Рішення № 81332736, 08.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2019 року 11:53 № 826/6991/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Ксендзова А.С., за участі позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації - Бабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доСлужби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Дарницької районної в м. Києві державної адміністраціїтретя особаОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8про визнання протиправним та скасування рішення № 3 від 08.02.2018 та розпорядження № 117 від 19.02.2018, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 квітня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11, код ЄДРПОУ 37388222), Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11, код ЄДРПОУ 37448223), третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправними та скасування рішення Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, оформленого Протоколом №3 від 08.02.2018 року комісії з питань захисту прав дитини та розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №117 від 19.02.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації своєю відмовою у наданні дозволу на продаж належної позивачу частки квартири, порушує його право на розпорядження належним йому майном. Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація поверхово підійшла до вирішення питання про надання дозволу на відчуження належної позивачу частки.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали із підстав, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації проти позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що діяв у межах повноважень з урахуванням та відповідно до вимог чинного законодавства, з точки захисту прав та законних інтересів дітей.

В судове засідання призначене на 08.04.2019 представник відповідача та треті особи, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 08.04.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 26/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_2.

Вказаний об'єкт нерухомого майна позивач набув на підставі укладеного між ним та ОСОБА_10 договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №9 від 20.12.2004 №3-2329, та зареєстрованого в Бюро 30.12.2004 року за реєстровим №9188.

З матеріалів справи слідує, що позивач 09.01.2018 звернувся до Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про отримання дозволу на відчуження 26/10 частки комунальної квартири АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності.

25 січня 2018 року Службою у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації як представником органу опіки та піклування була проведена комісія з питань захисту прав дитини, де розглядалось питання позивача щодо отримання дозволу на відчуження 26/10 частки комунальної квартири АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності за результатами якої прийнято рішення Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, оформлене Протоколом №3 про відмову у наданні дозволу на відчуження часток квартири.

19 лютого 2018 року відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №117, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на відчуження належних йому на праві приватної власності 26/100 часток квартири АДРЕСА_2 з тих підстав, що в даній квартирі мають реєстрацію місця проживання неповнолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погодившись з правомірністю прийнятого рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Охорона дитинства в Україні визначена законодавством як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, згідно Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

Відповідно до вищевказаного закону, завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно ст. 12 Закону України від 02.06.05 №2623-IV "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Порядок отримання дозволу на вчинення правочинів щодо майнових прав дитини установлений 177 Сімейного кодексу України та пунктами 66, 67 "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини " затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини".

Згідно п. 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.08 р. № 866, служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Абзацом третім пункту 67 визначено, що виконавчий комітет районної у місті ради може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 177 Сімейного кодексу України (далі - Кодекс, СК України), а саме:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Перелік вищевказаних обставин, які можуть бути підставами для відмови у наданні дозволу на вчинення правочину є вичерпним і не може бути розширеним та доповненим.

Вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини, тобто, за результатом добровільних звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним дитині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосуються примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на вчинення правочину щодо вказаного нерухомого майна з огляду на наступне.

У основі оскаржуваних рішень та відзиві на позовну заяву однією з підстав відмови у задоволенні заяви позивача відповідач вказує на реєстрацію місця проживання у спірній квартирі неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак, суд вважає помилковими твердження відповідача щодо недоцільності надання позивачу дозволу на вчинення правочину стосовно належної йому частки у праві власності з підстав не долучення документів відповідно до переліку передбаченого статтями 66,67 Переліку №866 з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 є власником 26/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_2.

Вказаний об'єкт нерухомого майна позивач набув на підставі укладеного між ним та ОСОБА_10 договору купівлі-продажу,посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №9 від 20.12.2004 року №3-2329, та зареєстрованого в Бюро 30.12.2004 року за реєстровим №9188.

Згідно абз. 2 та 3 п. 1 договору купівлі-продажу, 26/100 частин квартири складаються з 1 кімнати, загальною площею 27,08 кв.м., в тому числі жилою площею 14,9 кв.м. Вся квартира складається з 3 кімнат, житловою площею 56,50 кв. м. загальною площею 102.70 кв.м.».

Таким чином, враховуючи зазначені пункти, позивач придбав квартиру, як окремо приватизовану частку в комунальній власності.

Також, судом встановлено, що на день укладення зазначеного договору купівлі-продажу єдиною зареєстрованою особою на 26/100 відчужуваної частки квартири була лише ОСОБА_10 (продавець).

Частиною четвертої статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Суд звертає увагу, що жоден з батьків неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 не мали та не мають права володіння, користування чи розпорядження проданої відповідно до договору купівлі-продажу частини квартири від 20.12.2004 року 26/100 частки квартири.

Таким чином, враховуючи норми ст. 29 Цивільного кодексу України, діти мають право проживання, реєстрації та користування виключно тією площею квартири, на яку мають право батьки, або один з батьків де дитина зареєстрована і фактично проживає.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, визначені ст. 383 ЦК України, передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Виходячи з вимог Конституції України (ст. 41), закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тому суд погоджується з обґрунтуванням позивача, щодо його повноважень вільно розпоряджатись майном у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачу присвоєний особовий рахунок для внесення оплати за абонентське обслуговування, окремий від особового рахунку інших власників квартири.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що отримуючи дозвіл на відчуження 26/100 частки квартири АДРЕСА_2, позивач гарантує збереження права дітей на проживання, реєстрацію та користування тієї частки квартири, на яку вони мають право, і таке право внаслідок відчуження залишається непорушним.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачами не досліджено всі обставини справи, та не взято до уваги той факт, що 26/100 частки квартири АДРЕСА_2 відокремлена в натурі та жодним чином не звужує обсяг існуючих майнових прав та /або порушує охоронюваний законом інтерес ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2

Водночас, суд зазначає, що рішення Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, оформленого Протоколом №3 від 08.02.2018 року комісії з питань захисту прав дитини має рекомендаційний характер, та не має вирішального значення. Протокол як документ, яким оформляються рішення, не являється ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не може бути предметом адміністративного спору в розумінні ст.ст. 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що оскільки рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке оформлене Протоколом №3 від 08.02.2018 року, носить лише рекомендаційний характер та не породжує обов'язків, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, оформленого Протоколом №3 від 08.02.2018 року комісії з питань захисту прав дитини. На думку суду, саме по собі оспорюване рішення, викладене у протоколі не створюють будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несе розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №117 від 19.02.2018 року, а відтак останнє підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №117 від 19.02.2018 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч.1 ст .9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №117 від 19.02.2018 року.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа