Рішення № 81332746, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/10176/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії, стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо: відмови в проведенні станом на 1 січня 2018 року законного перерахунку раніше призначеної пенсії позивача у розмірі 80 процентів грошового забезпечення, вказаного у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 17.03.2018 №ФА-132543, наданої Військовим комісаром Київського міського військового комісаріату до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, та відмови виплати перерахованої пенсії з 1 січня 2018 року у належному та повному розмірі;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати та надати позивачу достовірний розрахунок пенсії за вислугу років станом на 01 січня 2018 року на підставі наданої Військовим комісаром Київського міського військового комісаріату довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 17.03.2018 №ФА-132543 виходячи із суми наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад (ПО) - 8 030 грн.; оклад за військовим званням (капітан 1 рангу) (ОВЗ) - 1 480 грн.; надбавка за вислугу років (НЗВР) - 50% (8 030 + 1 480) = 4 755,00 грн., всього (сума 3 (трьох) видів грошового забезпечення) (ПО + ОВЗ + НЗВР): 8 030 + 1 480 + 4755,00 = 14 265 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу та здійснити виплату пенсії з 1 січня 2018 року у розмірі 80 процентів грошового забезпечення, що вказане у наданій Військовим комісаром Київського міського військового комісаріату довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, від 17.03.2018 №ФА-132543, а саме: 80% * (8 030 + 1 480 + 4 755) = 11 412 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відшкодувати шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю відповідача щодо відмови здійснення належного перерахунку пенсії та відмови здійснення виплати належного розміру пенсії з 1 січня 2018 року у повному розмірі, а саме 11 412,00 грн.;

- відшкодувати шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо порушення прав позивача та щодо відмови здійснення належного перерахунку його пенсії з 1 січня 2018 року і здійснення виплати належної пенсії з 1 січня 2018 року у повному розмірі, а саме: 80% * (8 030 + 1 480 + 4 755) = 11 412 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відповідності з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 21 («Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог»), п. 3 ч. 5 ст. 160 («Позовна заява») КАС України недоотримані пенсійні виплати з 1 січня 2018 року за кожний місяць у розмірі 4 362,93 грн. (11 412 - 7 049,07 = 4 362,93 грн.), а всього за січень - липень 2018 року у розмірі 30 540,51 грн. (4 362,93 * 7 міс. = 30 540,51 грн.) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у зв'язку із нездійсненням належного перерахунку з 1 січня 2018 року та у зв'язку із виплатою з 1 січня 2018 року заниженого розміру пенсії.

В якості підстави для позову зазначено, що відповідач за наслідками проведеного перерахунку пенсії позивача за вислугу років протиправно зменшив з 01.01.2018 відсотковий розмір пенсії позивача із 80% до 70% грошового забезпечення, склад та розмір якого вказаний у довідці Військового комісару Київського міського військового комісаріату від 17.03.2018 №ФА132543. В результаті таких дій відповідача, всупереч вимог Конституції України та Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, позивач починаючи з періоду 1 січня 2018 року отримує пенсію у заниженому розмірі (а саме: починаючи з 1 січня 2018 року за кожен місяць, упродовж січня-липня 2018 року, позивач недоотримав пенсію у розмірі 4 362,93 грн.) та виплата пенсії проводиться у розмірі 50% від суми підвищеної пенсії. Позивач вважає, що в даному випадку, окрім належної йому до сплати суми пенсії, він також має право на нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до норм ч. 2 ст. 55 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2018 відкрито провадження у справі №826/10176/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду від 24.07.2018 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені ч. 2 ст. 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зокрема, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою серед іншого визначено порядок виплати перерахованих пенсій, що були призначені згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Крім того, відповідач зазначив, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації зазначеного Закону.

