Рішення № 81332542, 09.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року Чернігів Справа № 825/2120/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача Барила О.М.,

представників відповідача Пуценко Т.В., Кульбако О.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС РЕАЛ" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС РЕАЛ" (далі - ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18.05.2018 №25-01-006/0187/103, якою на позивача накладено штраф у розмірі 2 010 420,00 грн.

Згідно заяви про зміну підстав позову (т.2 а.с.1-10) позовні вимоги обґрунтовані тим, що в направленні на перевірку відсутні інформація про тип заходу, підстави та інформація про здійснення попереднього заходу. Також, відповідачем не дотримано ч.3 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Окремо, позивач просить звернути увагу на ту обставину, що вказані в акті особи ніколи не зверталися до позивача, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи підприємству ніколи не надавали, трудові договори між підприємством та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об'єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління підприємства чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов'язків. В Акті інспекційного відвідування відповідача, жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз'яснено їх трудові права та обов'язки, ці особи були поінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Окрім того, в Акті інспекційного відвідування не було вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі на час описаних в Акті подій передбачалося виконання тих трудових обов'язків, які, за твердженнями Управління, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) підприємством, нібито було здійснено допуск до роботи зазначених осіб. Також, внаслідок здійснення виплат за договорами підряду та цивільно-правовими договорами здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних-осіб контрагентів до періодичних звітів, які надавались до територіальних органів ДФС та своєчасно нараховувались і сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі. Крім вказаного, до всіх спірних договорів було укладено додаткові угоди, згідно яких було визначено конкретні види та обсяги робіт на конкретних об'єктах, визначена вартість роботи, норми витрат матеріалів, строки повернення залишків та надання звітів про використання матеріалів та внесені інші зміни і доповнення.

За таких обставин за своїм змістом договори підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті) є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про перебування працівників у трудових відносинах з позивачем та порушення останнім вимог ч.3 ст.24 КЗпП України є безпідставними.

Ухвалою суду від 01.06.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 11.07.2018 провадження у справі № 825/2120/18 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №825/1943/18. 15.01.2019 провадження у справі поновлено. Ухвалою суду від 31.01.2019 строк проведення підготовчого провадження продовжено до 28.02.2019. 28.03.2019 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в заяві про зміну підстав позову з наданням додаткових пояснень, та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, надавши відзив на позовну заяву, та вказали, що обгрунтовання позивача не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови про накладання штрафу та припису.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

У зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.03.2018 №4048/04-03 Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 17.04.2018 №117 "Про проведення контрольних заходів", яким передбачено проведення інспекційного відвідування, в тому числі і позивача.

На підставі наказу Управління головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кульбако О.П. видано направлення на проведення контрольного заходу від 17.04.2018 №417 та доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю страхувальниками, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами.

Інспекційне відвідування ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" проводилось з 19.04.2018 по 20.04.2018, за результатом якого встановлені порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.148 КЗпП України, про що складено Акті інспекційного відвідування від 20.04.2018 №25-01-006/0187 (т.1 а.с.57-63). Акт підписано позивачем із запереченнями.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у період з січня 2018 року по березень 2018 року були укладені цивільно-правові договори (договори підряду) з виконання будівельно-монтажних робіт, які мають ознаки трудових договорів, що, у свою чергу, є порушенням ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Позивачем подані заперечення, за наслідками розгляду яких, Управління Держпраці у Чернігівській області листом від 02.05.2018 №02-04/2662 повідомило позивача, що у ході інспекційного відвідування головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Кульбако О.П. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та іншими нормативно правовими-актами.

Крім цього, за результатами перевірки інспектором Управління Держпраці у Чернігівській області винесено припис від 23.04.2018 №25-01-006/0122, пунктом другим якого зобов'язано директора ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" усунути виявлені порушення.

В подальшому, рішенням начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 27.04.2018 №73 прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 02.05.2018 №10-04/2660 доведено до відома позивача про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 14 год. 40 хв. 10.05.2018, яке надіслано рекомендованим листом №1400039516081.

У зв'язку із надходженням клопотання директора ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" про неможливість забезпечення участі представника у розгляді справи з поважних причин, проведення розгляду справи було перенесено. Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 10.05.2018 №10-04/2833 позивача повторно проінформовано про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 14 год. 00 хв. 18.05.2018.

17.05.2018 на адресу відповідача надіслано клопотання про повторне відкладення розгляду справи (т.1 а.с.25). Оскільки повторного перенесення розгляду справи на 10 днів не передбачено чинним законодавством, розгляд справи проведено без участі уповноваженого представника позивача.

Так, під час інспекційного відвідування було встановлено, що згідно договорів підряду з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 передбачено виконання будівельно-монтажних робіт. Але жодним пунктом договорів не визначено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, які повинні бути відображені в акті їх приймання. Всі роботи виконувались у чітко визначеному місці - на об'єктах ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ". Всі договори містять однотипні зобов'язання Виконавця: виконувати виробничі завдання поставлені Замовником ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" в строк, визначений договором; виконувати роботи на свій страх та риск, дотримуватись вимог інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки при виконанні своїх обов'язків; вживати заходів зі збереження матеріалів, інструментів, обладнання наданих Виконавцю Замовником під час виконання роботи будівельного контролю; вживати заходів зі збереження матеріалів, інструментів, обладнання наданих Виконавцю Замовником під час виконання роботи будівельного контролю; виконувати виробничі завдання поставлені представниками Замовника якісно та добросовісно. Виконавці зобов'язуються виконувати не одноразово, а постійно вищевказані зобов'язання у строки, визначені договором.

Жодним пунктом договорів не вказано перелік обов'язків та коло виробничих завдань. Натомість, договори передбачають виконання виробничих завдань, поставлених Замовником. Згідно договорів (п.2.2.2) Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконувану роботу в термін, визначений договором, при цьому відсутнє посилання на кінцевий результат виконуваних робіт. Пунктом 3.1 договорів передбачено оплату праці Виконавцю в розмірі від 300 грн. до 13 500,00 грн. З розрахунково-платіжної відомості за березень 2018 року в графі №2 вбачаються табельні номери (ОСОБА_10 - 29, ОСОБА_18 - 46, ОСОБА_15 - 47, ОСОБА_14 - 48, ОСОБА_11 - 53, ОСОБА_8 - 56, ОСОБА_5 - 57), ідентифікаційні коди та ПІБ - графа №30, кількість відпрацьованих днів, годин - графа №5, заробітна плата - графа №26, в графі №6 зазначений розмір за тарифними ставками (посад, окладами). Вищевказані особи отримували заробітну плату, їм присвоєно табельні номери, вівся облік робочого часу, що притаманно трудовим відносинам.

З наданої розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000005 за березень 2018 року вбачається, що нараховано за 21 день за тарифною ставкою (посад, окладами) по 500,00 грн. кожній особі, з якою було укладено договір підряду: ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_5

Натомість, дані суми не підтверджуються актами прийняття робіт. Наприклад, позивачем 15.01.2018 був укладений договір підряду з ОСОБА_22 Згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000005 за березень 2018 року ОСОБА_22 (табельний номер 29) нараховано заробітну плату в сумі 500,00 грн., сума 402,50 грн. належить до виплати. Але згідно акту прийняття робіт від 31.01.2018 згідно договору підряду від 15.01.2018 вбачається, що ОСОБА_22 нараховано 2000,00 грн. згідно розрахункової відомості №ВЗП №000005, фактично отримано 28.02.2018 суму 1610,00 грн. Згідно акту прийняття робіт від 02.04.2018 згідно договору підряду від 15.01.2018 вбачається, що ОСОБА_22 нараховано 800,00 грн. згідно розрахункової відомості №ВЗП №000007, фактично отримано 02.04.2018 суму 644,00 грн. Тобто, сума 500,00 грн. не передбачена договором підряду, а тому незрозумілі правові підстави для її нарахування та відображення у відомості № НЗП-000005 за березень 2018 року.

При наявних розбіжностях в сумах нарахованих та виплачених згідно договорів підряду та наданою відомістю за березень 2018 року, вбачаться, що отримана сума 500,00 грн. була авансом, що свідчить про наявність трудових відносин та необхідність укладення трудового договору.

Аналогічні розбіжності наявні при дослідженні актів прийнятих робіт згідно договорів підряду та наданою відомістю за березень 2018 року по ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_5

Крім того, у письмових поясненнях директор ОСОБА_23 зазначила, що "на момент проведення інспекційного відвідування на підприємстві ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" працює 4 (чотири) працівники. Громадяни, які працюють за цивільно- правовими угодами - відсутні. Оплата праці проводиться згідно штатного розпису, один раз на місяць. Правила внутрішнього розпорядку в стадії розробки і на момент інспекційного відвідування відсутні. Повідомлення про прийнятих працівників подані, окрім ОСОБА_23, т. як не встигла віднести повідомлення до податкової".

З огляду на вказане в Акті, на підставі аналізу договорів, відповідач дійшов висновку, що вони мають всі ознаки трудових відносин, а саме: Виконавці зобов'язані виконувати виробничі завдання поставлені Замовником ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" систематично, а не одноразово; за виконану роботу передбачено оплату, яка відображається в розрахунково-платіжних відомостях із зазначенням табельних номерів, ідентифікаційних кодів, кількістю відпрацьованих днів та кількістю нарахованих за посадовими окладами та виплаченої заробітної плати.

Враховуючи все вищевикладене, відповідачем винесено оскаржувану постанову від 18.05.2018 №25-01-006/0187/103, якою на позивача накладено штраф у розмірі 2 010 420,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно ст.1 Закону №877, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.4 ст 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Інспекційне відвідування - це одна із форм перевірки, яке обумовлено необхідністю реалізації ст.259 КЗпП України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Так, ст.259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Отже, Управління, як територіальний орган Держпраці, наділене правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Таким чином, Закон №877 не містить імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати Управління, а відтак інспектори праці у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що визначено ст.259 КЗпП України та Порядком №295.

В силу п.3 Порядку №295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Отже, інспектори праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням.

Водночас, відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

При цьому, інспекційні відвідування не є плановими (позаплановими) перевірками та не потребують будь-якого погодження.

Як встановлено судом, наказ про проведення інспекційні відвідування видано на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.03.2018 №4048/04-03 (т.1 а.с.53), а тому думка позивача про безпідставність проведення інспекційного відвідування позивача суперечить чинному законодавству та на увагу не заслуговує.

Так, судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" було виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.148 КЗпП України, про що складено Акті інспекційного відвідування від 20.04.2018 №25-01-006/0187.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.20 Порядку №295).

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису (пп.3 п.14 Порядку №295).

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області було отримано зауваження позивача до Акту інспекційного відвідування, яке протягом трьох робочих днів було розглянуто та направлена відповідь про їх розгляд.

Так, відповідно до п.29 Порядку №295, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Враховуючи те, що позивачем були подані заперечення до Акту інспекційного відвідування, припис було надіслано після їх розгляду.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3). Відповідно до п.5 Порядку, у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб'єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені більше ніж на 10 днів.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Зазначені положення відповідачем дотримано.

Згідно з п.8 Порядку уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.

З аналізу вищевикладених положень Порядку слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом, позивач на розгляд справи не з'явився. При цьому, повторно надсилав 17.05.2018 клопотання про відкладення розгляду справи. Втім, оскільки повторне відкладення розгляду справи законодавством не передбачено, розгляд справи проведено без участі представника позивача.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" Акту інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з Акту інспекційного відвідування, підставою для притягнення позивача до відповідальності стала та обставина, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, з якими позивачем укладались цивільно-правові угоди (копії в матеріалах справи) фактично перебували у трудових відносинах з ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ". Всі ці договори мають ознаки трудових відносин, а саме: Виконавці зобов'язані виконувати виробничі завдання поставлені Замовником ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" систематично, а не одноразово; за виконану роботу передбачено оплату, яка відображається в розрахунково-платіжних відомостях із зазначенням табельних номерів, ідентифікаційних кодів, кількістю відпрацьованих днів та кількістю нарахованих за посадовими окладами та виплаченої заробітної плати.

Відповідач вважає, що ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" уклало цивільно-правові договори з зазначеними громадянами лише з метою приховати реальні трудові відносини.

Відповідно, на думку відповідача детально всі ознаки трудових відносин, які містять вищезазначені цивільно-правові угоди, викладено в Акті інспекційного відвідування.

Так, відповідно до ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 2 010 420,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, припису та Акту інспекційного відвідування, підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_4., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

При цьому, як на підтвердження правомірності накладеного штрафу, відповідач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №825/1943/18.

Так, в зазначеній постанові вказується, що "аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених між ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 договорів та складених на їх виконання актів прийняття робоіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, по-перше, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, по-друге, не включають у себе відомості щодо об'єкта, на якому здійснюється проведення будівельно-монтажних робіт, по-третє, не визначають порядок надання таких послуг.

Крім того, пунктом 1.2 вказаних договорів підряду свідчать, що замовник ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" забезпечує виконавця (згаданих вище фізичних осіб) всіма необхідними для виконання поставлених завдань матеріалами.

Викладене, на думку судової колегії, свідчить про фактичне укладення між сторонами трудових договорів, а не договорів підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що, попри фіксовану у п. 3.1 вказаних договорів суму оплати робіт, яка повинна здійснюватися за наслідками підписання сторонами акту прийняття робіт, її виплата здійснювалася етапами фактично щомісячно, що підтверджує трудовий характер правовідносин, а не цивільно-правовий.

Обставини систематичності проведення виплат підтверджуються, поряд з іншим, наявними у матеріалах справи відомостями на виплату грошей (т.1 а.с.249, 250, 252 у справі №825/1943/18) розрахунково-платіжними відомостями №НЗП-000001 за січень 2018 року, №НЗП-000003 за лютий 2018 року та №НЗП-000005 за березень 2018 року, даними податкових розрахунків за 1 квартал 2018 року.

У свою чергу, присвоєння ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_24., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 табельних номерів також, на переконання судової колегії, вказує на трудовий характер правовідносин між даними особами.

Поряд з іншим, в уже згаданій постанові від 29.08.2018 у справі №587/1714/17 Верховний Суд підкреслив на необхідність врахування того, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Також вказано на те, що жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

При цьому, на переконання судової колегії, облік ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" виплачених вказаним фізичним особам доходів за ознакою 102 "сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору" у звітності форми 1 ДФ за І квартал 2018 року, не спростовує встановлених вище обставин наявності ознак трудових відносин між сторонами договорів підряду.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо належності укладених між ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 договорів підряду до цивільно-правових з огляду на встановлені вище їх ознаки, які притаманні виключно трудовим правовідносинам.".

Проте, суд не може прийняти до уваги постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №825/1943/18, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, останні містять додаткові угоди, про внесення змін до договорів підряду, які не були предметом дослідження у справі №825/1943/18.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.73 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.90 КАС України).

Так, зокрема, деякі пункти договорів, укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 були викладені в нових редакціях з зазначенням конкретних видів та обсягів робіт на конкретних об'єктах, та уточнено, що виконавець виконує своїми силами, засобами, обладнанням з матеріалу замовника (п.1.1). Також, визначена вартість роботи за одиницю роботи (п.3.1). Крім цього, договори доповнені розділом 6, в якому зокрема зазначаються норми витрат матеріалів та строки повернення залишків матеріалів та надання звітів про використання матеріалів та внесені інші зміни та доповнення.

Зазначені договори в установленому законом порядку недійсними не визнані, на момент розгляду справи є чинними, а отже суд не може прийняти до уваги, зазначені в постанові від 26.12.2018 у справі №825/1943/18 доводи, як такі, що беззаперечно підтверджують наявність трудових відносин між позивачем та зазначеними вище особами, оскільки спростовують додатковими угодами.

Щодо посилань відповідача на те, що вказані додаткові угоди на перевірку не надавались, суд зазначає, що інспектор праці їх не витребовував. Натомість саме він, як спеціаліст у галузі трудових відносин, повинен був дослідити всі документи, з яких можна дійти висновку про наявність чи відсутність порушень трудового законодавства. Також необхідно врахувати, що заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи по додаткових угодах судом протокольною ухвалою залишено без розгляду у зв'язку з неможливістю виконати відповідачем вимогу експерта та відсутністю у експерта можливості підтвердити дату підписання додаткових угод, оскільки виходить за межі компетенції судового експерта - почеркознавця (т.3 а.с.9). А отже, додаткові угоди судом визнаються належним доказом.

Крім цього, як було встановлено вище, 10.05.2018 позивач на розгляд справи за фактом порушення трудового законодавства не з'явився. Розгляд справи було відкладено за клопотанням директора ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" з поважних причин. При цьому, директора ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" ОСОБА_23 повторно надсилала 17.05.2018 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою (т.1 а.с.20-21, 69-70). Втім, оскільки повторне відкладення розгляду справи законодавством не передбачено, розгляд справи проведено без участі представника позивача. При цьому вказана обставина вплинула на неможливість надання одноосібним представником позивача - директором ОСОБА_23 будь-яких пояснень та доказів (витяг з ЄДР, Статут, т.1 а.с.172-193). Вказане, на думку суду, також опосередковано вказує на передчасність висновку відповідача про наявність трудових відносин і відповідно порушення трудового законодавства.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Частинами 1 та 2 ст.83 ЦК України встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. В свою чергу, ст. 91 ЦК України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною 1 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст.97 ЦК України). Згідно ч.1 ст.98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Частинами 1, 2 та 4 ст.99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Частинами 3 та 5 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, ані у Акті інспекційного відвідування, ані у оскаржуваній постанові жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз'яснено їх трудові права та обов'язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, ознайомлені з колективним договором.

Також, слід звернути увагу на ту обставину, що громадяни, які надають послуги на підставі договорів підряду (цивільно-правових угод) ніколи не зверталися до підприємства, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи підприємству ніколи не надавали, трудові договори між підприємством та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об'єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління підприємства чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов'язків.

Окрім того, ані у Акті інспекційного відвідування, ані у оскаржуваній постанові не було вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" на час описаних а Акті подій передбачалося виконання тих трудових обов'язків, які, за твердженнями відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) позивачем нібито було здійснено допуск до роботи зазначених вище осіб.

Частинами 1-3 включно ст.6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частиною 1 ст.839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Згідно ч.1 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 ст.850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, ч.1 ст.854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом договори підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті інспекційного відвідування) є цивільно-правовими договорами, а висновки інспектора Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті "про перебування працівників у трудових відносинах з ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" та порушення ним вимог ч.3 ст.24 КЗпП України " на думку суду є безпідставними.

Відповідно, викладений у Акті інспекційного відвідування висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Оскільки чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними. Тому, в даному випадку, суд визнає правомірними дії позивача щодо укладення додаткових угод до цивільно-правових договорів із фізичними особами (т.1 а.с208-242) і заперечення відповідача щодо відсутності таких на час інспекційного відвідування є неспроможним.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Отже, оскільки ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" уклало з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у нього не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 №413.

Враховуючи презумпцію правочину, слід зазначити, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, що і підтверджено наданими позивачем договорами та додатковими угодами до них, розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2018 року (форма № 1ДФ), де дані особи обліковуються за кодом отримання доходу. При цьому, суд не може розцінювати проведення виплат протягом двох місяців з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт як систематичність, оскільки згідно умов договору позивач має право впродовж двох місяців виконати свої зобов'язання щодо оплати виконаного обсягу робіт. Також, суд приймає до уваги, що оплата праці проводилась на підставі декількох актів приймання-передачі виконаних робіт, але в межах ціни договору.

Судом враховано, що зазначені в Акті інспекційного відвідування фізичні особи, які відмовились прибути в судове засідання в якості свідків надали до суду письмові пояснення (т.2 а.с.95-120, 194-195), в яких зазначили, що умови договорів підряду та додаткових угод до них повністю зрозумілі і виконані обома сторонами у повному обсязі. Претензій не мають. З приводу працевлаштування не звертались. Такі ж заяви було подано на ім'я позивача (т.2 а.с.129-141).

З системного аналізу умов договорів підряду та додаткових угод, укладених між позивачем та фізичними особами, вбачається, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. В той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, як на правомірність своїх висновків та дій, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді договорів підряду, як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів. Таким чином, позов ТОВ "ІНЕКС РЕАЛ" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови належить задовольнити.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином відшкодуванню підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 30 156,30 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС РЕАЛ" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 18.05.2018 №25-01-006/0187/103 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 2 010 420,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС РЕАЛ" 30 156,30 грн (тридцять тисяч сто п'ятдесят шість гривень 30 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС" (вул.Кирпоноса, буд.7, м.Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 41310760);

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення суду складено 22.04.2019.

Суддя Л.О. Житняк