Рішення № 81332460, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/186

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 640/2442/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.), адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок, раніше призначеної пенсії за віком державного службовця ОСОБА_1, включивши в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», отриманні за останні календарні 24 місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723ХІІ (тобто з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року) із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку - 90 процентів без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплати з урахуванням отриманих сум з моменту призначення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, внаслідок протиправних дій відповідача при проведенні перерахунку її пенсії до складових при визначенні розміру пенсії не включено матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача, заперечуючи проти позову вказує на пропуск строків звернення до суду з вказаними позовними вимогами, а також на те, що включення нерегулярних виплат до розміру заробітної плати, з якої проводиться обчислення пенсії, не передбачено чинним законодавством.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначила, що позиція відповідача з приводу спірних правовідносин спростовується висновками Верховного Суду в аналогічних справах.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З матеріалів справи вбачається, що позивач з березня 2006 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (Т.1, 22-30).

З довідки Державної служби статистики України від 29 травня 2018 року №19.1-27/50-18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданої ОСОБА_1, вбачається, що в графу «інші виплати» включено: індексацію грошових доходів, грошову допомогу до щорічної основної відпустки, премію з Дня нагоди незалежності, премію з нагоди професійного свята - Дня працівників статистики, компенсацію за невикористану відпустку, на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року (Т.1, арк.17-20).

При цьому, до іншої довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Державною службою статистики України від 29 травня 2018 року №19.1-27/49-18, вказані вище види оплати праці включено не було (Т.1, арк. 21).

Хоча обидві довідки видані одним і тим самим органом, в один і той самий день, за змістом вони містять суперечливу інформацію.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою від 07 вересня 2018 року про перерахунок пенсії, у зв'язку з тим, що при її обчисленні не враховано до складу заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та індексації заробітної плати (Т.1, арк. 11).

Листом від 11 жовтня 2018 року №92485/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а також роз'яснено, що з 01 травня 2016 року пенсії, які призначені згідно із Законом України №3723-ХІІ, не перераховуються, крім випадків, коли перераховуються складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, допомога тощо), які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, а тому, як зазначено у листі, підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 немає (Т.1, арк. 14).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач на теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

10 вересня 2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, вказавши, що при обчисленні розміру її пенсії не було враховано одержаних нею у період 2009-2010 роки сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань.

Листом від 11 жовтня 2018 року за вих. №92485/03 позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань відмовлено, у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення такого перерахунку.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що позивач отримує пенсію з 2006 року відповідно до Закону України «Про державну службу», проте, звертаючись до суду 07 лютого 2019 року, просить зобов'язати відповідача провести її перерахунок, починаючи з моменту призначення, що, за доводами представника відповідача свідчить про порушення строків звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що 07 вересня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку її пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати 19.1-27/50-18 від 29 травня 2018 року.

В той же час, можливість проведення перерахунку пенсії була передбачена Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, який втратив чинність з 01 травня 2016 року.

Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсії державним службовцям, яким пенсії призначено відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Крім того, представник відповідача наголосив й на тому, що оскільки грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань носять тимчасовий характер, залежить від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні зі служби та для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив зазначила, що позивачем не заявлені позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, починаючи з 2006 року.

Позивач звільнена з державної служби з 31 грудня 2010 року, до моменту звільнення вона не отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», після звільнення, позивачем надано відповідачу довідку про заробіток для обчислення пенсії за останні 24 календарних місяці роботи (2009-2010), який дає право на даний вид пенсії.

Тому, за твердженнями позивача, вказані спірні правовідносини між сторонами фактично виникли щодо обчислення раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткових показників заробітної плати (матеріальна допомога), які не були враховані при перерахунку 05 січня 2011 року.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, остання послалась на норми законодавства України, а також на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах, з аналогічних спорів, які спростовують посилання відповідача на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, судом вбачається часткова протиправність дій та рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ; в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частинами другою та шостою статті 33 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» (надалі - Постанова №268) керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Аналіз положень чинного законодавства України, що діяло в період роботи позивача, дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Як встановлено судом, на всі виплати, включені в довідку Державної статистики України від 29 травня 2018 року № 19.1-27/50-18 про складові заробітної плати, що була надана позивачу для обчислення пенсії, в графу «інші виплати» включені: індексація грошових доходів, грошова допомога до щорічної основної відпустки, премія з Дня нагоди незалежності, премія з нагоди професійного свята - Дня працівників статистики, компенсація за невикористану відпустку, на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

В той же час, суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджується той факт, що у період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року позивачу нараховувалась та була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, на яку, в свою чергу, нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених вище норм законодавства України отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №21-430а11, у постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 712/14740/16-а тощо.

Наведене свідчить, що, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати, відповідач діяв усупереч вимогам законів України.

Доводи, наведені у відзиві на позовну заяву про те, що такі виплати носять разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що при обчисленні пенсії відповідачем не враховано усі види оплати праці, які отримував позивач, і з яких було сплачено страхові внески, за правилами статті 41 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» такий заробіток повинен враховуватись під час обчислення пенсії, тобто відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивачу з врахуванням таких видів заробітку.

Також, суд зазначає, що доводи відповідача з приводу того, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», відповідно до якого призначені пенсії державного службовця не перераховуються є безпідставними, оскільки предметом позову у даній справі є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні відповідно до вимог Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ щодо врахування всіх складових оплати праці, з яких утримано внесок на державне соціальне страхування, на які позивач мав право до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернулась до суду з позовом 08 лютого 2019 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення вперше до відповідача із заявою про відновлення порушеного права (10 вересня 2018 року), то позов підлягає задоволенню від дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 10 вересня 2018 року.

В задоволенні позову в частині вимог за минулий період до 09 вересня 2018 року включно, слід відмовити, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що для захисту порушеного права позивач в цей період вчинила активні дії щодо звернення до органів Пенсійного фонду України, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2019 року у справі № 712/14740/16-а.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у перерахунку призначеної їй пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати, починаючи з 10 вересня 2018 року, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, оформленого листом від 11 жовтня 2018 року №92485/03 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, суд зазначає, що оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність правових підстав для їх задоволення.

При цьому, вважає за необхідне, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням, у тому числі, індексації заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача в частині проведення перерахунку без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі по тексту - Закон України від 08.07.2011 №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.

Відповідно до статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вищезазначені норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, отже, законних підстав для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено розміром немає.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме про задоволення позовних вимог в частині:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, оформленого листом від 11 жовтня 2018 року №92485/03 та

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, включивши в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки та індексацію заробітної плати, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої Державною службою статистики України від 29 травня 2018 року №19.1-27/50-18, починаючи з 10 вересня 2018 року, із збереженням 90% від сум заробітної плати, з урахуванням отриманих виплат.

Про відмову у задоволенні позовних вимог в частині

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату, раніше призначеної пенсії за віком державного службовця ОСОБА_1, включивши в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії інших виплат, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження максимальним розміром;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, включивши в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки та індексацію заробітної плати, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої Державною службою статистики України від 29 травня 2018 року №19.1-27/50-18, починаючи з 10 вересня 2018 року, із збереженням 90% від сум заробітної плати, з урахуванням отриманих виплат за період з моменту призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» до 09 вересня 2018 року включно.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, оформленого листом від 11 жовтня 2018 року №92485/03.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1, включивши в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки та індексацію заробітної плати, на які нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої Державною службою статистики України від 29 травня 2018 року №19.1-27/50-18, починаючи з 10 вересня 2018 року, із збереженням 90% від сум заробітної плати, з урахуванням отриманих виплат.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова