Рішення № 81332132, 17.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.04.2019 р. справа №520/1010/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Межирицького А.О. ,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,-

встановив:

Ухвалою суду від 05.02.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження. Ухвалою від 02.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.04.2019р. Ухвалою від 11.04.2019р. розгляд справи відкладено на 17.04.2019р. у зв'язку із неявкою позивача.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" (далі за текстом - ТОВ, Товариство, платник) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про 1) скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 622 від 29.01.2019 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ваго-Рев", 2) визнання протиправними дії з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ваго-Рев» та зі складання акту перевірки від 12.02.2019р. №413/20-40-14-11-10/36623607.

Підставами позову є доводи про те, що письмовий запит надісланий контролюючим органом за недостовірною адресою, платником не одержувався. Тому платник був позбавлений можливості надати відповідь на цей запит.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що запит надсилався за податковою адресою платника відповідності до відомостей інформаційних систем ДФС України, котрі використовуються у повсякденній управлінській діяльності контролюючих органів.

Оцінивши приєднані до справи докази, суд встановив такі обставини спору.

19.10.2018р. контролюючим органом було складено письмовий запит №43917/10/20-40-14-11-18.

Цей запит було надіслано за адресою: м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.7, 61052.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з листопада 2017р. є адреса - 61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, 24 (а.с.222).

Згадана адреса значиться у податкових деклараціях Товариства з ПДВ за період з жовтня 2017р.

Перелічені податкові декларації були прийняті контролюючим органом без зауважень.

З 30.01.2019р. по 05.02.2019р. контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка діяльності Товариства, результати якої оформлені актом від 12.02.2019р. №413/20-40-14-11-10/36623607.

У тексті Акту зазначена податкова адреса Товариства - 61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, 24 (а.с.123-165).

29.01.2019р. владним суб'єктом - контролюючим органом було видано оскаржений наказ № 622 від 29.01.2019 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ваго-Рев" (а.с.10 -11).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про невиконання платником податків вимог письмового запиту контролюючого органу після його доведення до відома платника за правилами ст.ст.42 та 45 Податкового кодексу України.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

За визначенням п.45.2 ст.45 згаданого кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У силу п. 66.5 ст.66 Податкового кодексу України у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов'язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

Відомості про місцезнаходження юридичної особи підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно з п.10 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Отже, платник податків - юридична особа не обтяжений обов'язком сповіщати контролюючий орган про зміну податкової адреси - місцезнаходження, позаяк цей факт засвідчується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У спірних правовідносинах контролюючи орган був достовірно обізнаний з податковою адресою Товариства - 61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, 24, позаяк ця адреса значиться як у прийнятих контролюючим органом до обліку податкових деклараціях Товариства з податку на додану вартість, так і у самостійно складеному контролюючим органом акті від 12.02.2019р. №413/20-40-14-11-10/36623607.

Проте, письмовий запит від 19.10.2018р. №43917/10/20-40-14-11-18 безпідставно був направлений за зовсім іншою адресою.

Відповідно до п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки платник у розумінні ст.ст.42 і 45 Податкового кодексу України не одержував письмового запиту контролюючого органу від 19.10.2018р. №43917/10/20-40-14-11-18, то строк виконання вимог цього запиту не починав перебігу і тому не закінчувався.

За таких обставин, оскаржене рішення контролюючого органу про призначення перевірки було прийнято за відсутності прямо та чітко визначеної законом підстави - події доведення вимог запиту до відома платника податків у встановленому законом порядку.

Неправомірність наказу контролюючого органу про призначення перевірки з неминучістю призводить і до неправомірності дій з проведення перевірки, позаяк у силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому незаконність підстав для здійснення заходу податкового примусу свідчить про незаконність самого заходу.

Суд вважає, що на підставі нездоланного та непереборного дефекту у підставі здійснення заходу податкового контролю управлінські дії з практичної реалізації владним суб'єктом відповідної функції за жодних умови та обставин не можуть бути визнані відповідними закону.

Відправляючи правосуддя по даній справі, окружний адміністративний суд ураховує правові висновки Верховного Суду з приводу наслідків реалізації наказу про призначення податкової перевірки, котрі викладені у постанові від 30.10.2018р. по справі №808/929/18 (провадження №К/9901/61550/18), де указано, зокрема, що Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що у разі допуску Товариством посадових осіб контролюючого органу до перевірки у подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, оскільки сам наказ про призначення перевірки, який є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та підставою для проведення перевірки платника податків, у разі визнання його протиправності обумовлює безпідставність дій по проведенню перевірки та нівелює наслідки такої.

Аналогічний за суттю правовий висновок з цього з юридичного питання був викладений Верховним Судом у постанові від 21.03.2018р. по справі №812/602/17 (провадження №К/9901/5128/17), де указано, що посилання у касаційній скарзі на те, що у зв'язку з проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасованим є також безпідставними, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та КАС України право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015р. по справі №21-425а14.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт при виданні оскарженого рішення і вчиненні оскаржених дій не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №622 від 29.01.2019 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу проведення перевірки на підставі наказу №622 від 29.01.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" (місце знаходження - м.Харків, вул.Благовіщінська, 24, ідентифікаційний код - 36623607) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі буде виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 22.04.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева