’язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору № 44/6184 від 05.03.218 про постачання електричної енергії, беручи до уваги факт погашення відповідачем основної заборгованості за договором, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 30%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені – 4873,98 грн (70% заявленого розміру).

Щодо заявлених до стягнення та 3% річних у розмірі 580,23 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов’язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв’язку зі знеціненням коштів внаслідок компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов’язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов’язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем встановив, що останнім суму 3% в розмірі 580,23 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

З урахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6-А; ідентифікаційний код 33250539) на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; ідентифікаційний код 23399393) грошові кошти в сумі 5454,21 грн, у тому числі: 4873,98 грн – пеня; 580,23 грн – 3% річних та 1921,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; ідентифікаційний код 23399393);

Відповідач: Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бриз» (54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6-А; ідентифікаційний код 33250539).

Повне рішення складено та підписано 23.04.2019.

Суддя О.Г. Смородінова