Рішення № 81335992, 23.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2019

Справа № 910/2283/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення збитків в розмірі 87 011,45 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків в розмірі 87011,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2018 позивачем було відправлено вантажні вагони за залізничними накладними № 51477073, № 51489169, № 51489425, № 51489292, № 51489367, № 51489060, № 51489458, № 51489631, № 51489219, № 51489185, № 51489714, № 51489664 після чого встановлено відсутність на вагонах № 59474247, № 61015517, № 61189981, № 62241708, № 62312384, № 52267309, № 53413704, № 54751649, № 56270721, № 56857519, № 61297503 та № 52267028 частин повітророзподільників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2283/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 04.03.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049828040.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №59474247, № 61015517, № 61189981, № 62241708, № 62312384, № 52267309, № 53413704, № 54751649, № 56270721, № 56857519, № 61297503 та № 52267028.

На станції Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності головної та магістральної частини повітророзподільника, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (№ 9898, № 9889, № 9911, № 9899, № 9903, № 9882, № 9912, № 9906, № 9893, № 9894, № 9905, № 9901 від 29.08.2018).

З метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, ТОВ «Лемтранс» 19.09.2018 письмово звернулось з заявою вих. № 4396/ДВ до Начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та з заявою № 4395/ДВ до Начальника станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В подальшому, 08.10.2018 позивач звернувся зі скаргою за вих. №4676/ДВ від 08.10.2018 до директора Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв’язку з відмовою у складанні актів.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів ТОВ «Лемтранс» було змушене передати структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності ТОВ «Лемтранс».

На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року, специфікації № 17 від 02.10.2017 року та №20 від 02.01.2018, специфікації № 12 від 03.05.2018 позивачем у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:

- головну частину 270.023-1 у кількості 9 шт. на загальну суму 46 557,40 грн. магістральна частина 483.010-01 у кількості 4 шт. на загальну суму 22 516,18 грн., зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 1140 від 19.02.2018;

- затяжка горизонтальних важелів 532.40.100-0сб у кількості 1 шт. на загальну сум у 1 380 грн., яка оплачена згідно платіжного доручення № 520 від 22.01.2018;

- валик 36х75 у кількості 1 шт. на загальну суму 32,16 грн., який оплачений згідно платіжного доручення № 6172 від 04.07.2017.

Також були придбані запчастини, які були необхідні для закріплення головної та магістральної частини на підставі договору поставки № 410/11 від 17.06.2011, специфікації від 17.04.2018 у ТОВ «АВ метал груп», а саме: болт 12x50 ГОСТ 7805:2008 у кількості 34 шт. (2,04 кг.) на загальну суму 70,14 грн., кошти за який сплачені згідно платіжного доручення № 3131 від 19.04.2018.

На підставі Договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 та специфікації від 17.04.2018 у ПрАТ «ХМЗ» позивачем було придбано гайки М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,9 кг. на загальну суму 33,26 грн., кошти за які сплачені згідно платіжного доручення № 3973 від 18.05.2018.

Крім того, позивачем за договором поставки №558/14 від 11.12.2014 та специфікації від 27 грудня 2017 року було придбано у ТОВ «ФІРМА «ЛІК-РТІ»: прокладка 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 8 шт. на загальну суму 119,52 грн., оплата за які була здійснена згідно платіжного доручення №778 від 05.02.2018 на підставі виставленого рахунку № 50 від 17.01.2018 року.

У листі ПАТ «Укрзалізниця» (вих. № Ц-5-1/458-16 від 03.03.2016., вх. № НЗТ ПрЗ- 7/152 від 04.03.2016р.) зазначено, що починаючи з 01.04.2016 при виконанні КР, ДР та ТОВ-2 з несправності повітророзподільника обов'язково проводити модернізацію № 2154 «Модернизация крепления магистральной части воздухораспределителя условный №483.000» за ТУ-32 Укрзалізпром 106-99 та відображати у формах ВУ-4М, ВУ-36М проведення модернізації магістральної частини повітророзподільника. При формуванні повідомлення 1354 забезпечити передачу коду модернізації 2154. Заборонити випуск вагонів з планових ремонтів, без проведення модернізації магістральних частин.

Для виготовлення деталей модернізації позивач на підставі договору поставки №22 від 08.06.2015 та специфікації від 24.01.2017 у ТОВ ТД «Трубосталь» було придбано: труба сталева безшовна 27*3, 2*6000 мм ст. 10-20 ГОСТ 8734-75, кошти за які були сплачені згідно з платіжним дорученням № 2657 від 30.03.2017.

На підставі договору поставки № МКП-155696/14/15 від 01.04.2015 та специфікації № 20 від 14.12.2017 у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» було придбано: гарячекатний лист 4*1250*6000 мм – сталь Ст3пс-5 ГОСТ 1990374 ГОСТ 14637-89 ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005., оплата за яку була здійснена згідно платіжного доручення № 111845 від 18.12.2017.

Таким чином, у зв'язку з вимогами ПАТ "Укрзалізниця", на вагони були встановлені шайби модернізації у кількості 52 шт. загальною вартістю 33,70 грн., та кільця модернізації у кількості 52 шт. загальною вартістю 71,76 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 70 841,12 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

10 січня 2018 року між ТОВ «Лемтранс» (замовник) та ПАТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-18041/Н, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Попаснянське вагонне депо" філії» Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Слов'янське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Констянтинівське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»).

Деталі, придбані ТОВ «Лемтранс» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на вагони позивача відповідно до акту № 217 зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «Лемтранс» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору №ДОН/В-18041/НЮ від 10.01.2018, складеного від 30.09.2018.

На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких були понесені відповідні витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони у розмірі 15 053,97 грн. та витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт у розмірі 1 143,36 грн.

Вартість транспортування вагонів до місця ремонту в сумі 1 143,36 грн. була оплачена позивачем відповідно до умов договору №08890/ЦТЛ від 12.02.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, що підтверджується випискою з особового рахунку №8208503 за серпень 2018 року, перелік №20180829 від 29.08.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 87 011,45 грн. (придбані деталі – 70 814,12 грн. + технічне обслуговування – 15 053,97 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту 1 143.36 грн.).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №59474247, № 61015517, № 61189981, № 62241708, № 62312384, № 52267309, № 53413704, № 54751649, № 56270721, № 56857519, № 61297503 та № 52267028.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, у серпні 2018 року на станції Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної і магістральної частини повітророзподільника.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1 зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «Лемтранс» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 70 841,12 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 15 053,97 грн. та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 1 143,36 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 70 841,12 грн.

Крім того, згідно договору №Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018 та виставленого рахунку позивачем було оплачено технічне обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) у розмірі 15 053,97 грн., та понесені витрати по транспортуванню розукомплектованих вагонів до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт у розмірі 1 143,36 грн.

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 87 011,45 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код: 30600592) збитки в розмірі 87 011 (вісімдесят сім тисяч одинадцять) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 23.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова