Ухвала суду № 81332568, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 квітня 2019 року м. Київ№ 826/13966/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

здійснюючи підготовче провадження в адміністративній справі

за позовомПриватного підприємства «РГК»доКомісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України Міністерства юстиції Українипровизнання протиправними та скасування висновку і наказуТретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

- Державний реєстратор Фасівської сільської ради Київської області Барановський Микола Анатолійович;

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_4;

- ОСОБА_5;

- ОСОБА_6;

за участю представників:

- від позивача - ОСОБА_7;

- від відповідача -2 - ОСОБА_8;

- від третьої особи - 2 - ОСОБА_9;

- від третьої особи - 5 - ОСОБА_10;

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «РГК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 13 вересня 2018 року за результатами розгляду скарги адвоката Істоміної В.Л. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02 серпня 2018 року №02-08/18, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2018 року за №24935-33-18 щодо приватного підприємства «РГК»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20 серпня 2018 року №2713/15 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання 09 квітня 2019 року прибули представники позивача відповідача-2, третіх осіб 2,5, інші учасники справи явку уповноважених представників в підготовче судове засідання не забезпечили, хоча у належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

В підготовчому судовому засіданні, суд відмовив в задоволенні клопотання про залучення до у часті у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що дані особи заявили ідентичні вимоги, що й позивач.

У зв'язку з вищевикладеним, суд залучив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Крім того, судом повідомлялось, що керівником ПП «РГК» ОСОБА_12 була подана заява про відмову від позову, яка за наслідками висловлення думки присутніх у підготовчому судовому засіданні 09 квітня 2019 року учасників справи, не прийнята судом.

Водночас, в підготовчому судовому засіданні суд ставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував про закриття провадження.

Інші присутні представники учасників справи поклалися у вирішенні даного питання на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи №826/13966/18, з урахуванням думок представників учасників справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, у вересні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся представник Приватного підприємства «РГК» ОСОБА_13, який діяв у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги з директором ПП «РГК» ОСОБА_5, з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 13 вересня 2018 року за результатами розгляду скарги адвоката Істоміної В.Л. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 02 серпня 2018 року №02-08/18, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2018 року за №24935-33-18 щодо приватного підприємства «РГК» та визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20 серпня 2018 року №2713/15 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

В якості підстав позову позивач посилається на те, що ПП «РГК» створене на кошти громадян України: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проте рішеннями загальних зборів ПП «РГК» виключено із складу учасників ПП «РГК» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та здійснено перерозподіл часток у статутному капіталі підприємства. На підставі цих рішень державним реєстратором Фасівської сільської ради Київської області ОСОБА_2 були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, не зважаючи на такі обставини, відповідач задовольнив скаргу адвоката Істоміної В.Л. в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та скасував реєстраційні дії державного реєстратора Фасівської сільської ради Київської області ОСОБА_2, хоча ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не внесли свої частки у повному розмірі до статутного капіталу ПП «РГК», відповідно кількість їх голосів після спливу одного року з моменту реєстрації підприємства дорівнювала 0%.

В грудні 2018 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни, згідно яких керівником ПП «РГК» зазначено ОСОБА_12, яка, власне, і зверталась у подальшому із заявою до суду щодо відмови від позову.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із заяви представника ПП «РГК» ОСОБА_13, поданої до суду 08 квітня 2019 року та який діє від імені ОСОБА_5, 21 листопада 2018 року, 22 грудня 2018 року, 28 грудня 2018 року учасниками ПП «РГК» проводились загальні збори, яких ОСОБА_5, як директор ПП «РГК», не скликав. Відповідно, вважаючи рішення загальних зборів ПП «РГК», які прийняті 21 листопада 2018 року, 22 грудня 2018 року, 28 грудня 2018 року - не легітимними, а дії державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» ОСОБА_14, що вчинялись на виконання цих рішень загальних зборів ПП «РГК» протиправними, - мало місце звернення до відповідача зі скаргою. 01 лютого 2019 року Міністерство юстиції України видало наказ №314/5, яким скаргу ПП «РГК», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04 січня 2019 року задоволено в повному обсязі, а реєстраційні дії державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» ОСОБА_14 від 15 листопада 2018 року, 21 листопада 2018 року, 22 грудня 2018 року, 28 грудня 2018 року скасовані.

Таким чином, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_13 вважає що належним керівником підприємства ПП «РГК» є ОСОБА_5, а не ОСОБА_12

У підготовчому судовому засіданні 09 квітня 2019 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 підтримала наведену вище позицію представника ОСОБА_5 - ОСОБА_13 Також із цією думкою погодився представник учасника ПП «РГК» ОСОБА_6 - ОСОБА_10

В той же час, представник іншого учасника ПП «РГК» ОСОБА_3 - ОСОБА_9 заперечував проти зазначеного, вказавши, що керівником ПП «РГК» є ОСОБА_12, оскільки такі відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» такі відомості є достовірними, допоки не будуть внесені до них зміни. На теперішній час таких змін не внесено, а відтак, на думку представника, присутня у підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_5 як керівника ПП «РГК» - ОСОБА_7 є не належним представником ПП «РГК».

З наведеного вбачається, що першочергово існує між учасниками ПП «РГК» корпоративний спір, зокрема, щодо статутної участі у ПП «РГК», щодо керівника ПП «РГК», щодо правомірності проведення загальних зборів ПП «РГК».

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діяла на час розгляду справи) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, з позову вбачається, що відповідач своїми рішеннями, задовольняючи скаргу адвоката Істоміної В.Л. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втрутився у права учасників ПП «РГК» щодо їх майнової участі у статутному капіталі підприємства.

Позивач посилається на протиправність рішення відповідача, яке перешкоджає йому вільно здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід.

При цьому учасники ПП «РГК» навіть не дійшли згоди щодо керівника ПП «РГК».

Таким чином, фактично предметом спору у даній справі є порушення оспорюваним висновком та наказом відповідача майнових (корпоративних) прав учасників справи, а тому спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене та те, що позивач оскаржує спірний висновок та наказ не з підстав дотримання відповідачами процедурних питань їх прийняття, а виключно з підстав захисту корпоративного права, суд дійшов висновку, що даний спір не має ознак публічно-правового спору.

Отже, такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд зауважує, що хоча формально предметом спору є скасування спірного наказу та висновку, фактично позов заявлено з метою захисту господарського права, що свідчить про приватноправовий характер спору та його непідсудність адміністративному суду.

Крім того, скасування висновку та наказу з проведення реєстраційних дій буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2019 року у справі №823/460/16 зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №П/811/1884/17 зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №826/26802/15 зазначила «Крім того, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивачки, прийнято внаслідок допущення держреєстратором протиправних дій, у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого також оспорюється позивачем. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір».

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктами 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частин першої, другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, суд приходить до висновку про те, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, наявні достатні правові підстави для закриття провадження у даній справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

у х в а л и в:

Провадження у справі №826/13966/18 за позовом Приватного підприємства «РПГ» до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування висновку і наказу - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст ухвали складено 18 квітня 2019 року.