Рішення № 81332709, 03.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року 12:01 № 640/2049/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Пічугіної С.С., представника відповідача - Кальковець В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправним та скасування вимоги № Ю-401-11, зобов'язання вчинити дії, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 квітня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року № Ю-401-11.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану вимогу, оскільки у позивача відсутній податковий борг. Зазначив, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2015 року №Ю-5 №0000314201, на підставі якої підприємству нараховано недоїмку та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.04.2015 року №0000474201, оскаржується в судовому порядку та процедура оскарження не завершена, а отже податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом не є узгодженим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував з огляду на обґрунтованість оскаржуваної вимоги, прийнятої у межах та на підставі наявних у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України повноважень у зв'язку з виявленою недоїмкою зі сплати позивачем єдиного внеску. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 03.04.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року № Ю-401-11, якою визначено, що станом на 31.08.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" становить 704 176,57 грн., з яких 467 778,95 грн. складає недоїмка, 236 397,62 грн. - штраф.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, ДП «Укрзалізничпостач» звернулось до Державної фіскальної служби України з скаргою від 25.09.2018 року №ЦХП-20/318, в якій просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року №Ю-401-11.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.10.2018 року №34936/6/99-99-11-02-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року №Ю-401-11 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року №Ю-401-11 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 розділу І Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 ст. 4 Закон України №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу приписів ч. 4 ст. 8 Закон України №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Приписами ч. 3 ст. 25 Закону України №2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно із вимогами Закону України №2464 та Інструкції №449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Приписами п. 3 Розділу VI Інструкція №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абз. 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Положеннями п. 4 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача станом на 31.08.2018 року обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 467 778,95 грн.

Як стверджує позивач, сума заборгованості, яку вимагає сплатити відповідач, визначені на підставі вимоги про сплату недоїмки 14.09.2018 року № Ю-401-11., вже була визначена як недоїмка вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25 березня 2015 року №Ю-5 №0000314201.

Суд зазначає, що Офісом проведено планову виїзну перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт планової перевірки від 25 березня 2015 року №258/28-10-42-10/19014832.

Перевіркою встановлено, що Підприємством відповідно до умов колективного договору перераховувались профспілковій організації кошти для придбання та видачі працівникам, членам їх сімей і пенсіонерам підприємства путівок на оздоровлення, лікування та відпочинок, а також надавався безкоштовний проїзд на залізничному транспорті працівникам, їх дітям та пенсіонерам Підприємства.

Таким чином відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, з огляду на що винесено вимогу від 25 березня 2015 року №Ю-5 №0000314201 про сплату боргу (недоїмки), якою донараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску в сумі 472340,70 грн.

08 квітня 2015 року Офісом прийнято рішення №0000474201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, відповідно до якого застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 236227,62 грн.

Позивач не погоджуючись вищезазначеною вимогою та рішенням звернувся до суду з позовом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року №826/10302/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 04.03.2019 року касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Таким чином, враховуючи, що процедура оскарження триває, суд приходить до висновку, що вимога про сплату судового боргу (недоїмки) від 25.03.2015 №Ю-5 №0000314201 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.04.2015 року №0000474201, яка стала підставою винесення оскаржуваної вимоги є неузгодженими.

Також, суд зазначає, що рішення від 21.05.2015 року №10729/6/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду скарги ДП «Укрзалізничпостач» від 21.04.2015 року №20/1416 до позивача вже було застосовано штрафну (фінансову) санкції у розмірі 50%.

Згідно зі ст..116 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до приписів ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено повторне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від від 14.09.2018 року № Ю-401-11 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч.1 ст .9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2018 року № Ю-401-11.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) суму сплаченого судового збору у розмірі 10 563,00 (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа