Рішення № 81332204, 12.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 квітня 2019 р. № 520/847/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Лук’янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3, підприємець) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС, контролюючий орган), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004171306 на суму 40198,71 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за єдиним податком фізичних осіб 32158,97 та штрафними (фінансовими) санкціями 8039,74 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області від 01.11.2018 року податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004161306 на суму 1350875,00 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за податком на додану вартість 1080700,00 та штрафними (фінансовими) санкціями 270175,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004211306 на суму штрафу 540350,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004151306 на суму 118517,80 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за військовим збором 94814,24 та штрафними (фінансовими) санкціями 23703,56 грн.;

- визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням ДФС у Харківській області вимогу про сплату боргу від 01.11.2018 р. № Ф-00004017306 на суму 192420,36 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області від 01.11.2018 року податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004131306 на суму 1422213,63 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за податком на доходи фізичних осіб 1137770,90 та штрафними (фінансовими) санкціями 284442,73 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області рішення від 01.11.2018 р. № 00004181306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій 28356,37 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004141306 на суму штрафних (фінансових) санкцій 340,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004231306 на суму штрафних санкцій (адміністративні штрафи та інші санкції) 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004221306 на суму штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг 1,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області рішення від 01.11.2018 р. № 00004191306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафу 1044,68 грн. та пені 405,46 грн.;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004201306 на суму штрафу за єдиним податком 3337,11 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ним не вчинено податкових правопорушень, про які зазначено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовані помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, оскільки поповнення обігових коштів здійснювалось позивачем з власних коштів, а не з виручки, як-то стверджує в акті перевірки відповідач, що підтверджується банківськими виписками, при справлянні єдиного податку та єдиного соціального внеску платник неухильно дотримувався вимог закону. Крім того, відповідач навмисно застосував в акті перевірки редакцію ПКУ, яка набрала чинності з 01.01.2016 року, під час дослідження господарських операцій позивача у 2015 році. Так, відповідач, протиправно при здійснення донарахувань податкових зобов'язань та розрахунків штрафних санкцій застосував статті ПКУ, яка набула чинності 01.01.2016 року та якою встановлено обмеження доходу фізичні особи - підприємця платника єдиного податку на третій групі у розмірі 5 000 000 гривень, в той час, коли таке обмеження у 2015 році було встановлено на рівні 20 000 000 грн. У зв'язку з чим, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився, у письмовому відзиві на адміністративний позов зазначив, що проведеною перевіркою встановлено ряд порушень приписів ПКУ, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що видане свідоцтво свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за № 24800170000023596, взято на облік в контролюючому органі 09.07.1999 року за № 1478 та перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на спрощений системі оподаткування, обліку та звітності, а саме ІІІ група платника єдиного податку, та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.10.2012 року НОМЕР_2.

На підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 09.08.2018 року №5829 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3» та повідомлення від 09.08.2018 року № 754 (а.с.39,41, т.1), контролюючий орган провів планову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р. виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р. та дотримання вимог Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.07.2015 по 30.06. 2018 р.

Наказом від 25.09.2018 року №7166 продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3 на 5 робочих днів (а.с.42, т.1).

Результати перевірки оформлені актом «Про результати документальної планової виїзної перевірки Самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р. виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р. та дотримання вимог Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.07.2015 по 30.06. 2018 р.» від 09.10.2018р. № 4211/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки) (а.с.10-38, т.1).

У висновках акту перевірки встановлені наступні порушення:

- п.177.1, п. 177.2, п.177.4, п.п.177.5.3., п.177.5, ст.. 177 Податкового Кодексу України, встановлено заниження суми податкового зобов'язання за 2016-2017 рр. з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 137 770,90 грн.,

- п.177.10. ст. 177 Податкового Кодексу України, п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, встановлено факт неналежного ведення обліку доходів та витрат, а саме не відображення у повному обсязі отриманих доходів (торгівельної виручки), та підтверджуючих витрат пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності,

- п.п.49.18.2. п.п.49.18.5. п. 49.18. ст. 49, п.п. 177.5.2. п. 177.5. ст. 177 Податкового Кодексу України, а саме декларацію про майновий стан і доходи за 2016-2017 р.р. до Східної ОДПІ м. Харкова не надано,

- п.185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового Кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість сам у 1 080 700, 00 за 3-й квартал 2015 року - 2018 роки,

- п.п. 201 ст. 201 Податкового Кодексу України порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 080 700 за 3-й квартал 2015 року - 2018 роки за виявлене порушення передбачено застосування штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість,

- абз. 1 п. 2 ч.1 ст.7, п. 2. ст. 9 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження сум страхових від суми чистого доходу за 2016-2017 рр. сумі 192 420,36 грн.,

- абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - перерахування на рахунки органів ДФС України сум єдиного внеску, протягом граничних строків, за виявлене порушення передбачено застосуванням штрафної санкції у розмірі 20%,

- п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового Кодексу України не нарахування та перерахування військового збору з сум чистого оподаткованого доходу за 2016-2017 рр. у сумі 94814,24 грн.,

- п.п. 1 п. 292.1. ст. 292, абз.2 п. 292.6 ст. 292, п.п.1 п.293.3. ст. 293.3 ст.293, п.п.1 п. 293.4. ст. 293 Податкового Кодексу України перевіркою визначено податкові зобов'язання по єдиному податку, у сумі 32158,97 грн.,

- п. 295.1 ст.295 Податкового Кодексу України, встановлено несвоєчасну сплату єдиного податку за 2017 рік у розмірі 20% з 20.02.2018 р. по 04.05.2018 р. на податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №25433959 від 08.02.2018р.,

- п.1., п.2., п.3., ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р №265/95-ВР.

На підставі акту перевірки, 01.11.2018 року ГУ ДФС у Харківській області прийняв наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення № 00004171306 на суму 40198,71 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за єдиним податком фізичних осіб 32158,97 та штрафними (фінансовими) санкціями 8039,74 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004131306 на суму 1422213,63 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за податком на доходи фізичних осіб 1137770,90 та штрафними (фінансовими) санкціями 284442,73 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004151306 на суму 118517,80 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за військовим збором 94814,24 та штрафними (фінансовими) санкціями 23703,56 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004161306 на суму 1350875,00 грн., у т.ч. податковим зобов'язанням за податком на додану вартість 1080700,00 та штрафними (фінансовими) санкціями 270175,00 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004211306 на суму штрафу 540350,00 грн. (штраф 50% від донарахованої суми ПДВ), рішення № 00004181306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій 28356,37 грн.,

- вимогу про сплату боргу № Ф-00004017306 на суму 192420,36 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004141306 на суму штрафних (фінансових) санкцій 340,00 грн., податкове повідомлення - рішення № 00004231306 на суму штрафних санкцій (адміністративні штрафи та інші санкції) 510,00 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004221306 на суму штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг 1,00 грн.,

- рішення № 00004191306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафу 1044,68 грн. та пені 405,46 грн.,

- податкове повідомлення - рішення № 00004201306 на суму штрафу за єдиним податком 3337,11 грн.

- рішення № 00004181306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафу 28356,37 грн.

- податкове повідомлення - рішення № 00004231306 на суму штрафу 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.п.177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п.п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; 177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; 177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З набранням законної сили Законом № 1797-VІІІ від 21.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» згідно із п.п.177.4.5. ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до ст.161 підрозділу 10 розділу XX Інші перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до витрат обумовлено фактичним здійсненням відповідних господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю такого платника податків та підтверджені відповідними первинними документами.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

В свою чергу, приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Положеннями даного Закону встановлено, окрім іншого, визначення первинного документа та вимоги, які ставляться при його складанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем до матеріалів справи надані усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, а також призначення здійснених платежів за отримані товари, послуги тощо.

Контролюючим органом за наслідками перевірки зроблено висновок про порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме обсяг доходу отриманого протягом 2015 року сукупно перевищує 5000000 гривень та складає 5203977,50 грн, чим порушено п.п.3 п.п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України.

Статтею 291 ПК України (станом на час розгляду справи) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку. П.291.2. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

При цьому контролюючим органом було застосовано положення п.п. 3 п.291.4 ст.291 ПК України, відповідно до якого на третій групі можуть бути - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Судом встановлено, що застосуючи положення даної статті ПК України, податковим органом не було враховано, редакцію п.п.3 п. 291.4 ст.291 ПК України , чинну у 2015 році, згідно до якої обмеження обсягу доходу фізичні особи - підприємця платника єдиного податку на третій групі складало 20 000 000 гривень. При цьому, при здійснення донарахувань податкових зобов'язань та розрахунків штрафних санкцій податковий орган неправомірно застосував редакції даної статті, яка набула чинності 01.01.2016 року та якою встановлено обмеження доходу фізичні особи - підприємця платника єдиного податку на третій групі у розмірі 5 000 000 гривень.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

При цьому, твердження відповідача в акті перевірки, про надходження на розрахунковий рахунок фізичної особи підприємця грошових коштів, з призначенням платежу «торгівельний виторг», який не був включений платником до складу доходу від підприємницької діяльності, не підтверджується матеріалами справи, та спростовується копіями банківських виписок з яких вбачається призначення платежу, через що суд дійшов висновку, що позивач не включав до складу доходів від підприємницької діяльності, власні грошові кошти, які внесені ним особисто, з метою поповнення обігових коштів.

При цьому, зміна активів фізичної особи - підприємця з готівкової форми на безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.

Суд зазначає, що «торгівельний виторг» це кошти, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану (продану) продукцію чи надану послугу. Виторг від реалізації складається з суми, від реалізації основної продукції, товарів народного споживання, відходів виробництва, наднормативних і зайвих матеріалів. З неї вилучається вартість продукції, відвантаженої споживачу з порушенням умов договору поставки (за термінами, номенклатурою, асортиментом, якістю продукції). Втім в акті перевірки відсутні відомості про наявність первинних документів на здійснення господарської операції на вказану у акті суму.

Відповідно до статті 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Майном може бути предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб'єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

У зв'язку з цим суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 00004171306, 00004131306, 00004151306, 00004161306, 00004141306, 00004231306, 00004221306, 00004211306 та вимога про сплату боргу № Ф-00004017306, якими донараховано позивачу до сплати єдиний податок на доходи фізичних осіб та штрафні (фінансові) санкції винесені з порушеннями норм діючого законодавства.

Крім, того, судом встановлено, що рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004191306 до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафу 1044,68 грн. та пені 405,46 грн., при цьому, у Акті перевірки визначена сума нарахованого ЄСВ у розмірі 1044,68 грн. та кількість днів затримки 66.

Втім суд зазначає, що пунктом 126.1 ст. 126 ПУ України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, сума застосованого штрафу дорівнює розміру податку, що суперечить вимогам ст. 126 ПК України, ст. 9, ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р., № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Представником відповідача у судовому засіданні також не було надано жодних пояснень з приводу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Судом також встановлено, що податковим повідомлення - рішення від 01.11.2018 р. № 00004201306 до позивача застосовано суму штрафу за єдиним податком у сумі 3337,11 грн. у розмірі 10% за несвоєчасну сплату єдиного податку у 2016 році з 20.05.2016 року по 24.05.2016 року.

Зазначений висновок відповідача щодо несвоєчасної сплати спростовується наданими позивачем копіями документів, а саме: декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9059488481 від 19.04.2016 року (загальна задарована суму доходу за даними декларації 1694041, 90 грн.) та платіжним дорученням №1 від 20.05.2016 року про сплату єдиного податку у сумі 51 000, 00 гривень (сума податку що підлягає сплаті до бюджету за даними декларації 50821,82 грн.). У акті перевірки не міститься даних на підстав , яких зроблено висновок про порушення. Під час судового розгляду суб'єктом владних повноважень також не було надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Відтак, усі проведені контролюючим органом розрахунки мають суттєвий та нездоланний дефект недотримання визначеної законом процедури реалізації управлінської функції.

Зазначені порушення пов`язані з недодержанням відповідачем вимог щодо порядку проведення перевірок.

Так, в акті перевірки відсутні посилання на докази, що підтверджують наявність факту порушення Позивачем норм податкового законодавства.

Суд відзначає, що наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. № 395 затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» (далі по тексту - Порядок).

Так, відповідно до п.п.2.3.2.2. п.2.3.2 розділу ІІ вказаного Порядку закріплено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Як вбачається із акту перевірки відповідачем не зазначено дані платіжних доручень чи інших банківських документів, згідно яких позивач здійснював поповнення власних обігових коштів, з призначенням платежу «торгівельний виторг», доказів перевищення позивачем встановлених ПКУ обмежень задля необхідності його переходу на загальну систему оподаткування, а також вчинення у зв'язку з цим решти податкових правопорушень.

Враховуючи вказане можна зробити висновок про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та складення акту у зв'язку з неналежним оформленням її результатів.

Наявність у діях позивача порушень податкового законодавства, крім суб'єктивної думки перевіряючих, заснованої на домислах і припущеннях, жодними належними та допустимими доказами не підтверджується.

Натомість позивачем надано усі необхідні первинні документи перевіряючим, що не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні та до матеріалів справи, які спростовують висновки відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції у повній відповідності до ч. 2 ст. 19 КАС України, адже не перевірив обставин формування доходів періоду, що перевірявся, при обрахунку обсягу доходів вдався до самотужки та на власний розсуд визначеної процедури реалізації управлінської функції.

Викладені в акті перевірки доводи щодо заниження доходів фізичної особи підприємця не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Вказане зумовлює скасування як податкових повідомлень-рішень про збільшення розміру податкових зобов'язань єдиного податку, з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, так і суміжних рішень за підставами виникнення платежів, а саме: єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору та також штрафних санкцій за не відображення отриманих доходів, не надання декларації про майновий стан і доходи, порушення порядку реєстрації податкових накладних, порушення граничних строків оплати єдиного внеску, несвоєчасну сплату єдиного податку, порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України саме при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб'єкта про визначення податкових зобов'язань платника податків.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004171306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб на суму 40198, 71 грн. (сорок тисяч сто дев'яносто вісім гривень 71 копійка), у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 32158, 97 грн. (тридцять дві тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 97 копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 8039,74 грн. (вісім тисяч тридцять дев'ять гривень 74 копійки).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004161306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1350875,00 грн. (один мільйон триста п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень), у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 1080700,00 грн. (один мільйон вісімдесят тисяч сімсот гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 270175,00 грн. (двісті сімдесят тисяч сто сімдесят п'ять гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004211306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафу за відсутність складення та /або реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість в розмірі 540350,00 грн. (п'ятсот сорок тисяч триста п'ятдесят гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004151306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 118517,80 грн. (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 80 копійок), у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 94814,24 грн. (дев'яносто чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 24 копійки) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 23703, 56 грн. (двадцять три тисячі сімсот три гривні 56 копійок).

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 боргу (недоїмки) від 01.11.2018 р. № Ф-00004017306 на суму 192420, 36 грн. ( сто дев'яносто дві тисячі чотириста двадцять гривень 36 копійок).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004131306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1422213,63 грн. (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі двісті тринадцять гривень 63 копійки), у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 1137770, 90 грн. (один мільйон сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят гривень 90 копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 284442, 73 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 73 копійки).

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004181306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 28356,37 грн. (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят шість гривень 37 копійок) за донарахування відповідним органом доходів та зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004141306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004231306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн. (п'ятсот десять гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004221306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 01, 00 грн. (одна гривня).

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004191306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 1450, 14 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень 14 копійок) в тому числі штрафу у сумі 1044,68 грн. (одна тисяча сорок чотири гривні 68 копійок) та пені 405, 46 грн. (чотириста п'ять гривень 46 копійок) за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 р. № 00004201306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 3337, 11 грн. (три тисячі триста тридцять сім гривень 11 копійок) за затримку на три календарні днів сплати єдиного податку.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 9605, 00 грн. (девять тисяч шістсот п'ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.