Позивач надав суду відповідь на відзив, що свідчить про факт отримання ним копії відзиву на позов від відповідача.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та письмових пояснень сторін, позивачу 27.10.2001 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Позивач, як пенсіонер, який отримує пенсію за зазначеним Законом, наразі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

За даними розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА 132543, датованого 27.02.2018, - з автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України, та розрахунку на пенсію за вислугу років, проведеного Київським міським військовим комісаріатом у жовтні 2001 року, розмір призначеної (обчисленої) капітану 1-го рангу ОСОБА_1 пенсії з 27.10.2001 становив 80% від суми грошового утримання, з урахуванням наявної вислуги років - 30 років. Основний розмір такої пенсії був призначений з наступних видів грошового забезпечення (3 907,20 грн.): посадовий оклад - 1 542 грн., оклад за військове звання - 135 грн., процентна надбавка за вислугу років (40%) - 670,80 грн., надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%) - 231,30 грн., надбавка за особливо важливі завдання (50%) - 1 173,90 грн., премія (10%) - 154,20 грн. У підсумку розмір пенсії позивача, з урахуванням підвищення пенсії на 35% згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» становив 4 112,64 грн.

23.03.2018 до Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла довідка Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1, у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». У тексті даної довідки було зазначено, що розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами чинними на 01.03.2018, за посадою «заступник начальника науково-дослідного відділу науково-дослідного управління ЦНДІ» становить 14 265 грн. ( з них: посадовий оклад - 8 030 грн., оклад за військовим званням - 1 480 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 4 755 грн.).

В подальшому, 25.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та на підставі описаної вище довідки Київського міського військового комісаріату №Ф132543 від 17.03.2018.

В результаті такого проведеного перерахунку відповідач нарахував позивачу з 1 січня 2018 року пенсію за вислугу років у сумі 9 985,50 грн., що становить 70% від суми грошового забезпечення 14 265 грн. При цьому, до сплати за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 відповідач визначив позивачу суму пенсії 7 049,07 грн. (що складається з суми попередньо обчисленої пенсії 4 112,64 грн. та суми підвищення пенсії в результаті проведеного перерахунку - 2 936,43 грн. (яка, у свою чергу, становить 50% від суми підвищення 5 872,86 грн. (тобто 9 985,50 грн. - 4 112,64 грн.)).

Крім того, своїм листом від 18.05.2018 №5459/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що перерахунок його пенсії проведено 25.03.2018 в підсистемі «Призначення та виплати пенсії деяким категоріям громадян» та на підставі довідки Київського міського військового комісаріату №Ф132543 від 17.03.2018. При цьому, при проведенні такого перерахунку Головне управління керуючись ст. 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції Закону №1166-VII від 27.03.2014) обчислило розмір пенсії виходячи з 70% сум грошового забезпечення за посадою.

Вважаючи зазначені дії відповідача щодо нарахування пенсії у зменшеному відсотковому значенні від суми грошового забезпечення та виплати пенсії упродовж січня-липня 2018 року у неповному розмірі незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі особи, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Так, ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції чинній станом на 27.10.2001), далі - Закон №2262-ХІІ, визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому, для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «а» ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІ (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Крім того, ст. 63 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. Так, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до п. 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Відповідно до наявних матеріалів справи суд встановив, що позивачу при призначенні пенсії за вислугу років була обчислена в розмірі 80% грошового забезпечення. Проте, при проведенні перерахунку з 1 січня 2018 року така пенсія позивачу вже була обчислена у розмірі 70% від суми грошового забезпечення.

У контексті з вищенаведеним суд зазначає наступне. До ст. 13 Закону №2262-XII вносились зміни Законом України від 07.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 27.03.2014 №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 1 травня 2014 року до 70%.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 15.04.2019 у справі №522/16973/17 (провадження № К/9901/232/17).

За таких обставин, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року. А тому, як наслідок, суд вбачає у діях Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивача встановленого, як відсоткове співвідношення до сум грошового забезпечення відповідної посади, при її призначенні з 80 відсотків до 70 відсотків, при проведенні перерахунку такої пенсії ознаки протиправності.

Щодо питання виплати позивачу пенсії за періоди з січня по липень 2018 року з урахуванням лише 50% від суми підвищення пенсії, а не 100% такого підвищення, суд зазначає наступне.

В силу норм ч. 1 ст. 11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Так, як вже було зазначено вище по тексту рішення суду, на виконання ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 було прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 1 цієї Постанови №103 встановлено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету стрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704).

Пунктом 2 Постанови № 103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Наведений п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 визначає порядок виплати вже перерахованих пенсій.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанова Кабінету Міністрів України №103 на момент виникнення спірних правовідносин (січень-липень 2018 року) та на час звернення позивача до суду із цим позовом була чинною.

Суд зазначає, що питання правомірності пунктів 1 та 2 Постанови № 103 було предметом розгляду справи №826/3858/18 в Окружному адміністративному суді міста Києва за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду даної справи 12.12.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення, яке набрало законної сили 05.03.2019, яким:

- визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З урахуванням наведеного, пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» втратили чинність з 05.03.2019.

Отже, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України №103 на час виникнення спірних правовідносин (січень-липень 2018 року) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Обставина визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій щодо виплати позивачу лише 50 % підвищення до пенсії, оскільки такі дії з виплати пенсії в розмірі 50% від підвищення були вчинені відповідачем до визнання нечинними відповідних пунктів Постанови Кабінету Міністрів України №103.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач, виплачуючи у період з січня по липень 2018 року (тобто, у період до 05.03.2019) 50% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018, діяв у відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в належному розмірі, шляхом визнання дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% на 70% від суми грошового забезпечення, вказаного у довідці Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018, при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, вказаного у довідці Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача підготувати та надати позивачу достовірний розрахунок пенсії за вислугу років, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, як таких, що заявлені позивачем на майбутнє. Так, в даному випадку позивач ще не звертався до відповідача з проханням надати розрахунок пенсії за вислугу років за наслідками цього ухваленого судом рішення, а тому право позивача на отримання відповідного розрахунку пенсії наразі ще не порушено.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача конкретно визначеної позивачем недоотриманої суми пенсії за період січень-липень 2018 року, то судом у межах цього спору було зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, з урахуванням наведених вище висновків суду. Оскільки, на даний час це рішення суду законної сили ще не набрало, а відповідачем зазначений перерахунок пенсії позивачу у розмірі 80% від суми грошового забезпечення на виконання рішення суду не проведено, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми.

Щодо позовних вимог позивача в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у відмові здійснити належний перерахунок пенсії та виплати пенсії у належному розмірі (80% від суми грошового забезпечення 14 265 грн.), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

За змістом норм ст. 55 №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

В ході розгляду даної справи суд встановив, що відповідач вчинив по відношенню до позивача протиправні дії, а саме - при проведенні перерахунку з 1 січня 2018 року раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідач здійснив зменшення розміру такої пенсії, шляхом зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 80 відсотків від суми грошового забезпечення (14 265 грн.) до 70 відсотків.

Таким чином, оскільки відповідачем повторний перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року, з урахуванням відсоткового значення розміру пенсії 80% суми грошового забезпечення, вказаного у довідці Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018, проведено не було, то обставини нарахування додаткових сум пенсії відсутні. Як наслідок суд наразі не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів (недоотриманої пенсії) до моменту нарахування такої суми коштів в результаті проведеного повторного перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року.

Водночас з метою забезпечення повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання позивача здійснити виплату перерахованої суми пенсії позивача з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, в порядку встановленому чинним законодавством.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку питання про розподіл судових витратах не вирішується, оскільки позивач скористався наданою йому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у відповідній редакції, що діяла на момент подання позову до суду) пільгою щодо сплати судового збору при зверненні із цим позовом до суду, а тому відповідно витрати по сплаті судового збору не поніс.

Вирішуючи інші заявлені позивачем клопотання суд дійшов наступних висновків.

Стосовно клопотання про допуск до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць необхідно зазначити таке.

Приписами ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки в даному випадку судом позовні вимоги про присудження конкретно визначеної суми пенсії були відхилені, то підстави для звернення рішення суду до негайного виконання відсутні.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені положення ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 136, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 80% на 70% від суми грошового забезпечення (14 265 грн.), вказаного у довідці Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018, при проведенні у березні 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 1 січня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від суми грошового забезпечення (14 265 грн.), вказаного у довідці Київського міського військового комісаріату №ФА132543 від 17.03.2018, та здійснити виплату перерахованої пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, в порядку встановленому чинним законодавством, і з урахуванням вже виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок