Рішення № 81332528, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/3470/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до проКиївського міського військового комісаріату Міністерства оборони України визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

позивач - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України, в якому:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 243600,00 грн, у порядку черговості, з урахуванням дати подання заяви на виплату відповідної одноразової грошової допомоги - 31 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з моменту встановлення інвалідності, 01 лютого 2014 року, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскільки позивач отримав вогнепальні осколкові поранення та контузію головного мозку у 1984 році, а ІІ групу інвалідності (первинно) отримав 01 лютого 2014 року, тобто через 30 років, то для виплат одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 немає підстав.

Також, відповідач зазначив, що Київський міський військовий комісаріат не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, Комісаріат лише приймає від позивача пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення.

У судовому засіданні, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надішли пояснення позивача, в яких зазначено, що позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію по інвалідності, пов'язану з виконанням ним обов'язків військової служби, тому він звернувся до військового комісаріату, адже саме військовий комісаріат здійснюю організацію роботи щодо пенсійного забезпечення (розрахунку) осіб, які мають таке право, а також іншого соціального забезпечення.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Протоколу Центральної військово-лікарської комісії від 24 жовтня 2011 року №1864, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав поранення (контузія) і захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

01 лютого 2014 року, позивачу було встановлено довічно ІІ (другу) групу інвалідності, яка виникла у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією посвідчення від 20 листопада 2014 року серія НОМЕР_2 (а.с.7) та копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0082506 (а.с.8).

31 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив вжити заходи щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.11).

Листом 10 лютого 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що його заява щодо виплати одноразової грошової допомоги розглянута в Київському міському військовому комісаріаті та те, що позивач не має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки первинне встановлення інвалідності позивачу комісією МСЕК відбулося до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.14).

Позивач вважаючи протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, звернувся з позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 2 статті 1-2 вказаного Закону, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації..

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 частини другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідно до пункту 6 Порядку №975.

Так, відповідно до підпункту 1 вказаного пункту, військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу визначено пунктом 11 Порядку №975.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

З наведено вбачається, що питання наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги повинно бути вирішене в межах спірних правовідносин виключно Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На час звернення позивача у вересні 2015 року порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"», врегульований наказом Міноборони від 14 серпня 2014 року №530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (далі - Наказ №530).

Відповідно до пункту 4.7 Наказу №530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Згідно з пунктом 4.8 Наказу №530, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Пунктом 4.10 Наказу №530 встановлено, що Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються

З аналізу зазначених норм вбачається, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №822/6069/15.

Отже, розгляд заяви позивача відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №975 та Наказом №530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, а лист Київського міського військового комісаріату від 10 лютого 2017 року не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.

Суд дійшов висновку, що дії Київського міського військового комісаріату щодо надання позивачу відповіді про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 є протиправними, оскільки, як вже зазначалось судом, питання наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги повинно бути вирішене виключно Міністерством оборони України.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 243600,00 грн., у порядку черговості, з урахуванням дати подання заяви на виплату відповідної одноразової грошової допомоги - 31 січня 2017 року, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відноситься до повноважень Міністерства оборони України, за результатами розгляду направлених до останнього висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які, в свою чергу, готуються районними, об'єднаними районними, міськими, об'єднаними міськими військовими комісаріатами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством Київський міський військовий комісаріат не наділений повноваженнями щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала.

З огляду на вказане, на переконання суду, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Київського міського військового комісаріату повторно розглянути документи із заявою ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України (04112, м. Київ, вул. Шамрила, 19, код ЄДРПОУ 07774420) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат повторно розглянути документи із заявою ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов